ти перший.
Генрі, який стояв у першому ряді, зробив крок уперед і зберігав зовнішній спокій.
— Докинь кульку, направь в неї маленьку дозу мани і розслаб розум, — проінструктував Дінко.
Генрі притиснув руку до холодної кришталики і випустив з неї крихту енергії. Всередині сфери відразу зависнув молочно-білий туман, який через секунду кристалізувався у чіткому вигляді « 75».
— Генри, сімдесят пять! Це дуже добре, але Діно кликав і погладив хлопця.
Ці дані змусили самого Генрі розвинути внутрішню силу. Як видно з спогадів колишнього власника тіла, він очікував від 40 балів — типовий для посередництва. У цей момент до нього підійшов похмурий чоловік середніх років. Помітивши перстень Огненого кулі на пальці Генрі, він з сумом констатував:
- Наскільки я бачу, це знак віри нашого ордену "Лошенне світло Ліса".
— Так, пане.
Від незнайомця виходила важка, сильна хвиля сили, яка замулювала повітря навколо нього вібрувати. Діно знову торкнувся плеча Генрі, і цей тиск швидко схлинув.
— Це Леррі Черч, високоранговий маг « Просвітленого Лісу» - представив його Діно. — Після завершення випробування ти підеш під його керівництвом.
— Дуже приємно познайомитися, пане Ларрі. Генрі відвісив ввічливий поклонник.
Маг кинув його безстрастним поглядом і ледь помітно кивнув:
- Підійдеш до мене пізніше.
— Другою з них була Ліліан, — проголосив Діно.
Коли дівчина доторкнулася сфери, кришталик спалахнув яскраво, зафіксувавши результат «87».
- Чудово! Чудово, міс Ліліан! — У голосі Діно прорізалося справжнє захоплення.
— Дякую вам, - Ліліан підняла край спідниці в елегантному реверансі.
Професор Ніна відразу ж опинилась поруч. Вона міцно перехопила руку своєї нової підпільної і приступила щось азартно шепотіти їй на вухо, не ховаючи урочистої усмішки.
Решта власників знаків віри пройшли тест швидко і без особливих несподіванок. Ліліан залишився недосяжним лідером; найкращий з решти набрав сімдесят два бали, в той час як найгірший результат становив всього п'ятнадцять. В останньому Генрі дізнався, що Фейґал на початку свого плавання намагався ловити рибу. Юнак на ім'я Ісус Навин стояв мертвий-ближчий, дивлячись на кулю з німим розпачем. Його знак віри - витончене перо з "Болота Аруфа" -- тепер здавалося злим глузуванням над його безнадійністю.
Генрі байдуже відвів погляд - доля невдах його не турбує. Починалася перевірка тих, хто не мав захисту. Фейґал, який був вірним своїй манері, зайняв місце в самому кінці черги. Перші троє показали середній результат у діапазоні від 60 до сімдесяти. Зрештою настала черга Фейґала.
Генрі весь звернувся до свого вуха і зору, бо йому хотілося дізнатися про потенціал мага другого кола. Фейґал зберігав спокій, який лягало в його обличчя. Його вигляд нагадував застиглу маску змії — холодне від суєти світу. Він повільно опустив руку на скло. Туман ліниво закрутився і завмер, побудувавшись в єдину цифру: « 5».
...
Над садом звисла важка тиша.
« П'ять? Лише п'ять балів? Генрі відчув, як у голові риється рій питань. Як людина з таким крихітним талантом умудрилася пробитися на другому колі в такому юному віці? У пам'яті з’явилися слова Діно, що духовна енергія Фейґала висока, але дуже нестабільна через використання "екстремальних методів".
« Які ж заборонені прийоми можуть так сильно форсувати розвиток після повного відсутності схильності?...»
Діно, всупереч очікуванням, не виказав ні краплі подиву. Він негромко кашляв, порушуючи знецінення присутніх:
— Випробовування завершено. Ті, хто має знаки віри, можуть приєднатися до кураторів.
Він повернувся до шеренги чарівників-застрілюючих і додав з відтінком формальності:
— Господа, перед вами четверо вільних учнів. Хто з вас хоче взяти їх на навчання?
Троє хлопців з прийнятними балами розібрали майже миттєво. У результаті в центрі міста залишився тільки Фейгал — похмурий, нерухомий і нікому непотрібний. Для тих, хто пройшов довгий шлях і знав його силу, це видовище здавалося сюрреалістичним.
— Більше людей немає? - Він знову запитав Діно, озираючись назад.
Після довгої паузи з тіні вийшов бородатий, непохитний вигляд чоловік.
— Нам у « Кижину Грін" стане в пригоді чинна пара рук, — буркнув він кивнув Фейґалу. — Иди сюда.
Фейгал мовчки підкорився. Маг розвернувся на каблуках і, кинувши коротке « За мною», закрокував геть, не отримавши учня навіть поглядом.
Діно подивився слідом ушеному Фейґалу; на мить здалося, що він хоче щось додати, але старий маг лише смикнув камінцем і проковтнув неймовірні слова.
Після завершення випробувань представники організацій почали заводити своїх підопічних.
Професор Ніна цього разу була лише однією ученицею — Ліліан. Жінка взяла дівчину за руку і повела на схід.
Ліліан раптово обернулася, кинувши швидкий погляд на Генрі, потім піднялась навшпиньки і щось довірливо шепнув професору Ніне на вухо. Ліліан відразу попрямувала до хлопця, щоб не затриматися.
- Щось сталося? — запитав Генрі, заінтригований її поривом.
Ліліан усміхнулася і несподівано кинулась в його обійми. Вона міцно притиснулася до нього, наче намагалася запам’ятати цю мить.
— Пам’ятай, що пиши мені листи, — тихо проговорила вона в його груди. - Тепер ми союзники. У важку хвилину ми повинні допомагати одне одному.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu