Северус був жалюгідним видовищем: права рука відсунулася, розтріпане волосся злипнулось від запікуваної крові, обличчя перетворилось у суцільний кровопотік.
Він ледве рухав ноги, але колись велична роба перетворилася на брудні лахміття. Ельфи зазнали меншої шкоди, але й на них не було багато ран.
Однак відрядження Пакка виглядало так, ніби він повернувся з легкої прогулянки — бій пройшов для них майже безслідно.
Генрі безстрашно спостерігав за тим, як полонених конвоюють у сирі підземелля. Попереду їх чекали виснажливі допити, які не припиняться, поки з них виженуть усю корисну інформацію.
Результатом для магістра, ймовірно, стане страта. Троє ельфів могли очікувати іншого — без магії, вони перетворяться на дорогий товар.
Чарівники стадії кристалізації серед ельфів цінувалися надзвичайно високо, і навіть чоловіки могли принести великий прибуток на базарах Свитання, де вони завжди прагнули екзотичних трофеїв.
Генрі з полегшенням усвідомив, що їхня подальша доля не матиме милосердя. Однак невдовзі його думки перейшли на власний стан. Сім місяців його перебування тут вже минули, залишилося ще п'ять. Але він інтуїтивно відчував, що залишок строку не буде мирним.
Захоплення високим ельфійським заклиначем — це виклик, який лісові жителі не залишаться без відповіді. Двадцять сьома база де-факто вступила у повномасштабний конфлікт з ельфами.
У цій вилазці маги нижчі за другий рівень не брали участі, але Генрі розумів, що незабаром роботи вистачить на всіх. Рівень небезпеки невмолими повз догори, тепер навіть рутинний патруль може призвести до смертельної засідки.
Генри нахмурився, розраховуючи варіанти. Тепер його інтереси були намертво вплетені у виживання цієї бази. Якщо ельфи прорвуть свою оборону, то й йому не вдасться вижити.
Колишня ніч залишила на тілі Оберштайна шрами, які не могли вижити.
Місто, яке ще недавно втішилося життям, перетворилося на зону великого лиха.
Від будівлі муніципалітету, колись символ влади, залишились лише руїни.
Над містом, змішуючись з гарю, плили стони поранених — розпач зарівняв у правах і мирних обивачів, а також загартованих авантюристів.
Відряд Пакка діяв з жахливою ефективністю. Коли маги вдерлися на територію муніципалітету, він зазнав нищівних заклинань і буквально стерв адміністративний центр з лиця землі.
Троє ельфійських заклиначів високого рангу, які намагалися організувати оборону, протрималися недовго і незабаром опинилися в кайданах.
Северус прибув на попільнище, коли кінець бою вже був приречений.
Пакк, намагаючись забрати магістра живим, навмисно обмежив силу своїх технік і уникав летальних ударів.
Сам Северус, який був змушений захищати своїх воїнів у паніці, не міг перемогти.
Зрештою магістр був повалений і захоплений.
На руїнах муніципалітету правитель застиг уламками й тіла. Обличчя його сталося сірим, точно попіл, а в очах застигло усвідомлення краху. Після такого масштабу просування по службі не могло бути й мови, а тепер його чекав лише суворий трибунал.
Тайлун, чий обладунок покривав шари пилу та засохлу багнюку, стояв поодаль, не зводячи з нього важкого погляду.
— Я неодноразово попереджав, що ці люди становлять перед собою небезпеку. — Почни евакуацію трохи раніше, масштабних жертв і руйнувань.
Пан нічого не відповів, а лише розгубився через порожнечу. Тайлун, який цілу ніч координував рятівні роботи і виснажився до кінця, зрозумів: більше не доводиться чекати на адміністративну службу міста. Тільки його воля та суворі командування солдатами стримували ситуацію від остаточного падіння до безодні безвластия.
Три ельфійські маги і найпівденніші магістралі Півночі справили сильне враження на Тайлуна. Сила групи Пакка виходила за межі його розуміння.
« Невже чарівники такі могутні? » — непокоїла його думка.
У його картині світу магистр був абсолютною вершиною бойової сили, а Северус роками вважався незнищенним щитом Королівства Ноен. Однак ці прибульці могли полонити його, наче звичайний найманець.
Паралельно зі рятувальними роботами Тайлун наказав оголосити, що в Хребті Лім приєдналися дуже небезпечні суб'єкти, і закликав жителів негайно покинути Оберштайн. Формально це рішення виходило за рамки його компетенції, але зволікання в очікуванні наказу від інструкцію намісника було подібне до смерті.
Однак офіційні твердження лише підтвердили очевидне: потік біженців уже плив з міста.
Люди не розуміли природи того, що сталося. Вони знали лише про те, як демони вдиралися до людського тіла, яке спорудило вогняне пекло. Невидимі заклинання чарівників, незбагненні і страшні, вважалися обмовниками як чистким проявом диявольської волі.
Хоча загін Пакка покинув місто, їхній жах залишився. З першими променями світанку втекти стало масовим. Авантюристи, які можуть оцінити масштаб загрози краще за будь-кого, пішли першими.
Заклиначі підозрювали, що серед нападників було щонайменше кілька магістрів. Жага багатства поступилася місцем первісному страху перед зіткненням з армією істот, яку здавалося безмежним.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu