- Шкода, що я не зможу особисто спостерігати за фінальним акордом і зафіксувати етапи розкладення. Суд до Корсона рідко ходить, а будь - яка затримка негативно позначиться на моєму графіку.
Він клацнув пальцями, закликаючи крилатого Фестрала з пустоти. Коли Марко підскочив у сідло одним злитним рухом, він іронічно вклонився тихим « зірщикам »:
- Дякую за увагу до моєї скромної демонстрації. Прощайте, і нехай доля не зводить нас знову!
Фестрал сильно відштовхнувся від землі, розправив крила і в кілька змахів розчинився у важких свинцевих хмарах.
◯ Повніше обмеження мани знято. Система повертається до цивільного режиму.
Як тільки фігура мага скрилася з уваги, магічне оцепеніння спалило, і площа миттєво захопило хвиля первісного жаху. Натовп з дикими криками кинувся до воріт замку. Люди збивали один одного з ніг, топтали зниклих, хтось повз на четвереньках, одержимий єдиною думкою - опинитися якомога далі від проклятого місця.
На підвищенні, де була сім’я барона, пролунав істошний крик. Кот і Джим, молодші сини Бака, раптом впали на коліна. На їхній оголеній шкірі, як тріщини на льоду, почали стрімко розповзатися гілки яскраво-червоні візерунки. Брати вчепилися собі у голову, роздираючи нігтями скальпи в шаленій спробі позбавити болю, їхні обличчя перетворилися на маски нелюдського страждання.
— Кіт! Джиме! Що з вами?
Побачивши їх, Меліса кинулася до братів і в розпачі прикувала їх до себе.
— Меліса... сестричка... Боляче...
Голос Кота обірвався. З очей, вух і рота двох хлопчиків хлинула густа темна кров, а їхні тіла обм’якнулися важкими й безжиттєвими.
— Нет! Будь ласка, ні!
Меліса зайшла в ридання, не випускаючи братів з обіймів. У ту ж секунду смертоносні візерунки виявилися на тілах її сестри, молодшої дочки барона і його рідного брата. Смерть була стрімкою, а одна за одною вони накочувалися власною кров’ю і падали в забуття.
Дівчина сиділа посеред цього живого кладовища, не в змозі зрозуміти те що відбувається. У її серці льодяна порожнеча змінювалася нестерпним, безсилим гнівом.
- Меліса! — Еміль у два стрибки подолав відстань до неї і міцно обхопив за плечі, намагаючись захистити від жаху реальності.
Генрі підійшов слідом. Його погляд, холодний і аналітичний, фіксував деталі: шкіра Мелісси залишалася чистою. Прокляття її не торкнулося.
— Еміль... Я не розумію... — Меліса підняла на нього заплакані очі, але раптово її зіниці розширилися від нового жаху. — Еміль... Твої руки...
- Що? Ти про що?
Еміль розгубився, подивився на свої долоні. Під шкірою, повільно наливаючись багрянцем, проступали зловісні візерунки, що вбивали його панів. Страх крижаної голки встромився у його серце. Генрі підійшов впритул, уважно досліджуючи зображення прокляття:
Чому напис Джерела Крові? Це закляття б'є тільки по прямим родичам барона в межах трьох поколінь. Пані Меліса в безпеці, отже, у ній немає його крові. А в тобі, Емілю, вона тече.
Еміль і Мелісса замерли, вражені цим висновком.
— Але це неможливо... Я сирота. Барон Бак підібрав мене на вулиці... — Еміль осися, і тінь гіркого усвідомлення лягла на його обличчя.
Старий барон брехав йому все життя. Еміль був його бастардом, запасним інструментом, тоді як Меліса, законна наслідниця, очевидно, народилася від іншої людини.
- Але як же так... Чому... — Меліса дивилася на свою чисту шкіру, занурившись у пучину сумнівів.
На це запитання відповів барон, який перетворився на купу кісток. Цілком ймовірно, що навіть він не підозрював про таємниці народження своєї « дочки».
"Аристократичні династії - це завжди клубок зрад і брудних таємниць", мірошком подумав Генрі, зберігши зовнішній спокій.
— Кх... Кха! — Еміль зігнувся навпіл, виплюючи на камені згусток крові.
— Еміль! Тримайся! « Відчування у голосі Мелісса досягло краю.
Генрі, спостерігаючи за агонією друга, швидко знайшов у кишені подарунок Ніколаса. Кармінальний годинник з вмонтованим заклинанням « Святого зцілення» - його останній шанс. Згідно з описом, світлу магію можна було розвіювати темні прокляття.
— Глибока Сінева, перенаправи весь доступний запас маніпуляції. Живо!
✔ Почать введення енергії. Поточний рівень: 1 %... >
→10 %... Магічний контур годинника протидіє...
Механізм залишався нерухомим. Еміль знову закаштувався, осідаючи на руки Меліси.
→23 %... Структура стабілізується...
Генрі відчув, як долоня починає поколювати від надміру сили. Еміль не доживе до заходу сонця, якщо на чіпі вистачить.
✔33 %... Порочне значення досягнуте...
→45 %... Готовність до активації.
Годус годинника раптово спалахнув сліпучим молочно-білим світлом. Еміль і Меліса мимовільно зажмурилися та підняли голови.
- Це ж ті години... — Прошепотіла дівчина.
У повітрі над ними соткувалися примарні, майже прозорі жінки з величезними білими крилами.
Вона схилилася над Емілем, ледь помітно шевеля губами, і потік чистого сяяння перетворився на щільний сріблястий туман.
Цей дим м’яко опустився на хлопця, всмоктуючись прямо у пори.
Здивований Генрі побачив криваві візерунки, які почали бліднути і втрачати ясність. Примарна діва подарувала їм прощальний, несприйнятливий вигляд і розчинилась у повітрі.
Генрі звиклим рухом прибрав кишеньковий годинник у підсумок. Магія "Святого зцілення" перевершила його розрахунки: світлі еманації не залишили від « проклясти крові » і слідів, повністю випаливши заразу з організму.
Але ціна була високою, і одноплемінне використання заклинання поглинуло сорок п’ять відсотків запасу мани. Залишкова енергія навряд чи вистачила б на повторний ривок.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu