Поки Оберштайн захопився в хаосі, 25 сьома база планомендометрно перейшла до другого етапу операції.
Кейн розклав на столі детальний креслення, звертаючись до Генрі та інших чарівників першого рівня:
— Перед вами схема Алтаря Тіні. Всі необхідні компоненти вже підготовлені і знаходяться на складах. Наша поточна мета - розвернути мережу з двадцяти таких об'єктів у Хребті.
Генрі ретельно вивчав специфікацію, швидко вловивши принцип дії пристрою. Алтарь Тіні був стаціонарний призовник, який вмонтував складну магічну форму.
Пряма подача мани активувала канал зв'язку з Планом Тені, витягаючи звідти підлеглих сущестей. Сила таких демонів була різною від рівня досвідченого лицаря до здібностей учня-волшебника.
У практиці Плану Чарівників такі вівтарі були стандартним інструментом для оперативного формування допоміжних корпусів під час колонізації світів.
Ресурс чистокровних магів був дуже цінним, щоб витрачати його на рутинні бойові завдання в авангарді.
Демони Тіні, які потребували тільки магічної енергії, були ідеальним « пушеним м'ясом » — їх поголонь обмежувався лише запасем манівника.
Жителям Оберштайна в певному розумінні пощастило: вибір Пакка впав на стандартну модель. На багатьох передових базах було прийнято вдаватися до алтарії жертв, в яких порода була лютіша. Але Пакк вибрав більш консервативний і чистий метод.
Будівництво об’єктів було призначено наймолодшому ланцюжку. Генрі, об’єднавшись з двома колегами, почав працювати.
Технічно процес не був складним: просто треба було точно зрівноважувати наперед підготовлені блоки. Однак, чекаючи на цей тягар, я побоювалась щоденного заклику п’ятдесятьох теневих сущів від чарівника першої категорії колосальної напруженості.
Отримавши матеріали та карти, Генрі разом з Давидом і Рейсом звернувся до точки розгортання. Вони перебували в небезпечній близькості від входу до хребта, фактично на першій лінії оборони. У разі контратаки вони першими приймуть на себе удар.
— Почнемо негайно. Ми повинні закінчити монаж, перш ніж нас помітять. Генрі сказав йому інстинктивно сканувати простір навколо небезпеки.
Давид і Рейс, усвідомлюючи серйозність ситуації, мовчки взялися за роботу. Вони вивантажили чорні прямокутні моноліти і почали сутичку. Алтаря повільно посідав форму — трискладний шестикутник, вистежений тонким каналом манопроводів. Після години злагодженої роботи конструкція була готова.
Настав етап активації. Генрі притиснув долоні до керуючих плит і почав плавно вливати ману, дотримуючись алгоритму з креслення.
Глибокі жолоби на камені виблискували полум’ям багрового світла.
У центрі вівтаря згусток непроникного чорного туману. Генрі, посиливши напор, відчув, як енергія набуває щільності та форми. Через хвилину перед ними застиг масивний двоголовий вовк, стоканий з тіней.
Тварь повела носами, принюхалась до магії своїх творців, після чого покірно схилила голови і сіла поруч з вівтарем.
Без прямої команди ці істоти залишалися в режимі пасивного захисту.
Згідно з вказівками Кейна, демони повинні були накопичувати на місці і не вдаватися до явної загрози.
Генри задумалися роздивитися в застиглі фігури покликаних істот, намагаючись аналітичним шляхом вирахувати алгоритм, по якому ці демонічні істоти розпізнають « своїх ».
Наприклад, дваголовий вовк вперше зіткнувся з Давидом і Рейс.
Можливо, дані про їхні біологічні та енергетичні системи були заздалегідь інтегрованими до Магічної форми 22 сьомого бази. А от алтарі тіні служили свого роду вузлами зв’язку, які транслірували ці протоколи.
Це дало можливість тим, хто давав вказівки безпомилково відділити союзників від цілей, які підлягають знищенню.
Згідно з підрахунками, виготовленим чіпом, поточних запасів мані Генрі цілком вистачало для виклику понад сто тіньових тварюок протягом стандартної доби. Він обернувся до супутників, чиї вигляд на тлі похмурого вівтаря здавався занадто напруженим.
— Спробуйте по черзі, — сказав він. - Мені потрібно знати ваш затишний ліміт.
— Я почну, — відповів Давид.
Зробивши глибокий вдих, він підійшов до моноліту вівтаря і почав методично вливати ману ретельно копіюючи ритуальні пасси, які раніше демонстрував Генрі.
Через кілька хвилин з в’язкого марева на плити алтаря важко зістрибнув восьминогий павук. Рейс, не змарнувавши короткого скрику, інстинктивно відмахнулася і притиснулась до плеча Генрі. Він лише злегка зморщився, відчуваючи, як хвилинне роздратування порушує його робочу концентрацію.
— Ти чарівник першого рівня, — вигукнув він з сухим подивом на тремтячу дівчину. — Непевно лякатися такої примітивної форми життя.
Рейс відразу ж відірвалася, її щоки спалахнули гарячковим рум'янцем.
— Я... Я просто органічно не виношу павукоподібних.
Тварюка застигла тим часом, втупившись на неї безліч мертвих фасеткових очей, а потім повільно переклав лапи і скорочувала дистанцію у очікуванні директив. Рейс, зблідивши, поп'ялась ще на крок.
— Здається, ти йому симпатична, — сказала Генрі. — У голосі він пром'яв тінь жорсткої іронії.
Дівчина енергійно замочила головою, а на її оголених руках покрилася дрібним ляпасом мурашок.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu