— Глибока Сінева, приступий до будівництва цих шістнадцяти рун, — сказав він подумки.
heЗадача прийнято, виконується. Очікуваний час: тридцять одна хвилина.
Поки Генрі зберігав внутрішній спокій, чіп всередині його свідомості оперував потоками духовної енергії з машинною точністю підводячи каркаси руну.
Всього через півгодини шістнадцять ментальних відміток закріпили в його пам'яті. Генрі відкрив очі і повільно розчавив праву долоню.
Повітря над шкірою вдихнулося димом, мана прийшла в рух і над рукою миттєво зіткнулась сяюче зображення основи.
За звичайних умов, новачок витратив би годинник на прорисування однієї-єдиної лінії, боячись допустити найменшу помилку в векторі сили, яка призвела б до миттєвого розсіювання структури.
А для Генрі цей процес став природним продовженням думки. Руна в його долоні постійно трансформувалася: одна змінювала другу у бездоганному ритмі.
Він маніпулював ними так само легко, як досвідчений плавець контролює своє тіло в товстій воді.
Найпотужніша магічна форма - це поєднання декількох знаків в один ланцюг.
Щоб перевірити теорію, Генрі зосередив увагу на обшкладанні рукавів і акуратно вирізав три руни в структурі тканини. Загорнувши плетиння, він взяв чашку і навмисно капнув каву на рукав. Темна рідина впивалася, залишивши неохайну пляму. Але через мить по тканинах пробіг ледь помітний сріблястий б’як і забруднення зникло.
— Однією з найпростіших формаціях є очищення.
Незважаючи на простий досвід, миттєвий успіх підтвердив ефективність його методу. Генрі пам’ятав про захисні бар'єри долини Чорної Скелі, з якими він зіткнувся у минулому.
Тепер, маючи зачатками знань, він по-новому оцінив їх масштаб.
Якщо крихітна форма на рукаві вимагала такої точності, то скільки тисяч руну вплівалося у купол, що вкриває цілу долину? Усвідомлення бездонності цієї науки змусило його підібратися до правдивого майстерності, обіцяючи бути довгим і тернистим.
Коли Пріс увійшов у бібліотеку, він зайняв Трійцю в стані абсолютної концентрації. Він мовчки опустився на стілець навпроти Генрі. Почувши шеренгу, той підняв погляд.
« Пане Пріс, добрий ранок », — привітав гостя.
Приз ввічливо кивнув і, помітивши назву книжки в руках хлопця, посміхнувся.
- Вражає. Люди, які зуміли вирватися з Безплідних Земель, рідко бувають звичайними. Вирішив вивчити вступ до формації? Розумний вибір. У ваших краях такі знання є рідкістю, а в Землях Свитання це всього лише підручники для початкової освіти дітей.
- Для дітей... — Генрі на мить занімів, уражений прірвою в рівні розвитку регіонів.
...
Минуло півмісяця. Генрі, Рейс і Давид жили в бібліотеці, нагадуючи старанних студентів перед критичним екзаменом.
Генрі без зволікань наслідував роль наставника: він відповідав на будь - які запитання супутників миттєво, вибудовуючи бездоганні логічні ланцюжки.
Його відповіді були точні, і це означало, що він працював над комп'ютерними потужностями « Синеви » та багатолітня звичка до системного аналізу.
За цей час дирижабль минув величні хребти десяти тисяч піків і вийшов на фінішну пряму територію.
Три товариші підійшли до ілюмінатора, дивлячись на зміну декорацій: нескінченні гірські кручі залишилися позаду, поступившись місцем безкрайній долині.
Але пейзаж внизу налякався - ґрунт під ними була іссінья-чорний та викопаний величезними тріщинами, ніби тіло землі давно загинуло від нестерпної спраги.
З висоти пташиного польоту відкривалася глибока чорна рівнина.
Її поверхня, позбавлена найменших ознак життя, була зрізана глибокими тріщинами, які місцями перетворювалися в величезні розломи, що потрапляють у бездонну і непроглядну темряву.
Жоден з них не зберіг навіть пам’яті про флору чи фауну. Генрі уважно вдивлявся у ілюмінатора, але не було жодного сліду людської діяльності — ні руїн, ні доріг, лише монотонна порожнеча.
Застигши біля вікна, він здавався похмурим.
« У місцях, які поглинула Пустоша, життя завмирає назавжди, — не обертаючись і спокійно промовив він тихим голосом. — Якби світ збився до меж Земель Свічка і безплідних Земель, ми б вже давно залишилися без оральних угідь. Важко уявити, скільки мільйонів людей було б голодуючих.
Він важко зітхнув і додав, доторкнувшись пальцями холодного скла:
— Територія Земель Свитання невблаганно скорочується з кожним циклом. Пустеля — це голодна тварина, яка пожирає наші кордони і не знає втоми.
Генрі, чий погляд в цей момент фіксував топографічні дані через інтерфейс чіпа, поставив питання:
— Навіть присутність веж чарівників не гарантує вам безпеки? Прориви трапляються прямо під їхнім захистом?
Оскільки земля навколо таяла, це означало лише одне: колись квітучі міста, оточені силою магічних будівель, впали під натиском Пустоші або її породжень.
Сьогодні магічні ордени у землях Свитання все ще глибоко вражали, але сухі факти говорили про повернення магів повільно і вірно відступали під напором ентропії.
Приз гірко посміхнувся, і ця гримаса лише підкреслила його втому.
— Твоя проникливість лякає. Справді, аномалії виникають там, де їх чекають найменше. Лише один чоловік у череві міста може бути заражений, і до ранку Пустошиш може поглинути цілі житлові квартали й перетворити його на мертву зону. Або, що ще гірше, з розлому з'являється створіння такого рівня, щоб стіни розкладалися в пил перш ніж магі встигають активувати контури захисту.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu