Через Світовий Скіпетр він отримав доступ до управиль, проте власною маною і ментальною сили катастрофічно не вистачало для такого масштабного викривлення. Час не входила у природний порядок, і для такої зухвалості потрібна була колосальна енергія, яку він поки що не міг мобілізувати.
Усвідомлюючи бездумність спроб, він відступив, щоб не виснажити себе до критичного стану.
Небримний жест Генрі викликав порив вітру, не витрачаючи ні краплі мани — лише злегка підправивши природні правила.
Відтак, вирішивши перевірити свої обмеження, він влив у жезл малу частку енергії і мав намір викликати розкоти грому.
Мана загрузла в артефакт, наче вода з прорваної греблі, і повітря навколо заввібрувало. Генрі поспішно розірвав контакт, і процес миттєво згас. Він подивився вгору і побачив, як небо швидко заволав свинцевими хмарами.
- Ще одна мана: 36 відсотків.
Генрі коротко зітхнув, відчуваючи, як крапля холодного поту скаче. Невдовзі він втратив велику частину запасів.
Якщо б хмари виникли природним шляхом, це не коштувало би йому нічого, але насильницька зміна реальності вимагала величезних енергозатрат.
Цей експеримент показав, що він не може безкарно порушувати правила світу. Будь-яка корекція вимагала « оплати ».
У той самий момент, ми зрозуміли чому Воля Міра не нищила загарбників з Простірного проходу безпосередньо: вона була банальною без механізмів для прямого впливу.
Вона могла тільки непрямо виганяти їх, розводячи "Дитіння Плану".
Поки Генрі аналізував потоки енергії, він помітив групу людей, що наближаються до них. Серед них був чоловік, з яким він намагався уникнути зустрічі — Медель.
Медель застикав, дивлячись на Генрі, який спокійно ширяв у повітрі і стискав символ влади над світом. Важка складанка між брова і напружена поза видавали його справжні почуття, а інші лише свідчили про атмосферу поразки.
Ніхто не очікував, що Генрі захопить контроль з такою страшною швидкістю.
Це означало лише одне: гра програна. Якщо він активує кільце телепортації і повернутися на План Чарівників, як перемога остаточно перейде до Серандір.
Медель вичавив натягнуту усмішку і, наблизившись знизу, заговорив з формальністю:
- Вітаю, пане Генрі. Не думав, що у вас вийде.
Генрі відповів холодно, не зводячи з нього пильного погляду:
— Дякую, просто пощастило.
У голові гарячково пульсувала думка: чи варто ризикувати і усунути Меделя прямо тут? Але довкола було занадто багато свідків, щоб знищити їх усіх.
Медель посміхнувся ширше, відчуваючи секундне замішання суперника:
— Пане Генрі, не обговорюю? Віддайте Світовий Скіпетр, і я гарантую вам ресурси на все життя. З підтримкою клана Тейлор ви спокійно займетеся практикою. Багатство, влада, сила - все ваше. Мені потрібен лише цей скіпетр.
- Як тобі? Чи не правда, це дуже вигідна угода? — Медель дозволив собі скромну, ледь помітну усмішку.
Тим часом інші чарівники стягувалися ближче, наче стерв’ятники. У їхніх очах було прочитано первісний намір — свавільне пограбування, але нагальна боротьба між Медельом і Генрі змусила їх порозумітися. Ніхто не хотів діяти поспішно, ризикуючи спровокувати Меделя. Вони воліли залишитися в тіні, чекаючи розв'язання; пряме втручання зараз не тільки стало б особистою образою для мага, але й поставив би під питання їх власного виживання - адже Медель з’явився сюди далеко не сам.
Генрі, чиї пальці звужували зі світом Скіпетра, відповів нечутливим голосом:
- У цьому немає необхідності. У мене немає жодного інтересу до таких справ.
— Пане Генрі, я б радив вам добре подумати про відповідь перед тим як вона стане остаточним - маска дружніх стосунків на обличчі Меделя почала тріскатися. Посмішка все ще кривіла його губи, але в очах застиг крижаний холод і почервонілі інтонації змінились на неминучу загрозу.
Генри демонстративно проігнорував спад. Замість цього він лише злегка розвів руками, на його губах пром'яло подоба задоволеної висмішки.
— То як це відчувати себе Володарем Світу? Це справді чудове відчуття.
Медель бачить, що його слова пропускають повз вуха і не витримали. Гнів, який він намагався придушити, вирвався назовні, перекручивши риси обличчя.
- Генрі, якщо ти не віддаси річ по-доброму, я знищу всіх дорогих тобі родичів і друзів. О, але я запамацував - у тебе ж немає сім'ї. Ти ж був лише безродним конюхом, який прислуговував панам.
Він зробив паузу, ловлячи реакцію співрозмовника, і продовжив більш отруйно:
- Але в тебе залишилися тіні минулого. Ті люди з Клана Черч, твої старі знайомі з Континента Корсон... Ти ж чудово розумієш, що при моїх ресурсах розправитися з ними буде простіше.
- Віддай Світовий Скіпетр. Інакше не тільки ти сам, але й кожен з тих, чиє ім’я тобі знайоме, захопиться власною кров'ю.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu