- Спочатку я хотів просто прогнати це... Симона, здається? Той, що з жетоном. Але його прагнення помсти було настільки жорстоким, що я не зміг встояти перед спокусою провести експеримент. Ось я і тут.
— А тепер - приступимо!
Маг простягав руки, і його губи просувалися в стрімкому й ледь чутному шепоті. Хрустальна куля шалено заверталась, а потім застигла, викрикуючи зловісне сяйво. Рот барона Бака широко відчинився, але це не був крик — щелепа вивернула неприродно, ніби тіло розпірало зсередини величезний тиск.
- Увага! Виявлено критичний сплеск мани! Джерело має величезну силу!
Для Генрі, чий чіп аналізував реальність, картина була ще страшнішою: тіло Маркольма окутало марево важкою та задушливою манами. З кулі вирвався сліпучий стовп енергії, який встромився прямо у горлянку барона. У ту ж секунду кров з води Бак Сарра хлинула через цей енергетичний канал, що постійно пульсує потоком.
Прозора сфера миттєво розрослася в багровий колір. Незважаючи на свої малі розміри, шар поглинає літр за литром і не має достатньої кількості. На очах у людей, що очепеніло, статичний барон почав швидко висихати і перетворитися на обтяну шкірою мумію. Його тіло буквально згортало, зменшуючись у розмірах.
Було настільки неприродним, що розум присутніх не витримав.
— А-а-А!
Зал вибухнув криками. Люди в паніці кинулися навтьоки, щоб врятуватись від неминучої загибелі.
"Як же ми були наївними..."
Генрі дивився на цей жах, і гірке усвідомлення власної нікчемності жло його зсередини. Барон чекав на політичні альянси, шлюб з дочкою герцога, сподіваючись, що статус врятує його. Але для чарівника навіть король - це не більше, ніж комаха. А кого хвилюють плани та амбіції мурах під чоботом?
- Пане барон!
Емільські почуття та відданість були сильніші, ніж страх. З лютим криком він вихопив меч і кинувся на мага. Меліса, яка стояла на платформі, намагалася зірватися з місця до батька, але її ноги підкоренилися і вона впала на коліна, не в силах видати ні звуку.
- Занадто шумно! Тиша, Кантерменс!
Марко дав коротку формулу на різкому гортанному прислів’ї, і повітря навколо ніби застиг у в'язку кізель. Всі присутні миттєво оціпеніли, втративши здатність не тільки рухатися, але й видавати хоч якийсь звук. Маг обвів натовп поглядом, в якому читалося легке, майже брезгліве роздратування.
— Заклинання - це найвище мистецтво, — додав він, керуючи манжету. « Справжня краса вимагає абсолютної тиші.
✔ Загадкова поверхня потоку мани. Глубока Синева, яка була глибоко в свідомості Генрі, безсердечно відреагувала на прорив з використанням внутрішнього резерву.
« Не потрібно. Поки що я утримуюся від будь-яких дій." - наказав Генрі. Його аналітичний розум швидко прорахував ризики: будь-який сплеск енергії в тілі зараз стане для Марко яскравим маяком. Відкриття мага означало б негайну смерть.
— Хм... Кров повністю вилучена. Переходимо до наступного етапу.
Марко недбало повів рукою, і барон Бак, до цього неприродно парист в повітрі, впав на камені безформної грудей та дроблених кісток.
У цьому місиві, який ще недавно був могутнім палацом, тепер ледве вгадувалися людські обриси.
Маг витяг з одягу кришталеву пробірку і обережно витягнув дерев’яну корку.
З горлянки вистрибнула сіра примарна тінь, що швидко обернулась на оголеного чоловіка. Тінь застила, втупившись мертвим, сповнені невимовної туги поглядом на те, що залишилося від барона.
« Це, мабуть, лорд Симон. Марко назвав його добровольцем, але схоже на спотворену особу привида, в цьому рішення не було ні на копійці." Душа Симона повністю втратила людську гідність, несучи на собі явні сліди довгих і загадкових тортур.
Старий лорд шукав допомоги у чарівника, стискаючи пам'ятний знак, але в результаті сам став лише складником для чужого експерименту. "Чарівники..." Генрі відчув, як всередині наростає холодна настороженість. Його колишнє, ледве не ідеалізоване уявлення про цю касту тільки що розсипалося в порох.
— Глибока Сінева, фіксуй кожну деталь. Не упусти жодної еманації.
- Запис запущено. Аналіз рівня енергії продовжується у фоновому режимі...
Генрі вже багато років грав у викриття таємниць магії, і ось перед ним стояв живий носитель цих знань. Але зараз будь-який контакт був виключений: Генрі прагнув сили, а не мученицької смерті. Марко дивився на інших лише як на марні матеріали для своїх «шедів».
— И фінальний штрих...
Марко різко вилив субстанцію душі Симона прямо в кришталеву кулю.
Привид раптово втратив форму, ставши текучою рідиною, і жадібно перемішався з кров'ю барона. Два запеклих вороги, яких ненависть не знала за життя, тепер були вічно сплачені в одній посудині.
Губи мага завелися в стрімкому річкуперативному закляттям, куля просувався лютим спалахом, і з нього вирвалися тонкі джгути криваво-червоного полум'я. Обличчя Марко перекосилося в гримасі естетичного захоплення:
— Идеально! Справжня картина мистецтва — прокляття Джерела Крові!
Він обернув поглядом застиглу площу, наче великий актор, який завершив монолог:
— Відтепер кожен, хто тече кров Бака до третього коліна, погасне. Ніякі еліксири або молитви не зупинять цього процесу. Їхнє життя тепер є тільки питанням могутності їхніх тіл.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu