Смертельний Хробак, Лівіола. Це був гігантський хробак, що мешкав у Пустелі Голоду; монстр, який вискакував із-під землі, пожираючи пісок і живих істот без розбору! Хробак був понад 10 кілометрів завдовжки, а його рівень було неможливо виміряти!
"Щось подібне існує?" — Вислухавши пояснення Хонадана, Кан О виглядав шокованим. Смертельні хробаки, яких він знав, були близько 200-го рівня і мали трохи більше 10 метрів у довжину.
"Він, мабуть, блукає глибоко під пісками Пустелі Голоду."
"Мм."
Гігантський хробак довжиною понад 10 кілометрів! Страшно було навіть думати про це!
- Це більше схоже на стихійне лихо, ніж на монстра.
"Пісок — це уособлення плинного часу. Ти знав про це?" — запитав Хонадан.
"Ось як?" — Кан О нахилив голову набік.
-Ніколи раніше про таке не чув!
"Подумай про пісочний годинник. Пісок, що падає, еквівалентний часу. Хай там як, Лівіола, яка нескінченно їсть пісок, і є сутністю, що пожирає час."
"Розумію. Тоді фраза "Смерть існує всередині сутності, що пожирає час" також може означати "Смерть існує всередині Лівіоли"."
"Мені ж не потрібно пояснювати тобі, що уособлює смерть, чи не так?"
"Деспія," — негайно відповів Кан О.
Хонадан кивнув головою.
"Якщо це так, то... Шлях до Деспії знаходиться всередині тіла Смертельного Хробака?"
"Саме так."
"Мм."
"Звісно, це лише те, що мені розповіли Дворфи Чорного Молота. Я не бачив їх відтоді, як вони навмисно дали Смертельному Хробаку себе з'їсти."
"Що я маю зробити, щоб він мене з'їв?" — запитав Кан О.
"У ніч повного місяця він виходить на полювання. Якщо чекатимеш посеред пустелі, то Смертельний Хробак прийде і з'їсть тебе."
"Коли буде ніч повного місяця?"
"Через тиждень."
Кан О зиркнув на Едера. — "Ти зможеш закінчити перебудову тіла Ліча за тиждень?"
"Думаю, так. Якраз зараз я наношу останні штрихи."
"Добре. Тоді нас з'їдять через тиждень, у ніч повного місяця."
"Гаразд!"
***
"Братику, куди ти збираєшся?" — запитала його молодша сестра, ЮРа. Він увесь ранок діставав і порівнював свій одяг.
"У мене зустріч по обіді," — сказав Чже У, і його голос злегка тремтів.
- Я маю виглядати добре незважаючи ні на що!
Сьогодні він мав зустрітися з учасницями Triple Lower (дівочої групи Су А). Ось чому він так нервував.
ЮРа глянула на годинник. 7:30 ранку. Він сказав, що зустріч по обіді, тож вона не могла зрозуміти, чому він почав готуватися так рано вранці.
"Цей чи цей? Який кращий?" — Чже У показав їй два предмети одягу, по одному в кожній руці.
"Вони так собі," — твердо сказала ЮРа. Якби тут була МінА, вона б точно сказала щось на кшталт "Вони жахливі! Негайно викинь це!".
"Кхм."
Він витратив цілу годину на вибір і звузив коло до цих двох варіантів, а вона зовсім не в захваті від його вибору!
"Чесно кажучи, у тебе нульове почуття стилю."
"Гей, не нульове..."
"Так, нульове. Здавайся," — проголосила ЮРа.
"Кхм."
"Тож коли МінА прокинеться, дай їй трохи грошей на кишенькові витрати і попроси поради."
"Мабуть, це хороша ідея."
У МінА було справді гарне почуття стилю. Можливо, тому, що за своє життя вона прочитала більше модних журналів, ніж підручників.
"Ти ж збираєшся побачитися зі своєю дівчиною, чи не так? Тоді тобі потрібно одягнутися гарно."
"Я розумію."
"Тоді гарно розважся на побаченні." — ЮРа повернулася до своєї кімнати.
Чже У дотримався її поради дослівно. Він дав МінА трохи грошей і змусив її допомогти йому підібрати образ з голови до ніг.
"Добре, так має спрацювати. Ходімо." — Чже У із задоволенням подивився на себе в дзеркало.
***
Чже У зустрівся з Су А, яка була в капелюсі, сонцезахисних окулярах і масці, що повністю закривали її обличчя.
"Оппа, хіба ти не мав би прикрити обличчя?" — запитала Су А, помітивши, як гарно він одягнений.
"Чому?"
"Ти став знаменитим, і твоє обличчя показували по національному телебаченню."
"Це лише мій ігровий персонаж."
"Але твоє обличчя таке ж саме."
Вона була права; його обличчя в грі та в реальному житті були однаковими. Його ігровий персонаж, Кан О, був створений шляхом сканування його тіла та перенесення цих даних у гру.
"Ніхто не впізнав мене в реальному житті. І якщо ми обидва закриємо обличчя, то люди щось запідозрять." — Чже У розплився в посмішці.
"Мабуть, ти правий. Але чому у тебе з собою так багато всього?" — запитала Су А.
"Це подарунки."
"Для дівчат?"
"Так, я хочу справити гарне враження. А це для тебе." — Чже У передав їй паперовий пакет, який тримав у правій руці.
"О, ти і для мене купив?"
"Ти моя дівчина. Твій я купив першим."
"Дякую."
"Ходімо вже. Ми ж не можемо запізнитися."
"Гаразд."
Чже У та Су А сіли в таксі.
***
"Buff Chicken". Саме там вони домовилися зустрітися. Су А та учасниці Triple Lower часто відвідували цей ресторан.
"Ласкаво просимо."
Чже У та Су А увійшли до закладу, де їх привітала привітна жінка.
"Пані президенте, я тут," — сказала Су А, знімаючи окуляри та капелюх.
"О боже, ти знову прийшла. А де інші?"
"Вони скоро будуть. Кімната вільна, так?"
Хоча "Buff Chicken" був рестораном, де подавали курятину, там також була окрема кімната.
"Звісно," — відповіла власниця.
"Оппа, йди за мною."
Чже У та Су А негайно пройшли до кімнати.
"Хуу, я нервую." — Чже У одним махом випив склянку води. Йому раптово пересохло в горлі!
"Тобі не варто. Ми всі хороші люди."
"Мм."
Вони домовилися зустрітися о 18:00. Трохи по шостій пара жінок відчинила двері й увійшла всередину. Це були Хьо Мін та Лі Соль із Triple Lower.
"Ви вже тут," — сказала Су А.
"Добрий день," — негайно привітався Чже У.
Найстарша в їхній групі, Хьо Мін, зняла сонцезахисні окуляри. Оскільки вона була ідолом, само собою зрозуміло, що вона була красунею, а також випромінювала елегантність.
"Здрастуйте, приємно познайомитися. Мене звати Хьо Мін."
Після цього наймолодша в команді, Лі Соль, зняла окуляри та капелюх. Її обличчя виглядало неймовірно зарозумілим, але щойно вона починала посміхатися очима, воно ставало дуже милим.
"Привіт, мене звати Лі Соль!"
"Мене звати Чже У."
Після того як вони закінчили представлятися, усі посідали на свої місця.
"Це... хабарі, щоб я виглядав у ваших очах краще." — Чже У передав їм подарунки.
"Дякую." — Хьо Мін кивнула і прийняла пакет.
"Можна мені зазирнути всередину?" — запитала Лі Соль, щойно отримала пакунок.
"Звісно можна."
"О! Який він милий!" — З пакета з'явилася м'яка іграшка білого полярного ведмедя.
"Я чув, що тобі подобаються іграшки."
"Дякую!" — Лі Соль просяяла.
"Я теж подивлюся на свій." — Хьо Мін відкрила подарунок. Це була фоторамка розміром з альбом для малювання, всередині якої була гарна картина.
"Це чудово. Дякую." — Хьо Мін посміхнулася.
"Онні, ти вже замовила?" — запитала Лі Соль.
"Так, я замовила те, що ми зазвичай беремо," — відповіла Су А.
Трохи згодом...
На столі з'явилися курка в часниково-соєвому соусі та куряче фондю. Там також було пиво; неможливо їсти курку без пива.
"То що, вип'ємо?" — Хьо Мін підняла свій бокал.
"Я ще неповнолітня, тому питиму інше." — Наймолодша, Лі Соль, налила собі сидру.
"Будьмо!"
Четвірка злегка цокнулася бокалами і випила свої напої.
"Я можу називати тебе оппа, так?" — запитала Лі Соль, дивлячись на Чже У.
"Так, звісно можеш."
"Оппа, ти знав, що ми з Хьо Мін Онні просто помирали від бажання побачити тебе?"
"Це чому?"
"Су А Онні раніше отримувала багато пропозицій, але вона всім відмовляла, кажучи, що хоче зосередитися на співі."
Чже У кивнув головою.
"Але потім одного разу вона сказала, що знайшла собі хлопця. Ми просто не могли не зацікавитися. Правда ж, Онні?" — сказала Лі Соль.
"Так. Це сталося так несподівано, правда?"
"Ага. Ти цілими днями дивилася ту програму, в якій він брав участь. Як вона там називалася? "Людина, що підкорює підземелля"?"
"Ні, я просто дивилася шоу," — негайно відповіла Су А. Її вуха почервоніли.
"О, ось воно як?" — Лі Соль ні краплі їй не повірила.
"Я серйозно." — Су А сердито подивилася на неї.
"Добре-добре, нехай буде так." — Лі Соль знизала плечима.
"Пане Чже У," — раптово звернулася Хьо Мін.
"Так?"
"Як ви двоє познайомилися? І як так сталося, що ви сподобалися одне одному? Будь ласка, розкажіть нам."
"Це..."
"Не смій! Нічого їм не кажи." — Су А раптом втрутилася в розмову.
"Га?"
"Вони використають це, щоб глузувати з мене, тому, будь ласка, ніколи нічого їм не розповідай."
"Ой, та годі тобі, не будь такою. Просто розкажи нам. Ми не будемо з тебе сміятися," — пообіцяла Хьо Мін.
"Ні!" — негайно відрізала Су А.
"Я на боці Су А," — сказав Чже У. Він чітко дав зрозуміти, що не розповідатиме їм про їхні стосунки.
"Мабуть, іншим разом пощастить. Вип'ємо ще по одній?"
Дзинь!
Вони випили ще по раунду. Після цього продовжили дружню бесіду.
"Пане Чже У, ви ж відомий геймер, так?"
"Начебто."
"Начебто? Ви один із Чисел. Сумніваюся, що серед гравців в Арт є хтось, хто не знає вашого імені," — сказала Хьо Мін.
"Вона права," — з ентузіазмом підтримала Лі Соль.
"Ви двоє теж граєте в Арт?"
"Я почала деякий час тому. Останнім часом я досить багато чую про вас. Ви популярніші за нас, принаймні в тому, що стосується Арта," — посміхаючись, сказала Хьо Мін.
"Я почала трохи раніше за неї. Хоча я все ще новачок."
"Тоді як щодо того, щоб якось сходити на полювання разом або влаштувати пікнік десь у місці з гарним краєвидом?" — запитав Чже У.
"Мені подобається ця ідея." — Хьо Мін кивнула головою.
"Мені теж!" — вигукнула Лі Соль.
Су А також кивнула.
Після цього вони продовжували спілкуватися з посмішками на обличчях. Вони весело провели вечір, поки їхня вечірка з випивкою не добігла кінця.
***
Повний місяць!
Місячне світло падало на пісок пустелі, змушуючи його сяяти, а здалеку дув прохолодний вітерець. Кан О та Едер стояли якраз посеред пустелі.
Проте Едер виглядав зовсім інакше. Його тіло було худим, без жодного грама м'язів, і нагадувало скелет, ледь прикритий плоттю. Очниці Едера були порожніми, але випромінювали глибоке синє полум'я. Він був одягнений у чорну мантію мага, прикрашену черепами, а в одній руці тримав косу.
Едер переродився як Ліч!
"Ти не можеш використовувати Широкомасштабний Заклик Нежиті?" запитав Кан О, нахмурившись.
"Ні. Тіло Ліча незавершене. У нього немає філактерії, тому є межа для мани. Таким чином, я відмовився від Широкомасштабного Заклику Нежиті, оскільки на його підтримку витрачалося б занадто багато мани."
"Тоді що ти можеш робити?"
"Я покажу тобі потроху. Скоро ти зрозумієш, наскільки могутнім є Ліч, навіть без здатності закликати армію нежиті!"
"Я справді сподіваюся, що це правда!"
"Але хіба не настав час для його появи?" — Едер подивився на повний місяць і запитав.
"Ми вже деякий час тут, так. Але він має врешті-решт з'явитися, чи не так?"
Побоювання Кан О були безпідставними.
Трохи згодом...
Вони почули гучний звук, що долинав з-під піску.
"Він іде!"
"Він іде."
Кан О та Едер вигукнули одночасно.
Потім...
Плюх!
Пісок зметнувся в небо, ніби стався вибух. У той самий момент гігантський монстр висунув голову. Очевидно, це був Смертельний Хробак Лівіола, на якого вони чекали.
"Мм."
"Хоп."
І Кан О, і Едер виглядали шокованими.
Він був велетенським! Вони були повністю приголомшені його неймовірними розмірами!
[Ви виявили Володаря Пустелі Голоду, Древнього Смертельного Хробака Лівіолу.]
[Лівіола — це стихійне лихо пустелі.]
[Попередження: Тікайте! Ви не можете навіть сподіватися на бій з ним.]