- Айана, біжи до води і перевір, чи немає їх там! - Покликнув Асафа, наказавши їй піти до безпечного місця, щоб не залучати її в те, що наступить далі.
Сам же він з усіх сил рвав до слона кладовище. Його швидкість вже досягла швидкості 70% дорослої левиці.
Він дуже поспішав, тому що трохи піддався паніці і був напружений.
Незважаючи на суперництво, вони з братом були досить близькі.
Симба не знає, що станеться, тому що не може покладатися на "помилість" з попереднього життя, Що, якщо все піде по-іншому? Потрібно допомогти.
Хоча Симба не міг зробити нічого, він принаймні боровся з однією або двома гієнами, тоді як Сімбі не впорався б навіть із половинкою.
Через деякий час він дістався до жахливого кладовища, що складається з скелетів. На місці він намагався зберігати самовладання і мовчати.
Асаф намагався винюхати сліди Сімби і Нали, його ніс був більш чутливий до запахів, ніж у левів, але не подібне до собак.
Він знайшов маленький відбиток лапи і обнюхав його, зрозумів що це запах Симби.
“ Сімба, Нала, вам краще бути в порядку-- він подумав. Він продовжував іти слідами Ісуса, аж поки ті не стали більш чіткими.
Невдовзі після цього почувся сміх гієн і віддалений голос брата.
Асаф відразу ж поспішив на допомогу, але позаду почувся шорх.
- Ухух! Глянь-но, здається тут ще один шматочок м'яса. Сьогодні нам надзвичайно щастить, — сказала одна з гієн. З її пащі стекла слина.
- Маленький левок, як щодо того, щоб залишитися з нами і пообідати? - Він додав це з явно недобрими намірами.
Уші Асафи знайшли ще кілька гієн, які наближалися до їхньої позиції.
« Він намагається відволікти мене, — зрозумів Асафа, і пірнув у одну з розколина між кістками й спробував знайти Сімбу та Налу.
– Чорт забирай, і цей туди ж! Покваптеся і знайдіть їх! - Він почув крик однієї з гієн.
- Симба!
Почулося, як Нала кличе Сімбу і Асафа роївся в напрямку голосу.
Він вибрався на вершину розколини і виявив Сімбу та Налу в маленькій печері, затиснуті двома гієнами.
Недовго подумавши, Асаф зістрибнув на гієн і відштовхнув її перед тим, як накинутися на другу.
І Сімба, і Нала немов засяяли в очах Асафа.
- Що ти тут робиш? - запитав Сімба з хвилюванням, хоча очевидно був радий допомогти своєму братові.
- Не стійте стовпом! За мною! — Він гукнув Асафа, і першим пробіг у ще одну ущелину між кістяками.
Вони поспішили за ним, не даючи гієнам можливості нападу. Варто було прибратися подалі.
Але все, що чекало їх попереду — глухий кут у вигляді величезного слонового черепа.
- Хуху! Здається ввечері нас чекають смачні лев’яні лапки, — сказала одна з гієн. - Три соковиті леви.
Раптом почулися бавовни крил.
- Симба! Нала! З вами все гаразд? А? Асафа? Як ви сюди потрапили? - Зазза закричав, приземляючись поруч.
- Кучка порушників, що перетинали кордон, — гієни почали оточувати їх.
- Ми тут зовсім випадково, повірте! - Невтомно відмовлявся Зазу, намагаючись знайти спосіб вирішення проблеми.
– А... Я тебе знаю, маленька зубочистка Муфаси, - Зазу був взнаємо.
- І хто ж ти? - запитав він, дивлячись на Симбу?
- Майбутній король! - Він відповів з викликом.
- А ти знаєш, що ми робимо з маленькими королями, які вище за межі свого королівства? - риторично запитала одну з гієн.
- Я можу йти, куди захочу, я наступний король! - Сімба, відчуваючи на собі шалені погляди Асафа і Зазу.
— Заткнись, інакше будеш мертвим королем, — закричав Асаф.
- Одна дитина Мусафи народилася з мозком, — сказала гієна, пуська слини.
- Котра година? Час обіду!
Сімба поспішно ступив уперед і, на жаль, з’явився лише котячий « орар »!.
- Хахааха! Ще! Давай ще раз! - Геніям здалося кумедним.
Сімба знову загарчав, але нічого не сталося.
Асаф сподівався, що його батько скоро з’явиться.
Але гієни відразу ж напружилися, почувся розлючений рев левів, які вторглися на їхню територію.
Сімба з Налою дуже зраділи, коли прийшли їхні матері та інші левиці.
- Королева земель прайди, це оголошення війни... - З уст гієни прозвучало дуже серйозне твердження.
Раптом багато гієн, що в десять разів перевищували їх, вийшли зі своїх схованок.
- Це ти збирався завдати шкоди тому, хто наступний в черзі! – заричала Сарабі.
- Вони вторглися на нашу територію, у вас тут немає влади, — сказав керівник гієн, коли всі думали, що були готові вбивати.
Сімба зблід, усвідомивши серйозність своїх дій, здається, зрозумів, що не може просто жити так, як йому заманеться.
- Ми не можемо дозволити собі померти королю, — Сарабі заявила, що має намір воювати, якщо потрібно.
- Забирай його, але решта – наша їжа.
Коли Асаф почув ці слова, то помітив, що Сімба мало не впав з сорому. — “Пустіть це послужить йому уроком..." — подумав він.
- РРООАар! - Чувся могутній рев короля-лева. Навіть земля майже здригнулася.
- Батьку! - Асаф нарешті зітхнув з полегшенням.
Геєни в перелякі поб'ються у зворотному напрямку.
Він вийшов вперед і встав перед синами, демонструючи агресивну позицію гніву.
— Чи це дійсно оголошення війни? Ти з'явився на нашу територію! Ми чекаємо пояснень.
- Забирай їх і йди. Я буду пізніше, - сказав Мусафа Сарабі. Та кивнула і наказала своїм дітям та Нале йти за нею.
Сімба попрямував за нею з опущеною від сорому головою.
Асаф подивився на Муфасу і зрозумів, що він залишився, щоб якось вирішити цю проблему.
Він подумав, що це велика відповідальність.
Повільно вони поверталися в землі прайд, не сказавши ні слова.
Заздрісні прайдами скелі Асаф зупинився на місці, поставивши Сарабі кинути на нього погляд.
- Мамо, я думаю нам з Сімбою краще почекати тут, мені здається, наш батько захоче... щось сказати нам з приводу подій, які відбулися сьогодні.
Вона секунду дивилася на нього, потім кивнула і продовжувала йти.
Сімба впала на землю. Сором і почуття вини все ще обтяжували його.
Коли решта відступила досить далеко, Асаф підійшов до брата.
- Ти ненавидиш мене? - Сімба, не піднімаючи очей.
Асаф притиснувся головою до Симби, виявляючи свою прихильність.
- Я просто радий, що з тобою все гаразд, а то я вже був затурбований, — він відповів абсолютно щиро.
Сімба очікував спалаху гніву, тому був трохи здивований.
- Ти був такий крутий, коли раптово впав з неба і напав на тих двох гієн! - Сімба зрадів, що брат на нього не сердиться.
Коли вони розмовляли, ззаду почулися кроки, до них направлявсь великий лев.
- Батько виглядає дуже сердитим... Думаєш, ми переживемо це? - Сімба не міг не запитати, дивлячись на батька.
- ...Може бути... — Казав Асаф.
Мусафа зупинився перед ними і просто дивився на них зверху вниз, піднімаючись вгору. Після кількох секунд мовчання і пильного погляду він пройшов повз.
- За мною, – наказав король.
Симба і Асафа поглянули один на одного, а потім пішли за своїм батьком.