Звичайно, все було лише здогадкою.
Але з його здогадкою, все вставало на місця.
"Справжня причина того, що чотири королівства, включаючи Королівство Рінс, кинулися дослідити озеро і те що Бек, який раніше був моряком, зміг стати королем піратів."
Два факти, які не були пов'язані між собою, тепер з"єдналися разом, наче два елементи мозаїки.
"Тоді, діти, яких згадувала міс Біата..."
На обличчі Роана з’явилася слабка усмішка.
"Це руслаки."
Загалом, вони були дуже схожі на людей, але у них були перетинки між пальців ніг, їх шкіра була настільки гладкою, що здавалася прозорою а їхні очі були надзвичайно загадковими.
За вухами в них були зябра, тому русклада могла жити під водою. Вони залишалися в найглибших частинах озера Поскин.
"Зараз це нікому не відомо, але через 10 років вони з'являться разом із Беком."
У його попередньому житті Бек і глава русалок були союзниками.
Тому Роан та інші звичайні люди думали, що Бек отримав допомогу русалок завдяки цьому зв'язку.
"Але якщо він отримав частину, залишену міс Біати..."
І якщо діти Біата були русачками, Бек міг ставитися до них як з звичайними морськими істотами завдяки артефакти.
— Фуф. - Роан важко зітхнув.
"Але в цьому житті я все змінив."
По-перше, Роан забрав техніку мани Флемдора і скелет Реіда. Солдатам Вікенда Поттера нічого не дістанеться.
Альянс Аїмас не почне створювати флот, і тому Бек не стане моряком.
"Це добре? Чи погано?"
Поки що він не міг цього знати.
Було відомо лише те, що вся інформація і всі частини мозаїки були у руках Роана.
"Це монополія?"
Вузьки його губ піднялись.
Техніка мани Флемдора, навички бою Реіда і нарешті, логіка блакитного дракона Берра та інформація про останній артефакт Біати.
Усе це тепер належало тільки йому.
- У будь-якому випадку...
Роан подивився на кінчики пальців.
Срібна крапля.
"Це дійсно сутність води?"
Він почав переглядати інші книги Біати, але зрештою мусив відмовитися від цієї затії.
Оскільки зміст цієї книги змінювався, то було практично неможливо знайти потрібну йому інформацію.
"Я зможу це зробити, якщо буду діяти повільно."
У будь - якому разі, він мав пробути тут ще досить довго.
"На принаймні один місяць..."
На той час лицарі і солдати Вікенда Поттерів, які шукатимуть гору, зможуть повернутися назад.
Роан подивився на свій мішок.
"Тоді, треба приступити до вивчення техніки мани Флемдора."
Він не міг марнувати жодного дня.
Він збирався тренувати техніку використання мани в цьому місці.
Але, на жаль, Роан забув про одну деталь.
Це логічно було належати голубому дракону, наповненому енергією води.
***
Роан серйозно задумався.
"Може я геній?"
Його причина.
"Я навчився відчувати манну всього за один день."
Він сів у позі, вказаній в книжці і потім зосередився і зітхнув.
Нелогічне повторення вдихів і видихів.
Однак його концентрація не порушувалась.
"Навіть Пірс, якого називали генієм, відчув ману за два дні."
Він відкидав складні думки.
Так само один день.
З наступним вдихом до нього прийшло нове легке відчуття.
"Мана!"
Відчувши нове, дивовижне відчуття, його концентрація зруйнувалася, а тонка нитка мани, яку він відчув, відразу обірвалася.
Але він був упевнений, що це була мана, яку раніше бачив тільки в книжках або снах.
Роан знову прийняв правильну позу.
Кілька разів він знову відчув щось легке.
Але не більше цього.
"Я безумовно можу відчувати ману."
Потік енергії, який проходить через його шкіру.
Енергія, яка входила в його тіло через ніс і рот.
Він відчував енергію, яку називають масною.
"Але чому вона не скупується в моєму тілі?"
Цей клятий мана затримується в ньому лише для огляду на визначні місця, а потім знову витікає у світ.
Канал мани, розміром не більше ніж нігтів, був трохи нижчий від шлунка і все ще порожній.
"Надоцентруватися. Зосереджуватися."
Роан виправив свою позу і продовжував притягувати ману до свого тіла.
Потоки ману оберталися навколо його грудей і живота.
Але ця трекляна субстанція знову поверталася в навколишній світ, з кожним його видах.
Так повторилося вісім разів підряд.
Щось не так.
Роан глибоко зітхнув і похитав головою.
Його обличчя було виснажене.
Він не втомився фізично, але його розум був виснажений.
"Я неправильно розумію техніку?"
Він розкрив перший том.
Але він не міг знайти нічого неправильного багато разів.
Ні, швидше справа була в самій мані.
"Я просто повинен накопичити ману всередині свого тіла. Накопичуючи тільки сутність вогню..."
У своєму початковому вигляді субстанція, названа травою, була енергією, яка об'єднувала в собі властивості всіх стихій.
Більш того, вони були абсолютно вільні і легко розсіювалися.
Отже, звичайний процес поглинання манів та накопичення її всередині тіла.
Але в техніці Флемдора, у процесі накопичення, сутність вогню відокремлювалася від мани всередині тіла і після цього решта енергії знову покидала тіло.
В каналі мани накопичувалися лише сутність вогню.
"Зовсім, мани різняться в кожному випадку, але більшість не стосуються чогось конкретного. Але техніка мани Флемдора показує дуже сильний зв'язок з вогнем."
Реід застосовував мани, які використовують лише одну сутність. Завдяки цьому він став одним з найсильніших людей.
"Але чому я не можу розділити ману? Я відчуваю, ніби тут не було сутності вогню з самого початку..."
Перестав качати головою, Роан широко розкрив очі.
Його погляд був спрямований на одну з стін.
— Ах...
Тихий крик.
Він побачив водоспад, що падає без зупинки.
— Ідіот.
Роан стукнув себе по лобі і похитав головою.
"Звичайно. У своїй передсмертній записці міс Біата все написала. Це місце було логом блакитного дракона Берра. Воно наповнене суттю води."
Він намагався накопичити сутність вогню в подібному місці.
"У цьому місці дуже мало сутності вогню."
Коли він подумав про це, з'явилася інша річ, яка його зустріла.
Роан розтрощив руки.
"Якщо срібна крапля, яку поглинуло мій палець - дійсно сутність води, чи можуть виникнути проблеми з вивченням техніки Флемдору?"
Однак його тіло не відчував жодних змін чи дивних почуттів.
Він глибоко зітхнув.
"Я застряг вже з самого початку?"
Навіть так, він ще не здався.
"Неважливо як багато сутності води в цьому місці. Тут не може зовсім бути сутності вогню."
Після довгих тренувань він принаймні зможе відділити крихти сутності.
Роан розгорнув книжки і розклав їх по різні боки від себе.
"Ха? Тепер я бачу..."
Раптом йому спало на думку.
"Хіба містер Реїд не бився в цьому місці з міс Біати на рівних?"
Ця печера була наповнена суттю води.
Вона була найгіршим місцем для Реіда, який використовував сутність вогню.
Але, незважаючи на все це, їхній бій виявився нікчемою.
Роан глибоко зітхнув.
"Містер Реід був безумовно набагато сильніше, ніж міс Біата."
Його інтерес і прагнення до мані Флемдору зросли.
Він виправив позу і закрив очі.
"Концентрація."
У будь-якому випадку, протягом наступного місяця йому більше нічого робити.
Роан повільно надихнув ману в бік свого тіла.
За цим слідом ішов процес розділення і накопичення.
Але це, звичайно, знову закінчилося невдачею.
Але він не здався.
І навіть не здригнувся.
Роан продовжував сидіти, зосередившись на техніці.
***
У величезній печері стояла мертва тиша.
Роан сидів у місці, де потоки води плекалися без єдиного звуку.
Він твердо сидів на землі.
Спокійне обличчя.
Його груди й живіт повільно піднімалися і опускались.
Ніби час зупинився.
Потім.
— Фуф.
Роан повільно видихнув і відкрив очі.
На його обличчі з’явилася ледь помітна усмішка.
- Нарешті вийшло.
Його голос тремтів.
"Я нарешті відокремив сутність вогню і зміг накопичити її в каналі мани."
Минуло 20 днів відтоді, як він навчився відчувати ману.
Хоча це була всього частинка, він був задоволений.
Ні, він навіть тремтів.
"Я, я теж можу використовувати ману."
Йому хотілося піднятися на ноги і кричати.
Однак Роан утихомирив свої емоції.
"Я не хочу втратити це відчуття."
Він зрозумів, що було можливо накопичувати сутність вогню в місці наповненому суттю води.
Роан не хотів відпускати це відчуття. Він зміг розділити ману і накопичити вогняне створіння.
Він знову закрив очі.
"Через 10 днів пройде вже місяць. Скоро прийде час вибиратися звідси."
Роан набрав у груди повітря.
"Якщо я виберуся на поверхню, то в першу чергу розгулю вогонь. Він буде наповнений вогняною суттю."
Мана проникла в його тіло з кожним вдихом.
Він повільно впускав ману у своє тіло.
Так і тривало час.
***
Роан піднявся і подивився на кільце Брента.
"Хотя мана ще розміру не більше монет"
Але тепер він думав, що зможе використати одну з дрімаючих здібностей персня.
На його обличчі з’явилася надія, якої він не міг приховати.
Зтиснувши кулаки, Роан крокнув вперед.
Він впустив всю свою ману до кільцевої.
Його нитка мани була все ще тонкою, тому весь цей процес був складним і зайняв досить довгий час.
Потім.
Пат.
Воно засвітилося, і з нього вийшла куля світла розміром два кулаки. Ні, швидше це було схоже на круглий камінь, що складається з світла.
"Так значить це магія світла. Все ще дуже мало і..."
Пат.
Коли він перестав роздумувати, куля зникла і не залишила сліду.
У той самий момент, коли він назбирав мани у своєму каналі, то теж не міг стриматися.
Він витратив усю свою ману, просто спричинив кулю світла.
"Все ж я ще не можу сказати, що знаю як користуватися травою."
Роан усміхнувся і знову розкрив технології мані Флемдору.
Мана, яку він витратив, не повинна була зникнути.
Коли мана знову була на зовнішньому світі, вона повільно починала збиратися у своєму початковому місці.
Роан використав це, щоб на цей раз зібрати її швидше.
Йому треба було перевірити ще одну річ.
Через деякий час Роан глибоко зітхнув і піднявся на ноги.
Він знову наповнив невелику монету мани у своєму тілі.
Він зняв з пояса металевий стрижень.
"Коп'є травіаса".
Для того щоб прийняти свою початкову форму, йому потрібна була мана.
"Буде важко побачити його справжню форму..."
Роан узяв стрижень у праву руку і направив в нього ману.
Більше він не намагався провертати його руками.
Клік.
Роздався звук повертаючого механізму.
Чіін.
У той самий момент, почувся чистий звук металу і з стержня виступила гостре лезо.
Його стрижень став гострим, за винятком маленької частини.
До цього моменту, він вже бачив подібне кілька разів.
Роан продовжував вливати до списа решту ману.
Ченг!
Роздалися приємний звук.
У той же час металевий стрижень витягнувся, а лезо стало трохи довшим.
Спочатку стержень був меншим за руки дорослої людини, але тепер він більше нагадував довгий меч.
Тому та частина, яка виглядала як меч, була схожа на клинок списа.
— Ах! - Тихий крик зірвався з губ Роана.
Він повністю вичерпав свою ману.
Ченг!
У той же момент спис повернувся до своєї початкової тривалини.
— Фуф.
Роан з жалем зітхнув.
"Вдивитися справжній вигляд списа буде дійсно складно."
Копье травиаса.
З огляду на те, скільки він вклав у нього мани, з часом він зможе контролювати довжину леза та деревина цього списа і його товщину.
Крім того, з димоніуму було виготовлено магічний метал драконів і тому не вимагалося так багато манів.
"Почекай ще трохи. Скоро ти відчуєш запах поля бою."
Роан зачепив губами і повернув руки.
Чін.
Лізання вкрилося всередині стержня, і він знову став звичайною металевою палицею.
Роан знову повісив списа на пояс і попрямував до столу.
"Може вже пора виходити?"
З тих пір, як він увійшов у цю печеру пройшов цілий місяць.
Лицарі і солдати напевно вже повернулися.
Роан поклав книжки і скелет назад у мішок, обравши кілька самоцвітів на столі.
"Це лігво дракона..."
Як і попереджала Біата, коштовних самоцвітів та золота в цій печері було небагато.
Принаймні два мішечки.
Звичайно, навіть такі гроші не могли притягнути звичайних людей до кінця свого життя. Але Роан, якому тепер потрібно було дуже багато грошей для всіх своїх планів, цього недостатньо.
Незважаючи на це, він не відчував жалю.
"У будь-якому випадку, я зможу отримати достатньо грошей, відкривши кристали маніпуляції та коштовний камінь."
Швидше, завдяки цій кількості він зможе зробити долучення в кожному з цих областей трохи швидше.
Роан вклав інші коштовності у купу і підняв свій мішок.
У будь-якому випадку, в цьому житті ніхто не знав про це місце.
Крім того, навіть якщо вони й знали, то не зможуть увійти сюди з власної волі.
"Це найбезпечніше місце."
Він оглянувся навколо, а потім пішов до виходу.
"Небагато шкода, що мені не вдалося дізнатися про срібну краплі..."
Під час тренувань він ретельно обшукав усі книжки в печері, але не зміг знайти нічого пов'язаного з цим.
"Що ж, поки це не проблема."
Незважаючи на тривогу, він зміг навчитися техніки Флемдора.
Поки він вирішив не звертати на це уваги.
Роан піднявся до входу і глибоко зітхнув.
"Дякую тобі за цей місяць. Сподіваюся, ти дочекаєшся мого повернення."
Місце, яке зберігало йому життя.
Місце, де він народився знову.
Він відчув, що прив'язався до цього місця.
Роан знову оглянув стіни печери і простягнув руку до дверей.
Як і в перший раз, коли його пальці торкнулися центру, він відчув холод.
У цей же момент срібна крапля з’явилася на кам'яній стіні.
Коли колесо стало формуватись, воно почало обертатися.
Гугуґуу.
Стіна розмістилася з гучним кам’яним скрегітом.
Як і в перший раз, Роан пройшов через відкрилий прохід без вагання.
Гугуґугу.
Кам’яні двері зачинилися за його спиною, наче чекають цього.
На місце, яке покинув Роан, знову опустилася важка тиша.
Потім, дивний звук, порушивши тиші задзвенів по всій печері.
Чвааа.
Це були звуки водоспаду.
У той самий момент водоспад, який падав зі стіни, розійшовся в сторони.
З нього вийшла прекрасна жінка.
Голубе волосся, гладка тонка шкіра і притягує око.
Вона була одягнена в білу сукню. На ногах у неї не було взуття. Але взуття не мало сенсу.
Вона ширяла над землею, наче хмара.
Жінка поглянула на вихід з печери, який хвилину тому залишив Роан. На її обличчі був дивний вираз.
У ньому був інтерес, але в той же час — смуток і жаль.
— Цей хлопець похитнувся мою сльозу, але зміг навчитися техніки мани Флемдора.
Приємний і лагідний голос.
Жінки, наче потоки води, збиралися на світлу ніч.
Повагавшись ще хвилину, вона повернулася до водоспаду.
— Добре це або погано... Ох, Біата, я все ще не можу зрозуміти значення твоїх слів.
Її останні слова розчинилися у тиші безлюдної печери.