У савані землі прайд, відразу за скелею, було маленьке озеро.
Він насолоджувався сонцем, вітром і прохолодною водою з озера.
Раптом його вуха смикали через якийсь шелест в траві.
- Тільки не знову... - І подумав Асафа, коли стрибнув на нього як з засідки ще один лев.
– Раар! - Роздався милий подоба рика.
Асаф просто перекинувся у воду, і дитинча, що реве, шлепнуло.
*Всплеск!*
- НАЛА! - Вискочив третій левець.
Почулось шум хвиль, і з води виднілися насожені вушка.
- Не чесно! Як ти завжди знаєш, що я напачуся на тебе, - сказала Нала з озера.
— Ти занадто галаслива, — ліниво відповів Асаф, лежачи на спині.
— Нала, припиняй напад на Асафа, — доповнив третє дитинча.
*Всплеск!*
Вона вистрибнула з води і свідомо встала біля Асафа, відганяючи свою шерстку, щоб той промок.
З усмішкою Нала подивилася на нього і виявила, що його не турбують її дії.
— Ідеальна погода, щоб промокнути, — сказав він.
– Ты... Де твій брат? – запитала Нала. Вона ніколи не могла перемогти Асафа, тому почувалась трохи засмученою.
Но Симба? Брат-близнюк Асафи - зовсім інша справа. Вона завжди над ним перемагала.
Нала була трохи старшою близнюками, тож на даний момент вона мала більшу фізичну силу в порівнянні з Сімбою.
- Симба? Я не знаю, чи він полює на жуків або щось подібне, як це зазвичай трапляється з ними. Асаф так само ліниво відповів. Сімба дійсно був згустком енергії, завжди кричав про те, що стане королем, кимось сильним, постійно бігав навколо і грався. Але Налу не міг перемогти.
- Відмінно, Айана, підемо зі мною, ми вислідимо короля! - Знервовано сказала Нала.
- Не хочу, від вас з Сімбою одні неприємності! - Маленька левиця відповіла.
- Хмпф! Роби як знаєш, — відповіла Нала на біг.
- Пробач, — лагідно вимовила Айана.
- Можеш не хвилюватися, було смішно бачити твою сестру пірнаючи в озеро, — сказав Асафа з усмішкою.
— Ти правий, хаха, — посміялася вона і на березі. Їй подобалося насолоджуватися тихою і спокійною їжею.
Нала була на рік старшою від Симби і Асафи, але Айані було приблизно стільки ж, скільки близнюкам.
Сестри були дуже схожі між собою, точ-точами як зменшені версії Сарафіни, їх матері.
- Можу я дещо запитати? - Вона сумнівно поставила питання, схоже, її щось турбувало.
Асафа просто кивнув.
- Чому якщо Сімба – наслідний принц ... Ти розумніший, сильніший і швидший. - Вона запнулася, усвідомлюючи, що і так багато сказала.
– Хмм... Він народився первеї, він посміхнувся над нею. Зазвичай Асаф любив дратувати її, бо вона така легка і довірлива.
Побачивши, як вона сумно опустила очі, Асафа ніби втратив щось важливе і відчув, що повинен підняти її настрій.
- Але це в якомусь сенсі добре... - Він сказав це з такою інтонацією, ніби не збирався пояснювати чому, і Айані стало цікаво.
- Чому? - Вона з цікавістю дивилася на нього своїми великими котячими очками, очікуючи відповіді.
- Король повинен наполегливо працювати, в той час як я можу розслабитися і жити хорошим життям, будучи молодшим братом принца. У тому плані, що я можу жити як король, при цьому не виконуючи ніяких королівських обов'язків, - відповів він з умилкою, потягуючися.
- ВААAa, це так розумно! Ты прав! Є лише бовдури! - сказала вона з блиском в очах, наче щось зрозуміла.
- Так, тільки бовдури! - Асафа посміхнувся, встав і подивився в бік скель прайд.
Він помітив, що знає про землю прайдів, Симбе і навіть майбутнє, хоча все було дуже туманно. Але він не розумів, чому. І не міг згадати деталей. Те, що Асаф дійсно знав про цей світ і в попередньому житті. Чому, як і коли - все це для нього загадка.
Потім він переглянув погляд на маленьку левицю. Асаф підійшов ближче до Айана і, коли вона не сподівалася цього, підштовхнув її задньою ногою у воду.
- Хахаа! Тобі варто бути сильнішим, якщо ти коли-небудь збираєшся полювати! - Він розсміявся.
- Ах ти! Так нечесно! Зараз я тебе! - Вона вистрибнула з води і побігла за Асафом.
- Як страшно! Мабуть, мені навіть доведеться покликати на допомогу мого королівського брата, щоб він мене врятував.
– Ты.. Ты! ДИВІТЬСЯ! - Їй здавалося, що він її дражнить.
Побачивши вираз її обличчя, він не зміг втриматися і розлютився ще більшим сміхом, настільки вона була очевидна.
Несподівано до них підлетів слуга його батька, маленька синя пташка, яка виражала явну паніку.
- Юний принц, ви не бачили свого брата? Я втратив його і Налу! - Зазу закричав від страху.
Королева дала йому прямий наказ слідувати за Сімбою і Налою та доглядати їх. А Сімба стверджував, що щось знайшов. Але потім вони обидва втекли з-під його нагляду.
Зазу знав про зганьблення цих левів і турбувався, що вони збираються зробити щось погане.
- Гей, Зазу, заспокойся, чому ти так панікуєш? — запитав Асафа, знаючи, що його брат завжди так робив.
- Вони повинні були піти до води, але їх там немає, я хвилююся, що можливо щось сталося! - Непокоївся, сказав Зазу.
Асафа нахмурився, почувши це, водопий... Чому це так знайомо?
“Зачекайте, хіба це не було виправданням для нього піти на кладовище в Слоні?" — Асаф зрозумів дещо.
Він знав, що рано чи пізно щось подібне станеться, але не занурився в глибше, оскільки у більшості випадків, коли Сімба придумував щось дійсно безглузде, він завжди втягувався в це Асафу.
“ Чому він зробив таке безглуздя, навіть не попередивши мене? ” — запитав Асаф.
- Де батько? - запитав юного принца в стривоженої птиці.
- Він пішов на прикордонний контроль, що нам робити? – відповів Зазу.
— Іди і розкажи мамі про це, а я спершу спробую знайти Симбу, — продовжив Асаф.
- А що, якщо він просто знову грає нас, чи варто турбувати королеву цим? - запитав Зазу, все ще турбуючись, але не бажаючи турбувати й королеву.
- А що, коли він опинився під загрозою разом з Налою? Він сказав Асафу, що ліпше перестрашитись, ніж потім жаліти і не шкодувати; він же побіг далі.
Зазза змахнув крилами і полетів до скелі прайд.
- Почекай мене! - Айана намагалася наздогнати Асафа.