Він завмер, дивлячись у густу пелічку білого туману. Очі нічого не залагодили, але сенсори системи спрацювали бездоганно: кілька об'єктів вже наближалися, швидко скорочуючи дистанцію. Це були невисокі, але дедалі швидше гуманоїди.
« Люди?» — в голову промайнула Генрі.
Він встиг роздивитися їхні силуети: химерне змішування чорта. Голови, що нагадували риб’ячу рибу, були цілком створені для людського тіла. Генрі кинув швидкий погляд на напрям руху і миттєво вирахував джерело небезпеки: озеро, сховане в темряві ночі.
Дивним здавалося відсутність будь-якої підготовки в селі. Мешканці міста спали, не звертаючи уваги на лихо, і за всі дні спілкування з ними Генрі не почув жодного згадки про таких демонів. Якби ці істоти жили в озері вже давно, то легенди про них розлетілися б у короткий час.
Білий туман був їхнім головним тактичним прийомом. Поки селик занурювався у безнадійний сон, риболюби методично перетворюють людей на просту здобич.
Генрі накинув плаща на плечі, звично торкнувся рукоятами меча і вийшов з дому. Пара тварів, які прослизнули повз нього, не становили загрози для нього — тільки безхозне джерело демонської ци.
Покинувши готель, він помітив, як з сусідніх будівель почали виходити екорцисти.
« Ми можемо прискоритися» — вирішив Генрі. Часу на роздуми не було: якщо мішечок, трофеї достануть іншим.
Він схопив клинок, і той почув ледь чутним гулом. Генрі опинився за межами житлової зони, обличчям до першої сторони. Істота не дотягувала і до метра ростом, з одутловатою фізіономією товсторобика та коротким клинкою в лапі. Коли він побачив людину, то видав пронизливий виття: « У-я!» — і з розбігу кинувся в атаку. Його зброя, хоч і виглядала величаво для такого корашок, витягала лише до коліна Генрі.
Генрі не втрачав сил, а наніс зустрічний удар. Холодний блиск сталі, короткий помах — і голова створіння з глухими відлетіла в сторону. Труп впав на землю, і з нього, наче потрівожений дух, вирвався тонкий чорний дим. Генрі миттєво активував поглинання.
"Сила" +0.2, Пастка плюс 0,3, тілоснування +01
Панель даних звичайно блимнула, підтверджуючи прибавку. Результати були скромними, але цілком очікуваними. Риболюди мали лише швидкість, яка була смертельною для простих обивачів, але вони виглядали неквапливими майже черепашцями.
Поглинавши залишки ци, він озирнувся. У тумані вирувало життя, і тварюка не вичерпалася. Чулися кроки шеренги. Генрі не чекав союзників і сам пірнув у саму гущу мгли. Кожен змахував його мечем, і нові порції енергії вливалися у його тіло.
Джим, стискаючи в руках вірний клинок, досяг околиці села. Побачивши всісповнену трупами землю, він на мить затряснувся і прислухався до звуку бою в тумані. Лук і стріли в цьому місці виявилися марними, тому він зробив вибір на користь ближнього бою.
Незабаром до нього приєдналися ще троє. Перекинувшись короткими поглядами, вони прийняли рішення:
- Ми співпрацюємо разом.
- Згоден, так надійніше.
- Їх сила невелика, але вшестером ми зведемо ризик випадкових ран до мінімуму.
Екзорцисти були досвідченими воїнами і не боялися рядових демонів. Єдине, що налякало ворога, — це туман. Групова робота була єдиним способом вижити.
Тим часом Генрі почав шукати лісову чащу, яка швидко перетворилася на кладовище монстрів. Насправді ж не кожна тварина мала запасом ци, але Генрі навчився безпомилково вираховувати елітних тварин. Він із задоволенням спостерігав за околицями, які були повністю очищені. Панель даних висвітлювалася перед очима, демонструючи солідну прибавку.
"Сила" +3.5, Левкість плюс 4.2, тілоснування + 3,1
Просте полювання на слабких істот дало несподівану кількість. Генрі по-новому оцінив цінність демонічної ци і ще глибше пошану до плану сильних світу цього.
Його власний запас був поки малий, але якщо інші копіювали цю енергію роками, їх сукупна сила мала бути колосальною.
Але він відчував, що прогрес має свої межі: ймовірно, в міру насичення тіла віддавання ци буде падати, вимагаючи всі великі порцій для мінімального росту характеристик. Хоча для остаточного висновку не вистачало даних, але це було завдання на майбутнє.
Але тепер цей припадок залишався стабільним, і це не приносило йому радості.
Генрі процікавив поглядом ліс — жодного рибалуда. Здається, що сьогоднішню ніч він заслужив неофіційну назву « Іскритель риболюд».
Раптом з позаду почулися обережні кроки. З туману, як через куліси з'явився чоловік з луком за спиною. Це був Джим з каравану. Помітивши Генрі, він ненавмисно відстрочив: крижаною, що пронизує погляд воїна на нього більше, ніж будь-яка істота.
Від Генрі походило відчутний тиск сили. Джім зрозумів, наскільки помилявся щодо цього чоловіка. Перед ним стояв не початківець еккорцист, а майстер з філіграним контролем ци. Озираючись на гори трупів, Джим нарешті зрозумів, чиї руки це справу.
— Ты... теж тут? — Видав він, соромившись тримаючись на високій відстані.
Генрі ледь помітно посміхнувся:
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu