- Пані, пане Генрі завершив діагностику. Проблем не виявлено.
Венді була вражена дивним предметом, дерев’яним різьбленням. Вона тримала її в руках, уважно розглядаючи деталі і не отримуючи людей.
— Виплатите йому триста магічних каменів, — посунула вона.
Оскільки ремонт не був потрібен, плата пройшла по мінімальному тарифу. Лауна захоплювалася магічним талісманом і переклала обговорену суму на рахунок Генрі.
Але цього разу золото цікавило мага менше за все. Його погляд на смерть прикусила дрібничку в руках вдови.
З куска дерева виходило ледве уловлена, але ні з чим не порівняна аура Плану Бездні — холодний і чужорідний тиск, який він навчився розпізнавати в своїх подорожах. На перший погляд звичайний сувенір, але ця тоненька еманація не обулила нічого хорошого.
Генрі замер, охоплений цікавістю намагаючись візуально просканувати предмет.
- Пан Генрі? - Голос Лауни вивів його з заціпеніння. Економка помітила його заминку і виклала її по-своєму. У її очах промайнуло роздратування: вона звикла до молодих людей, які втратили дар мови від краси Венді, але подібна безардонність починала її злитися. Якби він не був членом організації Серандір, його б вже виставили за поріг.
- У вас залишилися якісь питання? — Венді, помітивши напрям його пильного погляду, зимно запитала.
— Пані Венді, прошу вибачення за мою нетактовність. Але дозвольте запитати: як до вас потрапила ця різьба? — Після недовгої паузи вимовив Генрі.
— Подарунок від одного ділового партнера. Щось не так?
Венді була досвідченою жінкою, і вона відразу зрозуміла, що Генрі дивиться не на її стегна, а на артефакт. З огляду на ім’я фахівця з Серандіру вона відразу підійшла, запідозривши неправильне.
— Хм... Мені важко сказати напевно, не провівши детальний аналіз, але моя порада: позбудьтеся цієї речі. Викиньте її якомога швидше.
Генрі почувався незручно. Він не міг прямо заявити про ауре Бездні, його чутливість була викликана кров'ю і особистим досвідом, тоді як для звичайного, навіть сильного мага, ця порча залишалася практично невидимою без спеціальних ритуалів.
- Викинути? Отже, не мені однією вона здається дивною, — Венді нахмурилася з деревом новими очима. — Знаєте, вона мені сподобалася з першого погляду. Якась ірраціональна тяга... Я годинами не видаляю її з рук. І тільки зараз, після ваших слів, я усвідомлюю, що це потяг само по собі аномально.
Після сухого нагадування Генрі Венді врешті прокинулася від дивного заціпеніння.
Вона одразу потягнулася до дерев’яного циліндра, а пальці зомкнулись на холодному дереві і замерла.
Верхня частина статуетки була безликою жіночої голови, яка перетинала грубу основу залізного відро.
У цій речі не було ні краплі виясненості, і для Венді, яка володіла витонченим смаком, полюбити таке потворне відчуття здавалося безглуздим. Проте її увагу привернула статуетка з тієї ж секунди, як кришка відкинулася в сторону.
Венді на мить замислилась, і в цей просвіт свідомості увірвався крижаний приступ запізного страху.
Вона поспішно повернула її в коробку і з різким клопнула.
Але навіть тепер, коли предмет зник з поля зору, непереборна спрага змушувала її дивитися на заперту кришку, бажаючи знову відчути в пальцях тягар деревини. Ця річ ніби пульсувала, отримуючи неприродне об’явлення, що впирається у саму душу.
- З цією штукою явно щось не так. Навіть коли вона прихована, я ледве стримаюся, щоб не схопити її знову. Пане Генрі, будь ласка, допоможіть - вона різко обернулася до нього і в її голосі лунала погано прихована мольба.
Оскільки Генрі швидко розпізнав загрозу і радив позбутися підношення, у нього напевно був спосіб нейтралізувати цей вплив. Генрі злегка нахмурився, його погляд став жорстким і аналітичним.
- Ти зачинила коробку, але бажання доторкнутися до неї не зникло? - Він уточнив.
— Так, я зовсім не контролюю. Почуття, яке надто глибоке і пригнічує волю.
Венді з глибоким жахом дивилася на зловісну скриньку. За довгі роки вона пройшла через багато випробувань і звикла покладатися на свою холоднокровність, але зараз вперше відчула себе справді безпорадною. Будучи магом першого рангу на стадії газовіфікації, вона усвідомлювала, що її міць спирається радше на ресурси клана, ніж на винятковий дар, але повна неспроможність протистояти простому сувеніру означала смертельну небезпеку.
Поки Генрі мовчки зважував варіанти, Венді застигла в очікуванні, ледве дихаючи.
Роздався негромічне клацання. Дах коробки повільно піднялася сама собою. Венді б'ється на звук, її зіниці розширилися, а обличчя прийняло зловісне, відсутнє вираз.
На свій жах вона виявила, що її власна рука вже тягнеться до дерева, хоча вона не давала такого наказу м'язам. Крім того, пальці обережно витягли фігурку і почали ніжно обтискати безлику голову. Обличчя Венді перекосилося в німій гримасі, у кутках очей запали сльози. Вона спробувала закричати, але горло скував спазм — вона була паралізована незначною силою.
Помітивши критичну зміну стану супутниці, Генрі коротко і точно вибив фігурку з її занімілих рук.
На цей момент він вже активував [Абсолютний захист] і кілька допоміжних заклинань підсилення, крім того [Тела гіганта], яке в тісному приміщенні завдасть більше шкоди, ніж користі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu