- Ви мене розчарували, — його голос здавався важким. Сини тут же поневоднили.
- Асафа, ти кинувся туди зламати голову без мого дозволу і навіть не подумав про свою безпеку...
Асаф не міг відповісти. Він знав, що Муфаса і левиці врятували б Симбу та Налу, але не був готовий посперечатися, ніби все піде за планом. І в паніці він вирішив піти за ними, що могло б загрожувати не тільки його самого, але й цих двох ще більшу небезпеку.
- Симба, ти навмисно не послухався мене і, що ще гірше, наразив Налу та свого брата.
— Я не міг сидіти на місці, коли мій брат і подруга опинилися в небезпеці, — смиренно сказав Асаф. Присутність Муфаси могутня, особливо коли він сердиться.
Муфаса не відповів, але на секунду йому здалося, що він побачив проблиск гордості в очах батька.
Симба опустив голову. - Я просто намагався бути хоробрим, як ти, — прошепотів він.
- Я хоробрий тільки тоді, коли повинен ... - Він відповів Мусафа, дивлячись на своїх синів.
Симба був більш упередженим, зухвалішим і смілившим. Асаф не був боягузливим чи наляканим, але він ліпше зрозумів небезпеку, ніж Симбой.
Проте сьогодні Асаф виявив мужність і відвагу короля-лева, який готовий ризикувати своїм життям для захисту своїх близьких. Однак Муфаса не міг похвалити Асафа, бо він не хотів наражати своє життя на небезпеку.
- Бути сміливим не означає лізти на рожен.
Асаф помітив, що батько перестав непокоїтися.
- Але ж ти нічого не боїшся, — сказав Сімба.
- Сьогодні я злякався...
- Злякався? — Здивовано запитав Сімба, навіть Асафа з нетерпінням чекав на Муфасу.
- Я боявся втратити вас... - Прошепотів Муфаса, схиливши голову ближче до Асафа і Симбе.
– О... Здається, навіть королі бувають налякані, — зрозумів Сімба.
- Але знаєте, що, — прошепотів Асафа, змусивши їх обох нахилитися до нього. - Думаю, ці гієни були налякані ще більше.
Він посміхнувся і всі вони розсміялися.
- Тому що ніхто не зв'язуєся з вашим батьком, йдіть сюди! - Сказав король, намагаючись обійняти своїх синів.
Симба і Асаф противилися й вдарили свого батька.
Мусафа продовжував сміятися.
– Пап... Сьогодні я теж боявся тебе втратити. — Асафа, зрештою, теж зізнався у своїх тривогах.
- Ти залишишся з нами назавжди? - Він запитав Симба у батька, коли він дізнався про це брата.
Схоже, хоч вони і вважали свого батька непереможним супергероєм сьогодні, коли він зіткнувся з ворогами, вони стали більше за нього турбуватися.
- Асафа, Симба... Дозвольте мені розповісти вам дві речі, про які розповідав мені мій батько. Подивіться на зірки, — сказав Муфаса своїм глибоким і мудрим голосом, дивлячись вгору.
Обидва брати прослідкували за його поглядом і підняли очі.
- Великі королі минулого дивляться на нас зі зірок... - пояснив Муфаса.
- Правда? - Сімба з Асафом запитували себе.
- Отже, щоразу коли ви почуватиметесь самотніми, пам'ятайте, що ці королі завжди будуть поруч, направляючи вас, і одного разу я теж...
Симба продовжував дивитися в небо, не розуміючи того, що мав на увазі його батько.
Асаф змінив свій погляд на батька. Він розумів...
Він знав, що одного дня з батьком станеться щось, яке приведе до втечі Сімби, але хоча убий, не міг згадати, чого саме.
Помітивши занепокоєння Асафа, Муфаса просто поклав лапу на його голову, ніби заспокоюючи.
Наступним ясним і сонячним днем Шрам покликав обох синів Мусафи для якоїсь несподіванки.
Сімба відразу вирушив на зустріч з дядьком.
Асаф пішов за ним, бо відчував потребу. Але у нього було сильне відчуття того, що щось має статися. Щось не дуже добре.
Вони побачили, що Шрам уже чекав на них.
- Мої дорогі племінники... Я так радий вас бачити.
- Дядько Шрам! - Весело вигукнув Симба.
- Навіщо ти покликав нас? — запитав Асафа, який все ще не міг позбутися його почуттів.
- Це не було б сюрпризом, якби я все сказав? - Шрам поставив зустрічне питання.
— Ідіть за мною, - продовжував він по дорозі до входу в рифтову долину.
Сімба і Асафа йшли за ним, аж поки не підійшли до скелі з невеликим деревом.
- Так що за сюрприз, дядьку? - Знову запитав Асафа, щоб якнайшвидше покінчити з цим.
- Спочатку я повинен привести вашого батька.
- Можна я піду з тобою за татом? – запитав Симба.
- Ні, залишайтеся тут. Ми ж не хочемо іншої заварки, як з тими гієнами?
- Ти чув про це? - Здивований відповів наслідний принц.
— Кожен чув про це, і, Симба тільки між нами, тобі варто попрацювати над своїм ревом, — сказав Шрам, міцно обіймаючи племінника.
Асафа нахмурився, він не знав чому, але здавалося, ніби він повинен згадати щось важливе.
Чим старшим став Асаф, тим більше він згадував про цей світ зі свого минулого життя, але його мозок ще не був таким дозрілим, щоб згадати все.
- Гей, дядьку Шрам, а нам сподобається цей сюрприз? - Сімба поставив ще одне запитання.
— Не сумнівайся, — відповів Шрам.
- Сімба, я не знаю чому, але у мене погане передчуття, можливо, нам варто повернутися і зустрітися з татом? - Проговорив Асафа.
- Ні, дядько Шрам сказав нам чекати тут, — впевнено відповів той.
Він не хотів облажатися, як минулого разу.
- То як думаєш, що за сюрприз нас чекає? - З часом старший з братів заговорив.
- Можливо... Він навчить нас полювати чи типу того?
- А може, він навчить нас королівському рику? - Я сподівався Симба.
– Хмм... Може, він знову буде нас пити? - Припустив Асафа.
– Пфф... І такий варіант існує.
Через деякий час Сімба почав працювати над своїм ревом, і він звучав потужніше, ніж зазвичай, оскільки ехо розносився по всій рифтовій долині. Навіть Асаф почав гарчати і змагатися з Сімбою.
- РРААар!
- РРОООААР!
- РРРООААAААРД!
- Хахаа! Я переміг! - Засміявся Асафа, але вони відразу ж замовкли і почували маленьку тряску.
- Симба... Ти теж це бачиш?.
– ...