- Ніч, сон не йде. Вийшов прогулятися, а тут стільки риболюдів.
Джим окинув очі берег, вкритий склізками тіла риболюдів, і спіймав себе на думці, що ця бійня більше нагадувала нешвидку прогулянку. Минуло небагато часу, і цей чоловік вже виколов цілу армію противників — грізну й майже надприродну ефективність.
З другого боку, коли прорізали в’язку тиші, донеслися поспішні кроки і приглушені голоси. Невдовзі з молочно-білого марєва зіткнулися три фігури - ще одна група еккорцістів. Їхній худорлявий чоловік, який стискав у руці короткий меч, по темному став леза ще стікав густою кров’ю.
Підійшовши ближче, непрохані гості спочатку оцінили стан Генрі та Джима, а потім закували гору трупів біля їхніх ніг.
- Ваших рук справа? — Він поцікавився, що не зводив очей із вирубених тіл.
Джим украдкою подивився на Генрі, воліючи не втручатися.
« Певною мірою, — сказав Генрі, залишаючи безстрасну міну.
Худощавий еккорцист неохоче нахмурився, очевидно розраховуючи іншу картину.
Однак, коли він оцінив загальну перевагу і спокій пари, то не сперечався, а просто почав різко розвертатися й заступатися геть.
Його супутники, розчаровані відсутністю легкої здобичі, пішли за ним.
Розправившись з кількома тварями, що потрапили їм на шляху, вони побачили, як поле бою вже зачищене. Не бажаючи повертатися з порожніми руками, Трійця просунулася вглиб туману до самої кронки озера.
Генрі повернувся до напарника:
— Я планую підійти ближче і оглянутися. Ти зі мною?
— Так, я не відстану, — кивнув той.
Подорож Джима була такою ж, як і Генрі, але він не зустрів жодної живої душі - лише нескінченної мотузки мерців. Повертатися назад зараз здавалося безглуздим, і він вирішив довести справу до кінця.
Генрі рухався попереду, тримаючи довгий меч у розслабленій руці. Його хода була оманливою: він майже не торкався землі, яка мала б вісь на кілька метрів. Джим, спостерігаючи за цим, переконався, що перед ним майстер високого розряду.
Такий поліпшений контроль тіла вимагав не тільки колосальної фізичної сили, але й десятиліть виснажливих тренувань.
Він додав кроку, боячись втратитися в густій білій свазі, яка з'їла звуки і обриси.
Швидкість Генрі була надзвичайною. Коли Джим нарешті наздогнав його, він побачив тільки нові груди тіл. А Генрі, трохи вкинувши голову, активував систему виявлення середовища.
Його аналітичний погляд зафіксував перед тими трьома еккорцами, які систематично добивали останніх риболюдців.
Генрі, не вагаючись втягнувся у бій і плавно занурився в танець смерті. Рибалочки були позбавлені інстинкту самозбереження: ледве побачивши людей, вони з утробним воюванням кинулися в самогубство. Навіть гори, які падали з - під землі, не могли охолодити їхній шалений запал.
Незабаром на місці бою підспівав запиханий Джим. Втративши слід Генрі в тумані, він деякий час кружляв на місці доти, доки не з’являвся по свіжих трупах. Коли він побачив, що битва вдарить його линком і торчить у небо, то підхопив азарт.
Худощавий еккорцист діяв з хірургічною точністю, коли прикінчив одного противника і в мить став позаду другого.
Його короткий меч окутав чорне сяйво, а не отрута.
Генрі помітив істотну різницю: цей клинок залишався матеріальними предметами, лише висиленим волі власника, тоді як чорний меч Еда був чистим згустком сили, що виникла нізвідки.
Обидві групи працювали злагоджено, наче два відрегульовані механізми. Рибалочки були в збитку, вони прибували на хвилях і тому сперечатися через здобич не було сенсу - це була лише пуста часу. Через годину на березі не залишилося жодного живого створіння.
Генрі з тихим клацанням прибрав меч в ножни і недбало кинув:
— Джиме, ці істоти з'являлися тут раніше?
Той вугрумо похитав головою, витираючи піт з лоба.
- Я бував у цих краях багато разів, але ніколи не бачив нічого подібного. Я не знаю звідки їх взялося.
— Ось як... — подумливо простягнув Генри.
Будь - яка аномалія завжди мала приховану причину, і її ледь відточений сотнями боїв постійно попереджувало про невидимі небезпеки.
Худощавий еккорцист, важко дихаючи, обернувся до них:
— Господа, здається, вони лізуть прямо з озера. Не хочете перевірити джерело?
Його супутники на мить затулялися. Сама вода була непередбачуваною і мала чимало небезпек. Однак, згадавши, наскільки слабкими виявилися риболюди, вони обмінялися короткими кивками. Трійця швидко скрилася в тумані, щоб дістатися до прибережної смуги.
— Ми теж?. — Невпевнено почав Джим. Смачна перемога розкручувала йому голову, і він був готовий наживи штовхнути його вперед.
Генрі остудив його запал коротким поглядом.
— Там може бути небезпечно. Я зможу виплутатися, а ти ризикуєш залишитися на один з бідою, яку не зможеш здолати.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu