Графа Хуена Бенкса він дізнався миттєво, його обличчя в точності повторювало характерні риси з величезного портрету. Лорд ремонтно сів на чолі довгого дубового столу. Сини Джоші і руки, а також інші домочадці й довірені особи були поставлені праворуч та лівою рукою від нього.
— Пан Генри! — Покликав Джоші, заздрю.
Молодий чоловік явно нервував. Пісний банківський одяг, розшитий золотими нитками, робив його фігуру ще більш вантажною, ніж зазвичай.
Граф Гуен обернувся на крик сина. Побачивши Генрі, він піднявся і на його обличчі відображалася привітна усмішка.
— Прийміть мою щиру вдячність за порятунок сина. Клан Бенкс у боргу перед вами і не забуде цієї послуги.
Генрі посадили на почесне місце праворуч від графа. Трапеза проводилася в наголосі стриманою, майже спокійною обстановкою — присутні їли мовчки і дотримувалися суворого етикету. Коли настав час танців, Генрі залишився за столом без жодного інтересу до справ.
Граф і його сини підійшли до нього, тримаючи в руках кубки вина.
— За здоров'я і благополуччя пана Генри!
Він відповів на жест, по черзі чокнувшись з кожним. У певний момент ніздрі Генрі ледве проторкнули - обстрибне сприйняття зловило ледь помітний, але дуже специфічний запах. Осушивши кубок, він прямо подивився на лорда.
- Граф Хуен, ви поранені?
Джоші негайно встрелився, його обличчя перекосилося від хвилювання.
— Два місяці тому на батька було вчинено замах. Вбивця не досягав мети, але він завдав сильного рану, яка аж ніяк не затягується. Пане Генрі, ви знаєте як допомогти?
- Щодо "Працюючи" поки не скажу, -- рверним голосом відповів Генрі. — Але я відчув знайомий ауру.
Він знову принюхався, активуючи аналітичні функції чіпа: в повітрі чітко витали частинки остаткової темної енергії.
Джоші обернувся до батька, і в його очах з’явилася надія.
- Батьку, дозволь пану Генрі оглянути тебе. Тут надто людно, пройдемо в малий кабінет.
Граф коротко кивнув. Невелика група людей попрямувала до сусідньої кімнати. Руки йшли слідом, не приховуючи тривоги. Великий лицар Кіра залишився на сторожі біля входу, перекручуючи будь - які спроби сторонніх наблизитись до дверей.
Генрі вальяжно розташувався на стільці і зробив ковток густого червоного вина. Він чув про цей елітний сорт, для більшості шукачів пригод ціна однієї такої пляшки була просто заокругленою.
— Пане Генрі, чи є шанс на порятунок? — Не витримала Джоші.
Генрі поставив келих на стіл.
- Перш ніж давати обіцянки, я повинен побачити саму рану.
Граф Хуен на мить пом’якшив, а потім з видимими зусиллями стягнув верхні вбрання, обкриваючи поясницю. У нирках зяла чорна, засмажена каверна. Незважаючи на товстий шар притирок і свіжі пов’язки, від нього виходив яскравий гнилий запах.
— Ситуація серйозна, пане лорде, — сказав Генрі ближче.
Щоб підтвердити здогадку, потрібно було негайного огляду. Тонкий ниток темної енергії буквально вплівся у живі тканини, блокуючи природні регенерації та нейтралізація звичайних ліків.
Граф гірко посміхнувся, прикриваючи очі.
— Я й сам відчуваю, що свічка догорає. Коли Джоші зник, я зовсім зневірився... Але тепер він удома, і я можу піти з миром.
— Отец... — Джоші в розпачі зачепив руки його сороги.
Генрі здивовано вкинув брову.
— Уйти? До чого такі крайності через дріб'язкові рани?
- Пустяковий? — Гором вигукнули члени сім’ї, дивуючись на нього.
Вони витратили весь свій достаток на найкращих лікарів регіону, але всі спроби були марні. Але навернення до легендарних Тайних було клану Бенкс не по кишені - такі послуги коштували дорожче, ніж все графство.
— Звичайно, це лікується, — відрізав Генрі. — Питання лише в тому, що ви пропонуєте взамін. Мої послуги коштують дорого.
Клан Бенкс був байково багатий, і Генрі не відчував жодного докорів сумління, рішуче з’ясовував для себе користь.
Граф занурився в роздуми. Він розумів, що в такій ситуації торгуватися безглуздо. Треба запропонувати щось, яке б приваблювало мага такого рівня. Золото? Магі рідко потребують простих монет, а об'єми були б надто великими. Жінки? Занадто приземлно.
Зрештою він підняв погляд, і в ньому була міцна рішучість.
- Пане Генрі, якщо ви повернете мені здоров'я, скарбниця клана Бенкс буде відкрита для вас. Ви можете вибрати будь-які три речі на свій смак.
— Скарбница? — У голосі Генрі прослизнув щирий інтерес. - І в ній дійсно знайдеться щось, яке може мене зацікавити?
— Звичайно, — сказав барон Хуен. — У тоні він виявив гордість людини, яка знає справжню ціну свого фамільного накопичення.
Генрі на мить занурився в розрахунки, прикидаючи шанси на те, що вміст сховища виправдає його очікування.
У його манері вести діалог не було надмірної ввічливості: маги рідко коли трудилися на политі з простими смертними.
Хоча маги не практикували масові вбивства над простолюдинами, за зникнення кількох аристократів у цій глушнику навряд чи хтось почав би звертатися до нього.
Граф Хуен дуже побоювався, що цей холодний прагматизм уловить його, але коли він думав про величезні багатства до нього повернулася впевненість: цього золотого щита повинно було вхопити, щоб заспокоїти небезпечного гостя.
Генрі простягнув руку, утримуючи долоню над відкритою раною графою. До цього часу, темні частини енергії почали рухатися під владою мага, який систематично поглинав їх одну за одною.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu