Після того як Генрі пішов за Чорним Простіром, він вийняв ще один артефакт третього рівня — витончений чорний парасоль. З’ясувалося, що це були легендарні Крилья Падіння, створені, за чутками, з махового пера могутньої істоти із початкового плану.
Насправді парасоль був досконалою версією Палатки Дикого вогню, він дозволяв розвертати повноцінний житловий простір будь-де. Досить було прокреслити лінію на камені, корі дерева або стіни, як зародився вхід у безпечне сховище.
На відміну від ізольованої Чорно-прості, крилья Падіння дозволяли непомітно спостерігати за тим, що відбувається ззовні і залишатися при цьому в іншому вимірі. Марко був ідеальним місцем для дуелей та захоплення ворогів, а другий — розкішним польовим домом.
Потім з каблучки виднівся артефакт другого рівня — крихітна солом’яна лялька, яка ледве поміщалася на долоні.
▪ Засудження жертв після поглинання крові чи біологічних тканин протягом двадцяти чотирьох годин призводить до фатальних невдач і смертельних небезпек.
Сила ефекту безпосередньо залежала від сили жертви. Звичайні люди гинули від безглуздих випадковостей, тоді як маги першого і другого рівня могли б бути лише низкою прикрощів.
Генрі вважав ляльку посереднім трофеєм, хоча й визнав, що при ідеальному розрахунку часу навіть секундне замішання ворога може вирішити результат битви. Заховавши ляльку, він продовжив інвентаризацію.
В кільце також знайшли вісім артефактів першого рівня: набір з атакуючих, захисних і допоміжних предметів.
Для мага рівня Марко вони вже не представляли бойової цінності і пилюка мертвим вантажем. Генрі, однак, не страждав занадтої гордістю і забрав все - в його справі зайвих інструментів не бувало.
Окрім спорядження, кільце було забито рідкісними складниками для зілля та матеріалів.
Ці гроші були величезними, адже Генрі міг або використовувати їх для власного підсилення, або ж вибути за величезну суму грошей. Дивлячись на те, як його сховище швидко заповнюється, він зауважив, що цей похід окупився з ліхвою.
Єдиною розчаруванням стали магічні камені. Лише близько 15 000 осіб змогли зібрати таку велику суму, але для мага така ранга скромна.
Очевидно, Марко зберігав основний стан на банківських рахунках, доступ до яких тепер був назавжди закритий. Смерть власника миттєво перетворила його банківський талісман на непотрібний шматок пластику — будь - які операції та переклади стали неможливими.
Генрі жбурнув магічний талісман Марко на землю і одним могутнім ударом кулака розмолов його в дрібну порошок.
Потім він почав ретельно оглядати обручку, витягаючи всі цінні предмети і відкладаючи їх убік.
З трофеєм Генрі ще не вирішив, що робити: кільце виглядало занадто брудним. - невідомо скільки життів на ньому висіло, і в випадку виявлення воно могло стати незаперечною доказовою слимаккою.
Генрі збирався пізніше позбутися його належним чином, а поки, оглянувши артефакт кілька разів, він тимчасово сховав його, вирішивши зайнятися обробкою в більш слушний момент.
Потім Генрі дістав « Чорне Просвітництво » і, зосередившись на відновленому фізичному світі, повернувся в те саме місце, де зник раніше.
Точка виходу спала, але навколо було пусто: інші чарівники, ймовірно, пішли в погоню за Білим Оленем. Більшість з них прибули в План X-617 у надії встановити контроль над світом і не збиралися витрачати час на очікування виходу інших бійок.
Генрі уважно дослідив околиці, переконавшись у відсутності погроз і почав шукати сліди звіра. З того часу, як « Чорне Просвітництво» виявилося в його руках, він не покидала думки: можливо, артеріолог може захопити ціль всередину, наче пастка.
Генрі запідозрив, що Марко знав про це наперед — Франц міг підготувати предмет спеціально для поіменної роботи, але тепер він мав цю потужну зброю.
Генрі був у « Чорному Просвітленні» близько чотирьох-п'яти годин; вийшовши назовні, він не знайшов душі.
Оскільки Білого Оленя було загадкою, а запитати його, Генрі зосередився на аналізі ґрунту.
Визначивши зразкову дорогу групи переслідувачів, він пішов слідом.
На щастя, чарівників було багато, вони йшли щільною масою, залишаючи після себе виразні сліди. Генрі зірвався з місця, розробивши максимальну швидкість.
Через годину подорожі він помітив перші ознаки людської присутності, а невдовзі наткнувся на групу магів, які, очевидно, розгубили звіра з виду і тепер безцільно просували місцевість.
Генрі приєднався до них, активував систему сканування і почав методично прощупувати околиці.
Через дві години він зійшов на вершину скелі, щоб перекласти дух. Нарешті вловив сигнатури Білого Оленя.
Аж ось біля далекого водоспаду звір раптом матеріалізувався. Він обережно озирнувся, побачив безпеку і підійшов до річки, щоб напитися. За Генрі ніхто не слідував - це був ідеальний момент.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu