Звичайно, Венді мала великий доступ до цієї організації, а серед шукачів її схвалення вистачало людей з великою владою. Але жоден з них не зміг досягти взаємності.
Навпаки, багато тих, хто намагався підкорити її своїй волі, самі потрапляли в хитро розведені сіті. Вона систематично викачувала з них ресурси і політичний вплив, не даючи нічого взамін. Інші були засліплені пристрастю, намагаючись застосувати силу, але такі авантюри обов’язково закінчувалися жалюгідно.
Масштаб « Білої гори і Чорної води» був коласований, і в їх структурі перепліталися інтереси різних кіл.
Колись якийсь недосвідчений намагався усунути Венді фізично, але фінал цієї затії виявився зловісним: всі виконавці і замовник були знайдені мертвими у власних домах.
Той, хто зробив це вбивство, не міг нічого зрозуміти. Але з того часу люди хотіли досаджувати господині побавилися.
Генрі закрив звіт, аналізуючи дані. Ситуація Венді була схожа на історію Ейлуші.
Тепер зрозуміло, що ця жінка була довіреною особою чарівного роду, чиїм справжнім пріоритетом був контроль над активами « гори і Чорної води».
Те, що вона тримала свої позиції в землях Свитання понад десять років і перетворювала скромність у плодючість корпорації, чітко вказувало на могутню підтримку з тіней.
"Таку жінку не можна використовувати просто" - гумував Генрі. Він з полегшенням усвідомив, що його обов’язок буде надзвичайно зосереджений.
- Щось не так? — Рейс помітила його хвилинне замішання, відклала книгу. Вона м’яко наблизилася до нього і граціозно влаштувалася поруч, закинувши стрункі ноги на диван та все тіло притискаючись до Генрі.
Генрі звично обіймав принцесу, відчуваючи її тепло і негромко відповів:
— Пустяки. Завтра я приведу до роботи над Магічною Формацією - це чудова можливість вивчити їхню внутрішню кухню і набути певного досвіду.
— Ти забагато на себе береш, — ніжно прошепотіла Рейс.
Вона підняла на нього погляд, її алі губи замерли в напіввдихі...
*
Наступного ранку Генрі залишив дім. Він покликав одну з останніх карет, яка чекала на нього.
Відкинувшись на подушки сидіння, він активував протоколи детекції « Глибокою Синави» прощуючи довколишній простір.
У міру того як екіпаж поглиблювався в елітні квартали на півдні Срібного Міченого міста, соціальний контраст ставав дедалі різнішим.
Вуличний марта тут стихла, змінивши лагідний спокій, а з широких мостів зникли тіні обрванців. В інших частинах міста, як і в усіх Землях Свитання, жебраки були невід’ємною частиною пейзажу. Вони видавалися з нетрях, щоб вижити за рахунок милостині.
Для рядових обил ці люди були втіленням хаосу. Крадіжки і пограбування в бідних кварталах стали щоденними явищем, оскільки люди не мають чого втрачати. Гороженці, чиї будинки не були захищені магічними терапевтами, жили в постійному напруженні. Адже завдяки зустрічі з убогим чоловіком вони могли стати і життям.
Навіть ті, хто мав владу над бідними, мали проблеми з естетикою та комфортом їхнього існування.
Однак у районі багатіїв ця проблема просто не існувала.
За порядком стежили спеціальні патрулювання: будь - якого підозрілого типу негайно допитували, а бродяга в лахміттях виштовхувала геть ударами паличок.
Крім того, високі огорожі всаджувалися у магічних контурах, які виключають будь - яке несанкційне проникнення.
На в’їзді на вулицю Каменей Вереска карету Генрі зупинили. У уніформі міський ратуші перевіряв магічний талісман кучера, після чого суворо глянув на пасажира.
Але, виявивши, що перед цим чарівник зживання першого рівня, який має до того ж кваліфікацію Майстра Технології і Лекара, та ще й знаходиться в організації « Серандір», чиновник миттєво перетворювався.
- Вибачте за затримку, сер. Гарного вам шляху. Якщо виникнуть якісь труднощі, не соромтеся звертатися до мене особисто. Він прилюдно сказав: « Уклоніться! »
Генрі лише злегка кивнув і затягнув густу фіранку вікна. Екіпаж продовжив свій шлях.
Пейзаж за вікном змінив своє ставлення до доріг, і тепер дороги простягалися не просто в домі, а з розкішними садами, відокремлені один від одного величною дистанцією. У деяких брам застигли в караулі риковані на латині, підкреслюючи високий статус і багатство власників.
У теорії Генрі також міг наняти лицарську свиту, але не бачив у цьому практичного сенсу. Для мага його калібру подібні охоронці були не більш ніж декоративними елементами. Він був переконаний, що дорогоцінне каміння — це нераціональна справа.
— Пане, ми на місці, — доклав кучер, плавно осаживши коней.
— Дякую, — коротко сказав Генрі.
За традицією, плата за це була дуже високою.
Візники, які працювали в таких районах, зазвичай не нарікали на скупість.
Навіть якщо в’язень був притиснений клієнт або ще гірше, наглець не заплативши за це боргом, то заледве скреготувати зубами. Саме тому вони бажали чекати на замовлення біля Королівської вулиці або в кварталах знаті, де клієнти заощаджували винагороду.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu