« Такі випадки трапляються не щодня, але кожен з них — катастрофа. Сторіччями місто може пастися за лічені години.
Він повернувся до Генрі, і в його очах блиснув холодний розрахунків.
- Саме тому ми вломилися у інші плани. Грабіждя чужих світів - це не викрадати чи прагнути влади, а єдиний спосіб добути ресурси для підтримки бар'єрів.
Без зовнішніх запасів наші запаси вичерпаються швидше, ніж пустиш до столу.
Чарівники Земель Свитання вели нескінченну війну на виснаження заради самого права дихати.
Їхні організації, які були непорушними титанами, насправді перебували в облозі.
Порівняно з величезними масивами забруднених територію Землі Свитання виглядало крихітним острівцем тепла в крижаному океані.
У невідомих « чорних районах» напевно дрімали демонічні сутності вищого порядку. Генрі знав, що якщо з цих глибин підніметься щось справді потужне, людська цивілізація зникне з карти континенту Караг в одну мить. Навіть найщиріші слідопити воліли не йти далі за сільськими районами.
Картина світу, яка з’явилася перед Генрі, виявилася набагато гіршою за його сподівання.
У ізоляції безплідних Земель такі питання замучилися, і загальна стратегічна ситуація залишалася таємницею.
Тепер стало очевидним, що маги не мали місця. Мешканці Периферії жили в блаженному невіді, тоді як мешканці Земель Рассвіта зі співом захоплювали усвідомлення близькості кінця.
Давид і Рейс тримали похмуре мовчання — побачене й почуте, очевидно, не включали в себе поняття про центральні землі « Урайських».
Генрі з жахливою швидкістю проносилися можливості подій. Аналітичний модуль чіпа підсвічував зони ризику, змушуючи його зібратися всередині.
- Пане Пріс, який наш кінцевий пункт призначення? — Він запитав, чи не зберігши зовнішній спокій.
Перед нашим внутрішнім оком Генрі розглянув детальну проекції карти Земель Свитання з нанесеними містами Серандіра. Він намагався порівняти логіку безпеки з географією: у теорії, центр континенту вважався більш захищеним, але карта показувала, що вогнища зараження пронизували простір хаотично, як метастаз.
— Ми прямуємо до Срібного Місяця, — відповів Приз. — Там є головний цитадель фракції пана Пакка. Це наша найнадійніша охорона.
Генрі порівнював свою назву з координатами. Серандір лежав на півдні, примикаючи до суворого регіону Десяти тисяч піків.
Срібне Місячне місто лежало на самому півдні, фактично біля підніжжя гір.
З погляду тактики місце здавалося виграшним: великих заражених зон поблизу не спостерігалося.
Узявши на берег рівнини між горами і містом, ми могли спостерігати за будь - якою небезпекою ще задовго до того, як вони підходили до стін.
Це вигідно відрізняло місто від поселень, чиї кордони впивались у примарні чорні пустощі.
Єдиною критичною проблемою була ізоляція — у Срібного Місякового Міста не було буферних аванпостів. Будь - який удар ззовні припадав відразу по основними зміцненню.
Проте це був найкращий варіант. Генрі вирішив, що вартою можна запобігти і не ослабнути.
Дирижабль продовжував свій шлях над мертвою рівниною ще довгі два тижні. Генрі годинами спостерігав за пейзажем, що пропливав внизу. Він не міг сказати, ніби якби не пустиш, то ці землі могли б стати житницею всього континенту.
Натомість він бачив лише порох і кості землі.
Одного разу він помітив гігантську висохлу долину - судячи з ширині русла, колись тут протікала велика річка, яка живила цілу цивілізацію. Тепер там не було навіть натяку на вагу.
Срібне Місячне місто з’явилось на обрії раптово, приблизно за 100 кілометрів від долини. З висоти відкрився величний вигляд на величезні стіни, вкриті напівсферою прозорого світлового бар’єра. Переливаючись на світло, щит виглядав тонким, як мильна бульбашка, але Генрі розумів, яка міць прихована в цьому захисту.
Дірижабль почав плавне зниження, двигуни замінили гул на низький рокот. Судно м’яко доторкнулося до палуби злітного майданчика, пофарбованого у жовтий.
Навіть зверху була видно чітку межу: всередині бар’єри земля мала природний жовтуватий відтінок, тоді як відразу за межею вона різко впадала у антрацитову чорноту.
— Після посадки дотримуватися порядку, — суворо сказав Приз, керуючи по вулицях мантії. — Залишайтеся на місцях і приготуйтеся до прохоження автентифікації.
— Яка перевірка? — запитав Генрі, зберігаючи на обличчі непристрасний спокій.
— Здебільшого для того, щоб переконатися, що ви не заражені. Якщо сліди спотворення Дикого міста будуть виявлені, то вас негайно викинуть за бар’єр і назавжди запрудить шлях до Срібного Місяця », — пояснив Приз.
— Виженуть... Чи це означає...
Генрі мимовільно переклав погляд на мертвих, вижених землі за межами космічного купола — територію, яка повністю поглинута пустинею.
По суті, вигнання в ці краї означало смертний вирок: повільно розкладання живцем під дією ентропії.
Для нього, як для істоти, що намагається добитися порядку, наслідки були б фатальними.
Приз, зауваживши його напругу, дружні похолопав мага по плечу:
— Не бери в голову. Ви - чарівники з Безплідних Земель, а там заразі взятися невідкуда. Ви чисті.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu