Генрі вийшов з карети і окинув поглядом садибу.
Перед ним висіла монументальна вілла. Хоча в ній було всього три поверхи, вона зайняла величезну площу і розкинулась з півночі на південь.
За скромними прикидками, всередині було кілька десятків кімнат. « Глибока Синієва» миттєво видала звіт: у будинку було від 40 до 50 осіб, які постійно переміщалися по своїх справах. Згідно з архівами, єдиною господинею тут була Венді, а всі інші — лише численні штати прислугів.
Генрі дістав свій магічний талісман, відкрив канал зв'язку з Лауною і набрав повідомлення:
— Пані Лауна, я біля ваших воріт.
— Принято. Почекайте хвилину, я зараз вийду, — прийшла миттєва відповідь.
Невдовзі за масивними створками виступили великі кроки, і ворота плавно відчинилися.
На порозі з’явилася жінка, якій було 40 років. Незважаючи на те, що Генрі побачив її очі, вона була вражена. З огляду на реорганізацію Майстра Формацій і Лекаря, вона очікувала побачити старого чоловіка, а не цього зібраного та наляканого хлопця.
- Пане Генрі, будь ласка, проходьте. Я — Лауна, заощаджена господь Венді. Жінка відразу ж зреагувала і привіталася, але із стриманістю запрошувати гостей увійти в садьбу.
Генрі мало помітно кивнув і пішов за нею. Подорож тривала через широкий сад, де працювали ремісники.
Тут на землях з’їдала запах свіжої трави та вологого ґрунту. Деякі майстри старанно підрощували газони, інші озброїлися секаторами і надавали форму чагарникам.
Тільки на мить вони відволікалися від роботи, кидаючи короткі, оцінюючі погляди на відвідувача, після чого знову поверталися до акуратної обрізки гілок.
Лауна впевнено вела його звивистою стежкою вглиб вілли. Коли вони піднялися на другий поверх, Генрі підсвідомо помітив внутрішнє оздоблення. Кімната була зроблена без очікуваної помпезності, але з правдивим виясненням.
На відміну від інтер’єрів багатьох нуворіш, де кожен кут буквально кричав про багатство, тут панувала благородна стриманість. Гармонічне поєднання деталей і фактур видавали в господині будинку чоловіка з бездоганним смаком.
Генрі, помітивши власницю пометья, зклонився у шануванні.
- Пані, це пан Генрі. Цей спеціаліст, якого ви запросили на огляд і обслуговування магічної форми, доклав Лауна.
Венді напівлежала на дивані в досить сміливої короткою спідниці. Вона закинула ногу на ноги, і вона не могла виставляти напоказ бездоганну білизну стегон стегна. Волосся її були зібрані в неброго, але стильний пучок, з якого на обличчя падали дві витончені пряди. Вона повільно повернула голову, вивчаючи гостя холодним і проникливим поглядом.
— Досить молодий. Ти впевнена, що він справиться з завданням?
— Пані Венді, я - чарівник першого рівня і майстер погашення формцій. Генрі, маючи базову діагностику і плановий сервіс проблеми, не мав жодного шансу, — відповів він.
— Тоді приступи. Узел управління знаходиться в підземелі. Лаура проводить тебе, — сказала Венді. Її голос звучав негромко, але в ньому відчувалася звичка віддавати накази.
— Як накажете, пані, — відреагувала економка і жестом запросила Генрі йти за нею.
Венді проводила їх поглядом, продовжуючи оцінювати фігуру виконавця. Генрі відчував цей погляд спиною — найменшою замінянкою або проявом некомпетентності, і вона без коливань вивела б його геть.
Спустившись у підземні підземелля, вони вперлися в дві масивні залізні двері. Доступ до святої Святих охороняла система впровадження: Лауна приклала руку до сенсорного панелі магічних форм. Після короткого спалаху підтвердження затвору лягнули, відкривши прохід.
Серцем захисту виявилася стародавня книга, поверхня якої була покрита дивними жовтими волосками. Фоліант ширяв у центрі маленької кімнати, отримуючи м’яке світло. Саме цей пристрій контролював усі контури садиби, включаючи системи поліва і захисту саду. Навколо книги мерехтіли захисний бар’єр, але Лауна пару пассів тимчасово деактивувала його.
Генрі підійшов ближче. Він зосередився на тому, щоб мані встромити її і проаналізувати.
Його розум миттєво почав обробляти дані. Він виявив вісім автономних форм, деякі з яких були відповідальні за пасивний захист, інші — інтенсивне придушення загрози.
Руни були майстерно вплеті у спільну канву, підтримуючи незалежність, але підкоряючись одному ядру.
Структура виявилася на диво цілісною; відсутність мікротріщини і стабільний енергофон говорили про те, що за магією слідували годинникаря.
Генрі переконався, що система працює штатно, зафіксував поточний конфігурацію в пам’яті і забрав руку від фоліанта.
— Пані Лауна, огляд завершено. Контури знаходяться в ідеальному стані, робота магічних формцій абсолютно стабільна.
Економіка не була здивована, адже більшість запрошених майстрів видавали подібний вердикт.
- Тоді йдемо, пане Генрі. Треба доповісти пані.
« Ось і все. "Візьмість ввічливості" завершено."
Генрі вдихнув внутрішній подих. Гроші в цій професії легко діставалися до непристойності, куди швидше і чистіше, ніж при варці зелень над смердючим кошеням. Якщо б не зареєстрований поріг входження і відсутність таланту до геометрії рун, ринок був би переповнений. Але саме цей дефіцит дозволяв йому отримувати сотні магічних каменів за просту прогулянку по підвалу.
Вони повернулися в вітальню, де Венді все ще відпочивала на дивані.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu