Рене повільно обвів очі тиху юрбу, і на його губах заграла задоволена, хижа усмішка.
я не прихильник безглуздого кровопролиття. Віддай серце Землі, і я дозволю їм піти. Тобі теж.
Лінс зберігав мовчання, обдумавши пропозицію, а потім сказав з надзвичайною серйозно:
— Спочатку відпусти їх. Ці люди не мають відношення до нашої справи. Це стосується тільки нас двох.
— Виключено, Линс. Вибирай швидше, моє терпіння не безмежно, — крижаним тоном відрізав Рене.
Він не збирався давати свідчення, адже без заручників він утрачав головний важіль тиску. Рене добре вивчив характер свого опонента: Лінс не боявся власної смерті, але його воля ламалася, коли під загрозою опинилися життя своїх товаришів. Страх за друзів був його єдиною і найбільш вразливою слабкістю.
- Командире! Не слухай його! Давай спускаємо тут, але дамо їм бій! — Здоров’я рудеволосого чоловіка виступили вперед, люто стискаючи щелепи.
Лінс тільки ледь помітно хитнув головою. Його аналітичний склад думок дозволяв тверезо оцінювати розклад: люди за його спиною, в кращому випадку, досягнувши рангу Рицаря, перетворяться на порох у першому ж зіткненні. Але й віддавати артефакт Рене не мав права, оскільки вся земля мала лише один інструмент, який міг знищити тиранію Святого храму. Раніше Леві поплатився життям за цей секрет: відмовившись видати реліквію, він впав від рук ішемак Рене, стючи кров'ю від смертельних ран.
- Серце Землі вже злилося зі мною. Відпусти їх, вони марні в твоїй грі, — глухий видихнув Лінс.
Він прийняв рішення і був готовий обміняти себе на безпеку загону.
— Невже ти почав процес поглинання? Не думав, що артефакт визнає тебе так швидко. Мабуть, я з'явився якраз вчасно, — Рене на мить скинув брови від здивування.
Потім він засів сухим, коротким сміхом.
— Чудово. Що ж, не турбуйся: поки серце не буде вихоплене з твого тіла, твоє життя нічого не загрожує. А вони... ти правий, вони дійсно марні. Вбийте їх.
Останні слова прозвучали як сухе клацання батогом, що дає наказ трьом лицарам.
— Ты! — Лінс в лютому пориві кинув руку, і його "Пальці-мечі" налетіли прямо у груди Рене.
- Яка наївність. Ти серйозно думав, що я залишу в живих тих, хто знає таємницю Серця? — Рене холодно посміхнувся, навіть не здригнувшись під прицілом.
- Вони нічого не знають! Вони ні в чому не винні! — Зрвався на крик Лінс.
- Так чи ні, важливо. Єдине, що вони роблять для мене — це стан померлих, — байдужо кинув Рене.
Незадовго перед тим, як зірвалося останнє слово — один із небесних лицарів за його спиною зірвався з місця, перетворившись у тінь для Божого помазання. Двоє інших синхронно розійшлися по флангах, відрізуючи шлях до відступу. Атакуючий не витрачав часу на важкий дворучний меч, який залишився на землі; він легко вхопив витончений довгий клинок і, проігнорувавши Лінса, кинувся до беззахисних найманців. Його метою було зробити рудеволосий, який стояв ближче до всіх і не встиг навіть підняти щит.
— Стой! Не смієш! — Лінс рвався напереріз, намагаючись блокувати випад.
Однак небесний лицар буквально ширяв над землею; Лінс, чия техніка була загрузна на опорі та масі, просто не встигав за траєкторією польоту. Клинок залишив ніжну з тонким свистом. Коли обстригся холодним блискучим блиском, то націлив точно в темі рудого воїна. Долі секунди відділяли метал від розкривання черепа бідолашного. Техніка храму, яка поєднує левітацію і надприродну реакцію, зробила рух невидимим навіть для очей Лінса.
Але кровопролиття не закінчилось. Чей-то сухий і жорсткий захоплення зупинив сталь: два пальці стиснули лезо за кілька сантиметрів від голови найманця. Ті, хто був присутній на тому зібранні, були в захопленні від того, що сталося з ним. Рижеволосий тільки зараз зрозумів близькість смерті; він застиг, не в змозі зрозуміти як ця людина опинилася поруч так швидко. Дзвін, який виймав з ножен меча все ще вібрував у повітрі - усе сталося за одну мить.
Великий лицар поспішав. Він мав гостру проникливість, але так і не з’ясував момент появи Генрі. Тільки коли клинок намертво застряг у тисках чужих пальців, лицар зрозумів масштаб загрози. Він рвонув рукояти на себе, вклавши всю силу своїх м'язів, але меч не шепохнувся, наче був запанія у гранітний моноліт.
У наступну мить Генрі перейшов в контратаку. Він висмикував на себе клинок, розмахуючи ним повітряний потік. Позазапний імпульс великої сили позбавив противника опори, і той впав додолу.
"Беда!" - у свідомості лицаря спалахнув крижаний сигнал тривоги. Він вже був готовий розтиснути долоню, кинути зброю і спробувати розірвати дистанцію.
Але широка долоня Генрі вже зомкнулася на його горлі. З пальців незнайомця хлинула неприборкана сила — голосні похвилення під тиском, які викликали незадоволення.
« Це неможливо...» — рицарія промайнула тінь сумніву: чи може людина мати таку силу?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu