Раніше якийсь допитливий маг намагався сісти йому на хвіст, але, переконавшись, що Генрі шукає скребу, відстав, щоб не втрачати темп. Затамувавши подих, Генрі безшумно наблизився під прикриттям водоспаду.
Він активізував та схибив дистанцію до мінімуму, підняв руку і мітнув « Чорне Простір» разом з мисним наказом вивільняючи потужний потік тяжіння, спрямований точно на ціль.
Білий Олень здригнувся, підняв голову і втупився на літаючий артефакт. Звір намагався зробити стрибок крізь простір, але запізнився: гравітаційна воронка схопила його і з силою втягнула всередину. Артефакт важко ліг в руку Генрі.
Усередині « Чорного Простірства» звір, пошматований зміною середовища, стояв на випаленій землі Пустоші, а потім в паніці замітався, намагаючись знайти вихід з пастки.
У цю саму мить небо дуже потемніло. Генрі підняв погляд: безхмарний горизонт на десять тисяч чи більше важких свинцевих хмар, загрівся гром і повітря протягнулося -- Воля Міра Плану X-617 активувала захисні протоколи.
Генрі дивився у розверзлі небеса з крижаним спокоєм, активував силу крові і встромив вгору, назустріч стихії.
Засліплена блискавка завширшки десять метрів вдарила прямо у нього; він прийняв удар на себе.
Волосся злегка опалило, але тіло залишилося цілим: енергія розсіялася і не нанесена істотного урону.
Кров Прародителя грому забезпечувала вроджене контроль над стихіями, і після активації опір організму збільшилося багато разів. Разряд приніс лише легке заніміння.
Після першої блискавиці небо тряслося від шалених раскатів, і це видовище було справді грандіозним та страшним.
Раптом Генрі зрозумів, що якась істота з неба вдивляється на нього. Він знову підняв голову, але бачив тільки бурхливі хмари і вишукані блискавиці.
Відчуття було чітким, адже це зосереджувалося на просторі світу. Генрі витяг « Марівой Скіпетр» і влив у нього ману; артефакт рвався вгору, кинувшись до саму гущу туч, поки не зник з поля зору.
Він до цих пір не повністю розумів принцип його роботи, але зараз це був єдиний шанс.
Бум! Небо спалахнуло сіткою густих червоних блискавок, і розчавилось оглушливе покоти, що потрясало саму тканину реальності.
Але це тривало лише мить: хмари швидко розпорошилися, і небо знову очистилось на десять тисяч чи більше. "Мировий скіпетр" плавно опустився у розгорнуту долоню Генрі.
Стояло Генрі стиснути пальці на дереві Світового Скіпетра, як свідомість пронизувала лякає, але захоплююче відчуття абсолютної причетності: він став єдиним цілим з цим світом.
Він повинен був прикрити очі, ніби простір навколо розчинився і відкривав панораму кожного куточка реальності.
Він почав бачити і відчувати все - від шорху трави на околиці до руху хмар над далекими вершинами. Але найзахопливішим було те, що тепер він сприймав неформовану і всюдисущу мережу правил на фундаменті якої стояло саме існування.
Генрі повільно розплющив очі і простягнув руку, наче намагався натрапити на невидимі перешкоди у пустоті. Це були правила простору. Він зрозумів, що весь цей час перебував у цій структурі, просто його внутрішній зір залишався « ссліпим ».
Він зосередився на невидимих нітях між небом і землею, а в думках попрямував до них. Відгук був негайним: у зеніті, ще секунду тому чистий, почали розкладатися важкі грозові хмари, а русло річки підкорялися його волі ледве затягнулось і почало повільно змінювати свій напрямок.
Однак ця необмежена сила залишалася закутою жорсткими рамками законів Усесвіту.
Генрі чітко зрозумів: він не міг, клацнувши пальцями, всупереч логіці природи вирвати багатовіковий дуб і змусити його парувати на небі — це суперечило фундаментальним принципам.
Але йому варто було побажати, і шквальний вітер підкорявся наложеним правилам без труднощів викоренював дерево з корінням. У цю мить Генрі був сповнений відчуттям божественної сили, усвідомлюючи себе справжнім втіленням Волі Міра, здатним диригувати силами правил для досягнення своїх цілей.
— Глибока Сінева, запиши весь процес того, що я бачу і чую.
Генрі подав звіт про те, що він має статус « володарів » — лише тимчасовий привілей, який не дозволяє магу впливати на його рангу.
Він доручив глибокому Синеєві зафіксувати кожен нюанс цього стану для подальшого аналізу. Навіть після підкорення світу артефакти були небезпечними скарбами.
Навіть якщо б йому запропонували залишити скіпетр собі, Генрі відповів би відмовою: такий тиск без належної основи сили довівся б до неминучої загибелі. Однак його досвід, цей короткий спалах істинного видіння законів, став для нього найціннішим надбанням.
— Правила часу...
Генрі розтиснув долоню і подивився крізь пальці на струмені навколо невидимі потоки, нескінченно текучі та мінливі. Він намагався вплинути на них, намагаючись зупинити весь світ, але зіткнувся з нездоланною стіною.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu