Кан О відвідав Крона. Той був одягнений у традиційне вбрання Нувак, а на його поясі висіли два кинджали.
"Давно не бачилися, пане Кан О," — сказав Крон.
"Так, давно. Як поживаєте?"
Після короткого привітання Крон виніс чай.
"Що привело вас сюди сьогодні?" — запитав Крон.
"Я відстежую місцезнаходження Дворфів Чорного Молота. Вождь Шула сказав мені, що ваш батько допомагав їм у минулому," — сказав Кан О.
"Це має бути секретом... Вождь Шула справді сказав вам це?" — Крон підозріло подивився на нього.
"Я триматиму це в таємниці, щоб ні Нувак, ні Дворфи Чорного Молота не постраждали. Я просто намагаюся дізнатися, як вони потрапили в Деспію," — чесно сказав Кан О. Рівень його близькості з Кроном був досить високим, тому той одразу йому повірив.
"Розумію. Дійсно... мій батько допомагав їм."
"Ви випадково не знаєте, куди пішли Дворфи?" — запитав Кан О.
"Не знаю. Але... я знаю людину, яка допомагала моєму батькові тоді."
"Будь ласка, познайомте мене з ним."
"Його звати Хонадан. Він старий друг мого батька і зараз живе на заході."
"На заході?"
"Так. Плем'я Піску живе біля західної пустелі. Ви зможете знайти пана Хонадана там."
- Західна пустеля... Він, мабуть, має на увазі Пустелю Голоду. Але я ніколи раніше не чув про Плем'я Піску.
Протягом кількох місяців Кан О працював найманцем на заході. Проте це був перший раз, коли він чув про Плем'я Піску. Мабуть, це одне з незліченних малих племен, що там мешкають.
"Будь ласка, напишіть мені рекомендаційного листа."
"Зрозуміло."
Трохи згодом...
Кан О вийшов з будинку Крона з рекомендаційним листом.
- Хонадан. Хонадан, га...
Чи справді він знає, де Деспія?
***
Знайти Плем'я Піску було нескладно. Він запитав про них в Асоціації Найманців, і вони одразу вказали, де розташоване їхнє село. Плем'я Піску жило навколо оазису, який знаходився біля входу в Пустелю Голоду.
"Ласкаво просимо."
"Будь ласка, заходьте."
Плем'я Піску тепло привітало Кан О. Більшість західних племен були нетовариськими, але Кан О став винятком. Усе завдяки його славі та репутації Героя Кастена!
"Вітаю, Герою Кастена. Я вождь Племені Піску, Угрім."
Вождь Угрім був старим чоловіком у білому вільному одязі. Він мало чим відрізнявся від людини. Проте він та решта Племені Піску були здатні перетворюватися на пісок.
"Дякую за теплий прийом." — Кан О схилив голову.
"Ви пройшли довгий шлях. Що вам потрібно?"
"Я хотів би зустрітися з паном Хонаданом."
"Мм." — Вождь Угрім скривився, додавши ще більше зморшок на своє і без того зморшкувате обличчя.
"Щось не так?"
"Хонадан зник безвісти."
"Перепрошую?" — Кан О витріщив очі. -Про що це ви раптом!?
"Він..." — Угрім почав пояснювати обставини його зникнення.
Хонадан був родом із Великого Лісу, але переїхав сюди після одруження з жінкою із Племені Піску. Згодом пара була благословенна дитиною.
Проте його донька підхопила невідому хворобу, і Хонадан випробовував усе, що було в його силах, аби зцілити її.
"Але нічого не допомагало," — продовжив Угрім з гірким виразом обличчя.
Коли стан його доньки погіршився, Хонадан попрямував до "Зикурату Лалки". Казали, що його очищаюча вода є панацеєю від усіх хвороб. Звісно, це місце було настільки небезпечним, що ніхто не повертався звідти живим. Тим не менш, Хонадан був готовий ризикнути життям, щоб добути очищаючу воду.
"І він досі не повернувся," — сказав Угрім, закінчивши пояснення.
- Зикурат Лалки. Він, разом із Каньйоном Берніс та горою Верастан, вважається найнебезпечнішим місцем на заході.
У Кан О була певна інформація про нього, але без подробиць. Там кишіли монстри вище 300-го рівня, а пастки були навіть небезпечнішими за самих монстрів!
"Як давно він пішов?" — запитав Кан О.
"Минуло вже три місяці."
"Хмм." — Кан О насупився.
-Три місяці, га...
Яка ймовірність того, що Хонадан усе ще живий? І які шанси, що його можна повернути в безпеці? Це здавалося вкрай малоймовірним.
- Пфу, і де мені тепер брати інформацію? — Кан О був у глухому куті.
Тоді...
Жінка увійшла до будинку вождя і стала на коліна на підлозі.
"Будь ласка, врятуйте його!" — Її обличчя було втіленням "щирості".
"Це дружина Хонадана," — сказав Угрім.
"Будь ласка, Герою Кастена!" — щиро вигукнула вона.
"Мені потрібно зустрітися з ним, тому я хотів би допомогти, але... малоймовірно, що він усе ще живий," — сказав Кан О.
Тоді дружина Хонадана дістала лампу і підняла її обома руками. Це була скляна лампа з підставкою у формі лотоса. Всередині горіло слабке полум'я.
"Це називається "Лампа Життя". Вона горить лише тоді, коли людина жива. Він усе ще живий," — сказала вона, і з'явилося вікно квесту.
[Врятувати Хонадана]
[Розшукайте Хонадана, який перебуває десь у Зикураті Лалки. Поспішайте. Він може померти в будь-який момент... ]
[Складність: Надзвичайно важко.]
[ Мінімальні вимоги: Висока репутація та слава.]
[ Нагорода: Інформація Хонадана.]
[ Поразка: Зниження репутації та слави.]
- Той факт, що я отримав квест, означає, що у нього все ще є шанс!
Кан О налаштувався рішуче.
"Я врятую його."
[Ви прийняли квест "Врятувати Хонадана".]
"Аах, дякую вам!" — крізь сльози сказала дружина Хонадана.
"Дякую!" — Угрім схилив голову.
Кан О негайно підвівся. — "Немає часу. Мені потрібно негайно вирушати."
"Ти знаєш, де знаходиться Зикурат Лалки?"
"Так."
"Будь ласка, візьми цю Лампу Життя з собою. Полум'я приведе тебе до нього." — Дружина Хонадана передала йому лампу.
"Зрозумів." — Кан О прийняв її.
"Будь ласка, поверни його живим і неушкодженим."
"Я зроблю все, що зможу."
Кан О свиснув, закликаючи чорного коня. Потім він застрибнув на нього і з силою смикнув за віжки.
"Мчи так швидко, як тільки можеш!"
І-го-го!
Його кінь кинувся вперед, розрізаючи вітер.
***
Зикурат. Це була велика квадратна вежа, створена давньою месопотамською цивілізацією. Зикурат Лалки не був винятком. Це також була велика квадратна вежа. Однак сама будівля була споруджена під землею, тому було видно лише верхню частину. Таким чином, він не міг сказати, наскільки великою була будівля насправді.
- Я зрозумію, наскільки він великий, коли зайду всередину. — Кан О увійшов до Зикурату Лалки.
[Ви увійшли в підземелля "Зикурат Лалки".]
Його зустріли жовті та сірі стіни, а також темний вологий чотирикутний прохід.
А також...
- Пастки! — Кан О негайно відскочив убік.
Рев!
Стовп вогню здійнявся на місці, де він щойно стояв. Але це було ще не все. Зі стелі також почала падати рідина.
- Олія! — Кан О побіг вперед так швидко, як тільки міг.
Рев!
Палаючий вогонь заповнив прохід і погнався за Кан О. Він швидко звернув за ріг, уникаючи полум'я.
"Хуу." — Кан О перевів подих.
- Який теплий прийом.
Це був лише початок. Попереду на нього чекало ще багато пасток, кожна з яких виявиться в кілька разів небезпечнішою за ті, з якими він щойно зіткнувся. Незважаючи на це, він не міг дозволити собі витрачати час і ретельно досліджувати зикурат зі страху перед пастками.
- Я маю просуватися якомога швидше, навіть якщо це означає потрапити в кілька пасток. — Кан О дістав Лампу Життя зі свого інвентарю.
Слабке полум'я. Це означало, що Хонадан перебував у кепському стані! Він мав знайти його якнайшвидше, поки полум'я не згасло остаточно.
Вогонь вказував у певному напрямку, і Кан О слідував за ним. Очевидно, по дорозі він потрапив у кілька пасток.
Свист!
Стріли вилітали зі стін, а списи піднімалися із землі.
- Повний вперед!
За допомогою своєї Гіперінтуїції та високого показника ухилення він ледь уникав стріл і списів, просуваючись уперед.
Гуркіт.
Тепер почала падати стеля.
"Тц."
Кан О швидко проковзнув уперед і почув глухий удар за спиною! Шлях був перекритий стелею, що обвалилася.
- Сюди. — Кан О опинився перед роздоріжжям, але пішов за вказівкою лампи.
Туп.
Щойно його нога торкнулася підлоги, земля почала розсипатися.
"Тц!" — Кан О з силою стрибнув і вибрався живим. — "Хуу, хуу."
Він не зупинявся. Замість того, щоб знешкоджувати пастки, він постійно активував їх і проривався крізь них, слідуючи за напрямком полум'я. Єдиний напрямок, який він знав, був уперед!
***
Звісно, по дорозі він зустрів і монстрів.
Розлючений монстр, схожий на рибу-фугу, кинувся на нього. У нього було кругле тіло і граблі на руках та ногах. Монстр-вибухівка, М'ясна Бомба! Це була граната без запобіжника.
Замість того, щоб змахнути мечем, Кан О просто відкинув М'ясну Бомбу подалі. Зрештою, саме так і роблять із гранатами!
Тіло М'ясної Бомби почервоніло в повітрі, а потім вибухнуло! Шипи завбільшки з передпліччя розлетілися повсюди. Кан О змахнув Блад і відбив усі шипи, що летіли в нього. Таким чином він розправився з М'ясною Бомбою, не отримавши особливих пошкоджень.
Проте...
Один із шипів М'ясної Бомби влучив у стелю, активувавши пастку.
Гуп!
Стеля відкрилася, і на підлогу впав масивний круглий валун, що заповнив собою весь прохід. Він почав переслідувати його, ніби націлився саме на нього.
"Чорт забирай!" — Кан О побіг як божевільний.
Трохи згодом...
"Хаа, хаа." — Кан О, який якось уникнув валуна, перевів подих.
Тр-тр-тр-тр.
Проте монстри швидко наближалися до нього здалеку.
Це були гігантські одноокі монстри-скорпіони, відомі як Повзуни! Вони були десь 300-го рівня. Проте вони прийшли групою з понад десяти особин.
"У мене немає на це часу!" — Кан О виставив Блад.
Подих Блискавки!
Потужний розряд блискавки заповнив прохід, змітаючи кожного скорпіона на своєму шляху.
Трісь!
Повзуни сповна пізнали смак блискавки. Це було занадто для них, тому вони не могли поворухнутися.
Кан О прорвався крізь них і змахнув мечем.
- Сюди, сюди, сюди і сюди! — Керований своєю Гіперінтуїцією, він точно вразив усі їхні слабкі місця.
Бам, бам, бам!
Червоні уламки світла полетіли в повітрі, і Блад жадібно поглинула їх. Кан О атакував ще кілька разів. Потім, коли на його клинку проявилися п'ятнадцять червоних зірок, він випустив криваво-червоний вибух.
Кривава Бомба!
Бум!
Ті, хто потрапив під дію Кривавої Бомби, більше не могли рухатися. Кан О добив решту Повзунів і перевірив Лампу Життя.
- Сюди. — Він пішов у напрямку, куди вказувало полум'я.
-Мм? — Кан О, який біг на максимальній швидкості, раптом зупинився. Він опинився в глухому куті. Проте Лампа Життя вказувала на стіну.
Більше того...!
Активувалася його Гіперінтуїція, даючи те дивне відчуття, що за цією стіною щось є!
Кан О почав обмацувати стіну.
- Це воно? — Одна частина стіни провалилася всередину.
Гуп!
Щойно він натиснув на камінь, відкрився таємний прохід.
- Сподіваюся, Хонадан у кінці цього прихованого проходу. — Кан О рушив крізь непроглядну темряву.