Древній Смертельний Хробак, Лівіола, розкрив пащу і почав засмоктувати величезну кількість піску. Усе, що було на поверхні піску, а також усе, що ховалося під ним, було затягнуто всередину! Тварини, рослини та навіть монстри були поглинуті. Кан О та Едер не стали винятком.
"Будь напоготові."
"Так, пане!"
Шух!
Потужний вакуум підняв Кан О та Едера з землі та затягнув їх у пащу Лівіоли.
Через деякий час...
Закінчивши свою трапезу, Лівіола зарилася глибоко в пісок. У пустелю повернулася тиша, ніби нічого й не сталося...
***
Всередині тіла Лівіоли було неймовірно темно. Едер простягнув свою худу праву руку, яка була схожа на зимову гілочку.
Шух.
Сфера світла вилетіла з його руки і зависла в повітрі, випромінюючи інтенсивне сяйво. Це дозволило їм частково оглянути нутрощі.
"Хороша робота," — похвалив його Кан О, а потім озирнувся навколо.
Всередині була маса піску. Також там були кактуси, маленькі скорпіони, Йокон (один із сильніших монстрів, що з'являються в Пустелі Голоду) тощо. Незліченні організми були розкидані всюди.
Кан О підняв голову і втупився в стіни. Стіни складалися з червоних горбистих каменів.
"Не думаю, що нам варто тут залишатися. Ходімо звідси."
Ковтання піску та здобичі було, мабуть, лише першим кроком. Лівіола повинна мати якийсь спосіб "перетравлення" їжі.
- І спосіб цей надзвичайно небезпечний! — Кан О кинувся вперед.
"Зрозумів." — Едер послідував за ним.
Трохи згодом...
Горбисті камені на стінах почали ворушитися. Потім вони витягнулися, як іриска, перетворюючись на яскраво-червоні щупальця.
Свист!
Незліченні щупальця полетіли в бік живих організмів. Окрім піску, все було чесною здобиччю.
Гуааа!
Йокон став першою жертвою щупалець. Його проткнули десятки відростків, після чого почулося хлюпання. У той самий момент тіло Йокона зморщилося, як у мумії! Кактус був пронизаний меншим, синім щупальцем, яке також повністю висушило його!
"Вони йдуть!"
Двоє бігли так швидко, як тільки могли, але вони не могли випередити щупальця. Кан О шалено розмахував Блад, розсікаючи щупальця знову і знову. Але їм не було кінця. Вони продовжували з'являтися, скільки б він їх не відрубав.
- Може, мені краще вдарити по стіні, з якої вони лізуть? — Кан О ухилився і відрубав щупальце, а потім зробив випад мечем уперед.
Подих Блискавки!
Могутній розряд блискавки спопелив десятки щупалець і вдарив у стіну.
Бум!
Подих Блискавки обпалив стіну, завадивши новим щупальцям виходити звідти, але це було все. Це не змінювало того факту, що їх було ще дуже багато в інших місцях.
- Мм!
Його розум працював на межі; він думав так само швидко, як махав мечем. Проте він не міг знайти шлях до втечі. Зрештою, єдиним варіантом було відбивати кожне щупальце на своєму шляху і виживати.
Едер у тілі Ліча був у такому ж стані. Він також повністю зосередився на виживанні!
"Повстань!" — Кістяна стіна виросла, оточивши і Кан О, і Едера.
Свист, свист, свист!
Щупальця хльостали по кістяній стіні. Закляття Едера заблокувало більшість із них, але деяким вдалося пробитися.
Тоді Едер стиснув кулак.
Кістяна Бомба!
Бум!
Кістяна стіна вибухнула, розкидаючи уламки кісток усюди.
Яка міць!
Незліченні щупальця потрапили під вибух; вони були або обпалені самим вибухом, або сильно пошкоджені уламками. Звісно, частина фрагментів кісток полетіла і в бік Кан О та Едера, але Едер заблокував їх бар'єром.
"Зберіться!" — Едер підняв свою косу.
Торох-торох.
Кістки затарахкотіли, формуючись у три окремі купи.
"Вперед!" — сказав Едер.
Гігантські маси кісток полетіли вперед і в боки. Потім Едер стиснув кулак.
Бум! Бум! Бум!
Купи кісток вибухнули, ставши зливою уламків, що обрушилася на щупальця. Як наслідок, щупальця знову були поцятковані фрагментами кісток.
- Як і очікувалося! — Кан О подивився на Едера і розплився в посмішці.
Ліч Едер. Його магія кісток була неймовірно потужною. З точки зору сили, майже не було різниці між його магією та магією Екліпса!
Кан О спокійно спостерігав, як Едер самотужки стримує щупальця.
Але в якийсь момент...
Щупальця знову перетворилися на "гулі" на стіні.
"Це все?"
"Думаю, так."
Кан О та Едер були серед небагатьох, хто вижив після нападу щупалець.
Тоді...
Раптово подув вітер.
- Що це? — подумали вони, і пісок почав засмоктуватися далі.
"Схоже, ми прямуємо до наступної зони." — Кан О не панікував і дозволив потоку нести себе. Едер зробив те саме.
Через деякий час...
Кан О та Едер опинилися перед гігантським отвором. Пісок засмоктувався в діру, і цьому не було видно кінця.
"Ти думаєш, нам треба туди?"
"Мм. Поки ми йшли сюди, я озирався, але... Моя Гіперінтуїція жодного разу не спрацювала, тож нам треба йти далі."
"Зрозумів."
Трохи згодом...
Кан О та Едер були поглинуті чорною дірою.
***
Потік піску зупинився. Ця "кімната" була набагато меншою за зону зі щупальцями, а навколо піску були отвори.
З тунелів почали виповзати Смертельні Хробаки. З'явилися тисячі Смертельних Хробаків довжиною понад 10 метрів. Проте вони були набагато меншими за Лівіолу.
Вони заривалися в пісок, поїдали зморщені трупи і атакували все, що ще було живим. Завдяки своєму міцному екзоскелету жук ледь вижив після нападу щупалець. Проте Смертельні Хробаки почали повзти до нього.
Бззз!
Намагаючись їх відлякати, жук шумно залопотів крилами і замахнувся рогом; це була відчайдушна спроба вижити. Але все було марно.
Смертельні Хробаки були набагато сильнішими за жука, до того ж їх було багато. Вони випорскували кислоту з пащ і хвостів, яка була достатньо їдкою, щоб розчинити екзоскелет жука.
Щойно кислота проїла захист, Смертельні Хробаки кинулися вперед, намагаючись з'їсти його швидше за інших.
Вони з'їли жука, не залишивши від нього й сліду.
Наступними були...
Кан О та Едер. Смертельні Хробаки поповзли до них. Двоє відбивалися, ставши спина до спини.
"Хаат!" — Кан О змахнув Демонічним Мечем Убістом зверху вниз.
Гуп!
Його клинок глибоко ввійшов у шию Смертельного Хробака.
Тремтіння.
Хробак здригнувся. Кан О з силою відштовхнув його ногою і знову змахнув мечем, щойно той звільнився.
Розріз!
Він залишив довгу рану на тілі Смертельного Хробака.
Свист, розріз!
Він атакував рану ще двічі, вбивши його.
- Це ті Смертельні Хробаки, яких я знаю.
Вони билися зі Смертельними Хробаками, монстрами 200-го рівня. Кан О легко розправлявся з ними, але він не міг позбутися їх, скільки б не вбивав.
- З щупальцями було так само. Їх занадто багато! — Кан О вбивав їх знову і знову!
Едер закликав гігантську кістяну косу і змахнув нею. Кожного разу, коли він робив замах, десятки Кістяних Хробаків виявлялися розсіченими. Звісно, цього було недостатньо, щоб вбити їх одним ударом. Проте постійні замахи призвели до того, що трупи Смертельних Хробаків почали накопичуватися купами.
Після цього стало легше.
"Вибухни!"
Трупна Бомба!
Трупи Смертельних Хробаків піднялися в повітря і вибухнули. Усі хробаки, що потрапили під вибух, гинули, створюючи ще більше тіл для використання. Тоді він знову використовував Трупну Бомбу! І так по колу.
Тепер це був бій на витривалість. Хто протримається довше? Смертельні Хробаки чи мана Едера? На жаль, Едер не зміг виграти цей конкретний бій. Скільки б він їх не вбивав, з тунелів виповзало ще більше, займаючи їхнє місце!
"Мм, пане Кан О. Їх занадто багато."
Зрештою, у Едера першим закінчилася мана. Кан О був у такому ж стані. Його витривалість поступово вичерпувалася.
"Тікаймо." — Кан О прийняв рішення. У цій ситуації втеча була найкращим виходом!
"Куди?"
- Це місце кишить Смертельними Хробаками.
"Он туди." — Кан О вказав на тунель; тунель, з якого виповзали Смертельні Хробаки.
"Туди?"
"Так, це принаймні краще, ніж залишатися тут. Ми помремо, якщо не підемо."
Він знав, що не зможе перемогти їхню нескінченну кількість. Кан О вже вбив сотні Смертельних Хробаків, заощаджуючи ману та витривалість. Незважаючи на це, їх було надто багато. Зрештою, у нього майже не залишилося сил.
"Зрозумів."
"Коли я порахую до трьох, ми біжимо до того тунелю. Один!"
"Три!" — раптом вигукнув Едер і побіг до тунелю.
"Гей!" — Кан О негайно послідував за ним.
Свист, свист, свист.
Смертельні Хробаки погналися за ними, видаючи шиплячий звук, коли повзли по піску.
***
Цей тунель був з'єднаний з іншим. Це було схоже на мурашині ходи. До того ж, Смертельні Хробаки продовжували нападати на них з обох боків.
"Скільки ж їх тут?" — Едер виглядав так, ніби його вже нудило від усього цього.
"Не знаю. Прориваємося." — Кан О врізався в середину і розмахував мечем, як оскаженілий звір.
Едер заблокував задній тунель Кістяною Стіною. Потім він закликав кілька кістяних списів, щоб допомогти Кан О; вони спеціалізувалися на пробитті і не потребували багато мани.
Проте над ними раптом відкрився хід, і з нього висипалося кілька Смертельних Хробаків.
- Тц. Кислота!
Здавалося, початкове призначення їхньої кислоти — робити тунелі. Едер вказав пальцем на новостворений тунель.
Кістяні Пута!
Новий тунель був повністю запечатаний кісткою.
"Хороша робота!"
"Це ненадовго. Кістки плавляться від їхньої кислоти."
"Тому нам треба продовжувати йти вперед! Ухап!"
Кан О та Едер вбивали всіх Смертельних Хробаків на своєму шляху і продовжували рухатися вперед. Але ситуація не ставала кращою. Навпаки, ставало тільки гірше. З'явилися Іменовані Смертельні Хробаки, яких вони раніше не зустрічали!
Іменовані Смертельні Хробаки були здатні випорскувати кислоту на велику відстань. Більше того, вони мали набагато більше НР і захисту, ніж звичайні хробаки, а також були швидшими. Їхня поява зробила ситуацію ще хаотичнішою.
Смертельні Хробаки нападали з усіх боків! Тунелі з'являлися всюди! Іменовані хробаки обстрілювали їх кислотою здалеку!
Проте Кан О не здавався. Він озирався навколо і все обдумував.
- Має бути вихід. Просто повинен бути! — Як Дворфи Чорного Молота вижили тут?
- Це як зі щупальцями? Треба протриматися достатньо довго, і це закінчиться? Або це...
"Ми в зовсім іншому місці!" — швидко вигукнув Едер.
"Що? Чорт..." — Кан О повернув голову, і його очі заблищали. Це дійсно була зовсім інша стіна.
Проте стіна виглядала досить дивно. Вона була схожа на закриту мушлю, вздовж якої йшли зигзагоподібні тріщини.
А також...!
Побачивши її, його Гіперінтуїція активувалася. Вона підказувала йому, що з цією стіною щось підозріло.
Кан О мав передчуття.
- Це наш вихід!
Здавалося, самі небеса кинули йому рятівний круг.