Се Лин глянув на дівчину, що стояла в послузі від нього, оглянувши її з голови до ніг. На ній була тільки курна спідниця, ніяких слідів травм і він з полегшенням зітхнув.
- Пані не поранена? — запитала Се Лінь з тривогою, хоча виглядала вона добре.
— Нет, нет, — Шень Чжия була глибоко вражена.
Се Линь в її очах - відчужений і відчужений, наче вигнаний Безсмертний, без будь-яких навичок бойових мистецтв. Справжній Се Лінь міг однією рукою обсадити коня на вулиці, маючи майстерні бойові мистецтва.
Звичайно, не слід судити про людину за зовнішнім виглядом. Упередки були праві!
Погляд Шен Чжі впав на струмінь крові, відволікаючи її від роздумів.
— Пане Се, ваша рука...!
Шень Чжі побачила, що рука Се Ліня стискає повід'яття і випарована кров’ю. Кров зійшлася з його долоні, капаючи на плити блакитного каменю з хлюпним звуком.
— Нічого, — Се Линь прибрав руку, витягнув простий хусточок, витер кров з руки і повернувся до ошелеменованого візника: - Хто сидить у екіпажі?
Вониця здригнувся від цього звуку і в паніці вискочив вперед. Він впав на коліна, благаючи про милість:
- Дякую вам, пане. Я не знаю, що сталося з кіньми. Я просто контролював екіпажем, коли кінь раптом збунтувалася. Я не хотів цього робити!
Вониця вже давно чула про славу Се Ліня. Він бачив його здалека, коли супроводжував свого пана на бенкети. Його обличчя було справді захопливим, але коли він згадував усі його подвиги, то був сповнений благоговіння.
У якийсь момент візка, якою він керував, раптом стала неконтрольованою не тільки мало не збивши Се Ліна, але й пошкодив йому руку... Вониця не смів думати далі, тремтячи як решіто.
Се Линь нахмурився, не почувши необхідної відповіді. Побачивши, як вона тремтить від жаху, він посіяв нетерплячість і знову запитав:
- Хто в вагоні? Я не хочу питати третій раз.
Ковчег знову здригнувся і тремтів голосом відповів:
— Це, це молодий пан з родини пана Шеня...
« Шен Цинюй? Чому він? і відкинув завісу, відкривши очі тремтячого кита в куті карети Шен Цезіню.
— Шен Циньюй? — Невпевнено покликав Се Линь.
З'явилася фігура не відповіла, тому Се Лін довелося увійти. Він підійшов і поплескав чоловіка по спині:
— Шен Циньюй, прийди в себе, все гаразд.
— А? — Шень Ціньюй відпряв, немов переляканий звір, і в замішанні подивився на Се Ліню.
— Все в порядке. Переляканий кінь прив'язали. Виходь, — Се Линь витягнув Шен Цинюя з карети.
Тільки коли його ноги торкнулися твердого блакитного каменю, Шен Цзінюй повільно прийшов у себе.
- Дякую, пане Се, за порятунок мого життя сьогодні. Я запам'ятаю це і коли-небудь відплатую вам, — Шень Ціньюй урочисто вклонився і подякував.
Се Линь не намагався відмовитися. Якби він випадково не проходив повз сьогодні, молодий пан Шень був би серйозно поранений або навіть загинув.
— Ладно. Я йду. Не буду відволікати молодого пана Шеня від сімейних справ, — Се Линь глянув на Шен Чжиї, жестом запрошуючи її слідувати за ним.
- Дякую, молодий пане. Я повернуся подякувати вам через кілька днів, — Шен Цизінюй вклонився і попрощався.
Мабуть, для молодого пана Шеня було незвично сьогодні що його кінь злякалася в галасливому місті, але Се Лінь не хотів втручатися в чужі справи. Цей молодий пан Шень був не таким вже нешкідливим, як здавався. Після цього випадку він, мабуть, знав, що робити.
Шень Чжиї, влаштовуючи за собою переляканого Сяо Шитоу, слідувала за Се Лінем, не знаючи куди він йде.
Вона була розгублена. Вона хотіла запитати Се Ліня, як його рука, чи болить вона або серйозно пошкоджена. Чи варто негайно продезінфікувати її, щоб запобігти інфекції? Але, подивившись на його безстрашне обличчя, вона не знала, з чого почати.
- У бабусі останнім часом поганий апетит. Цікаво, чи приїде пані Шень відвідати резиденцію Се? — Нарешті перервав мовчання Се Линь.
— А? « Шень Чжі була трохи розгублена і не могла простежити, як він думає.
Се Линь замовк, повернувся і подивився на Шен Чжії.
- Я хочу запросити тебе до резиденції Се приготувати вечерю для бабусі. Що ти думаєш?
Шень Чжія була застигнута зненацька поглядом темних, тихих очей Се Ліна. Серце ніби стиснуло, і воно раптом припинило битися. Вона поспішно відвела погляд:
— О, так, звичайно.
Відвівши погляд, Се Лінь тихо пробурмотів:
— Хмм.
Між ними повисла зловісна тиша. Вони йшли мовчки, один поруч з одним.
Через невизначений час Шень Чжиї почула, як Се Лін сказав:
- Ми прийшли.
Вона підняла очі і зрозуміла, що вони досягли входу в її провулок.
Невже цей чоловік проводжав її додому, бо боявся, що вона знову потрапить у неприємності?
Шен Чжиї подумала, чи не боялася жінка такого випадку раніше. Інакше чому б їй спало на думку така неймовірна думка?
- Можна дізнатися ваше ім'я? — Раптом запитав Се Линь.
— А?
Шень Чжиї знову відчула, як її мозок застиг. Чому Се Линь раптом запитав її ім'я? Вона раптом зітхнула. Вони були знайомі вже досить давно, але пан Се все ще не знала її імені. Це було дійсно дивно.
— Шен Чжии.
Се Линь:
- Дуже добре.
Дуже добре? Що означає "дуже добре"? Чи було справа в її ім'я, чи щось ще? Шен Чжиї почувалася цілковито розбитою, їй хотілося лише одного: якнайшвидше втекти з того місця, яке залишало її в деякому замішанні.
« Пане Се, будь ласка, йдіть додому і перев’яжіть рани. Я скоро повернуся. Побачимося пізніше, — З цими словами Шень Чжія побігла в провулок, потягнувши за собою Сяо Шитоу.
Се Линь дивився в спину Шен Чжиї, незрозуміло відчуваючи, що вона ось-ось зникне.
Шен Чжиї була досить хороша, цілком сумісна з ним. Се Линь подумки повторив її ім'я. Його настрій, який було похмурим з моменту прогулянки знову прояснилося.
Особливик Се.
- Пане, що сталося з вашою рукою? Як ви поранилися, поки гуляли? Якби пані та бабуся дізналися, вони б дуже розстроїлися.
Коли Се Линь увійшов в особняку Сі, слуга, який чекав його вже давно, підійшов привітати його. Побачивши закривавлений хусточок на його руці, він стурбовано заговорив.
- Все гаразд, нічого серйозного. Просто приклади ліки. Не говори моїй мамі та бабусі, добре? — Се Линь спокійно відповів.
— Да, я понял.
Слуга послухався і пішов за паном у двір.
Промивши рану і наклавши ліки, слуга тихо пішов.
Се Линь розтрощив поранену долоню, заворожене дивлячись на що лежить рана...
Він не очікував, що її талія виявиться ще тоншою, ніж він уявляв, ніби він міг зламати її одним лише невеликим зусиллям. Все її тіло було неймовірно легким, і він без зусиль підняв її однією рукою.
Шан Чжия, Чой, про що вона тільки могла думати?
Про що він думав? Се Ліна стиснув долоні, але нестерпний біль повернув його до тями.
З рани, з якої знову почала складатися кров, Се Лін без будь-яких виразів витерв її хусткою, посипав ще трохи цілющим порошком і ліг на ліжко.
Коли Шен Чжиї повернулася у своє маленьке подвір’я, то поклала переляканого хлопчика спати перед тим, як вкип'ятити воду для миття.
Світло від вогнища віддзеркалювалося на обличчі Шені Чжі, освітлюючи його риси у тьмяному світлі. Дівчина підперла підборіддя рукою, її зазвичай ясні очі тепер були порожніми, явно зануреними в думки, зануреними у роздуми.
Якими ароматичними речовинами користувався Се Линь? Сьогодні вона відчувала прохолодний аромат, який він приніс їй. Красунчик має красуню, навіть його парфуми незвичайні.
Він також був красунцем з винятковими бойовими навичками. Раніше вона вважала пана Се слабким. Той, хто досяг становища молодшого чиновника храму Делілі, не може бути якимось слабким ученим. Обличчя молодшого чиновника Се, звичайно ж, оманливе.
Шен Чжиї помилася і лягла на ліжко, її думки кружляли в голові, вона все ще роздумувала над прощальними словами пана Се.
Що ж у цьому такого доброго...?