Генерал Рілангалос, на ім’я Довор, не поступався самому генералу Лі Фену. Ця людина була тим, хто створив « Тактику Валькірії» і лише завдяки цьому зміг забезпечити сім'ї Доуер багатовіковий добробут. Крім того, Доуери вважалися єдиною сім'єю, яка могла зрівнятися з родиною Лі.
Сім'я Чжен завжди була наймогутнішою силою в уряді, завдяки чому отримала прізвисько "Жюлезний Завіс". Незважаючи на політичну нестабільність їхньої власної батьківщини, Місяця, їх статус в Конфедерації був абсолютно стійкий. Чжен також мав свою могутню тактику, що називається « Тактик Волі Небес », яка з покоління в покоління передавалася головними членами сім'ї.
П'ятою найбільшою сім'єю була Ле з Марсу. Вони прийшли до влади близько чотирьохсот років тому, в результаті кривавої політичної боротьби. Вважалося, що їхня сімейна тактика була наповнена силою Т’янсі — небесного мудреця — і називалась « Пламіною ».
Неважливо як змінилася політична ситуація, авторитет "П'яті Найбільший Семей" був непорушним.
Однак жодна з п’яти родин не відважилася навіть порівняти свою силу із тими, хто жив на Землі. Відомо лише про те, що Священна Земля є місцем незбагненної сили, але всі подробиці завжди огорнулися таємницею.
Свячена Земля була святим Воїном Клінка, чиї секрети і легенди все ще мали величезний вплив на людство. Протягом минулих століть після Великої війни війська Клінка стали просто частиною історії, залишивши в пам’яті лише свої імена.
Священна Земля завжди залишалася нейтральною, і не відчувала в будь-яких конфліктах, але ніхто не наважувався недооцінювати її вплив, адже саме у цих землях лежав єдиний прохід до Божого храму війни. Багато хто вважає, що в Божому храмі війни зберігаються найбільші секрети Воїнів Клінка. Тому кожна з п’яти великих сімей направила своїх елітних бійців « Метал » для захисту цього проходу і попутно заважати іншим сім'ям вивчати таємниці храму. Присутність п’ятьох родин сформувала складний баланс сил у Святеє Святих Землях.
*
Чжен Цін завжди любив записувати свої думки в кінці дня; вона виявила, що це добре допомагає їй аналізувати факти, які виходять за рамки своїх ранніх припущень. Вона вже записала деталі своєї зустрічі з Ван Дуном, але його обличчя як і раніше пливло в її думках. Чжен Цзин почала задумуватися - чому її підсвідомість постійно нагадувала їй про нього, на перший погляд малим хлопчиком, ніби всередині Ван Дуна була якась сила, яка продовжувала привертати її увагу.
Так і не зрозумівши, чим звичайний хлопчик зміг її зацікавити, Чжен Цзин дозволила куткам своїх губ трохи підійматися і спробувала придушити цікавість - ознака дефектних людських емоцій. Вона не хотіла, щоб думки про Ван Дуна перешкодили їй спокійно застосовувати « Тактику Волі Небес ».
Життя на космічному лайнері не дуже приваблювало Ван Дуна, оскільки тактика вже давно стала основою його життя. Спочатку він вивчав тактику просто для того, щоб вижити. Але з часом, здобувши досвід і вміння, він пізнавав те, чого ніколи не зазнавав раніше. Він почав розуміти, чому так багато людей, наприклад той, що застряг в його кристалі, були просто одержимий тактиками і бойовими мистецтвами.
Для більшості людей, що жили на кораблі, це був тиждень диких вечірок і святкування їхнього недавнього порятунку, але для Ван Дуна це була звичайна подорож додому. Окрім тієї єдиної зустрічі, він більше ніколи не бачився з Чжен Цзин.
Відразу після прибуття на Землю група людей, які вижили, оточили численні журналісти. Ван Дун ні з ким не розмовляв, спіймавши вдалий момент, він вискочив із космопорту і попрямував прямо до будинку. Минуло вже більше року, відколи Ван Дун залишив свій дім. Тому він дійсно хотів дізнатися, як живе старий пердун.
Він дістався до свого дому в Районі Надії — найбільш придатного слова для ґетто. Багато мешканців цього району отримували соціальні засоби від уряду. Без хорошого доходу, це місце було кращим з того, що могли собі дозволити бідні люди. Індустрія нерухомості переживала бум, що призвело до різкого зросту цін на житло.
- Старий пердун, я повернувся! Ти ще не помер? - Закричав Ван Дун, створюючи на двері град потужних ударів, але відповіді так і не чекав. "Відимо старий пердун знову п'є в барі."
Він притиснув палець до дверного сканера, залишивши свій відбиток на глянцевій поверхні. Ван Дун був радий повернутися додому, і неважливо, чи зараз старий пердун або ні.
- Відбиток не визначено, будь ласка, повторіть спробу.
Ван Дун на мить завмер. Він торкнувся сканера ще кілька разів, але результат залишився незмінним.
Якого біса! Мене не було всього рік, це дійсно необхідно? - Ван Дун почав проклинати старого пердуна, який викинув його зі списку зареєстрованих користувачів, як тільки він покинув Землю.
У цей момент двері відчинилися і з дому вийшла незнайома жінка середніх років.
- Сер, ви когось шукаєте?
– Хм... Хто ви? Чому ви в моєму домі? - Ван Дуна був трохи спантеличений.
- Ах, ти повинен бути той, про кого він говорив. Вибачте, але тепер це мій будинок. Попередній власник попередив, що може прийти хлопчик на зразок тебе. Він попросив мене передати, щоб ти пішов до інформаційного терміналу на площі, там він залишив для тебе повідомлення.
У Ван Дуна було багато питань, коли він підійшов до інформаційного терміналу і впровадив свій пароль. Появилось повідомлення від старого пердуна, яке він з нетерпінням відкрив.
- Маленький засранець, гадаю, я повинен привітати тебе. Якщо ти побачив це повідомлення, значить, ти живий і здоровий. Тепер, давай перейдемо до справи. Я хотів сказати тобі, що вирішив піти в інше місце, туди, де мене чекає більш світле майбутнє і прекрасні жінки. Будь ласка, не турбуйся про мене; я роблю це тільки заради тебе.
- Як проходять твої тренування, ти вже розкрив весь потенціал моєї тактики? Ну, якщо ні, я сподіваюся що ти принаймні зрозумів наскільки вона незрівнянна. Ах да... що стосується просторового кристала, я забув згадати, що багато років тому я потягнув його з будинку заможної людини, тож якщо ти знайшов щось цінне в ньому, будь ласка, не соромся і поділись цим зі мною. Я не заперечує проти готівки в якості нагороди, мій банківський рахунок ... Але, якщо ти знайдеш щось проблемне ... Більше не зв'язуйся зі мною.
Коли Ван Дун дивився на ексцентричну поведінку старого пердуна, він відчував змішані почуття — тепло й гнів. На екрані старий пердун вже закінчив свій запис і нахилився щоб вимкнути рекордер, але раптово зупинився і продовжив:
- Я продав свій будинок і поклав на твій рахунок трохи кредитів. Ти вже виріс, йди і живи власним життям. Не треба дякувати мені за те, що я для тебе зробив.
Коли старий Пердун закінчив свої останні слова, Ван Дуна настільки розчарувалася, що майже не розбив інформаційний термінал, але щойно згадав штраф за вандалізм. Очевидно, старий Пердун хотів залишити його в спокої і навіть продав свій дім.
Ван Дуну, дім старого пердуна, пускай і вітхій, завжди залишався затишним, але тепер він змушений шукати нове місце проживання. Якби це сталося рік тому, Ван Дун б вдарився в паніку, не знаючи як вчинити, але провівши рік на пекельній планеті, він сильно подорослішав і вже не боявся такої нісенітниці.
Він пішов до банку і перевірив свій рахунок. Побачивши число, він підрахував кількість нулів: « Один, два, три, чотири... Що? Заспокойся... Заспокойся.
Ван Дун ніколи не вмів контролювати свій гнів. Побачивши, що старий Пердун залишив йому всього лише тридцять тисяч кредитів, він не стримався і люто закричав, всім серцем випилюючи своє розчарування. Це була велика сума в якості кишенькових грошей, але зараз це було все, що він мав, плюс нова куртка, подарована Конфедерацією.
- Яке це життя! Як я зможу прожити тільки на тридцять тисяч кредитів? Чорт забирай, старий пердун! Клянусь, коли я тебе знайду ти за все мені заплатиш!
Ван Дун не звертав уваги на пристойні погляди дивних перехожих. Трохи заспокоївшись, він відразу пожалкував, що нічого не привіз з Нортоном, щоб продати і розжитися грошима.
Він знав, що з ним відбувається. Земля продовжує обертатися; йому доведеться зіткнутися із суворою реальністю і якомога швидше знайти житло. Коли ван Дун випадково натрапив на закусочну кімнату, де продавали гамбургери. Його живіт зреагував сердитим уривком.
Юнак ніколи не був гурманом. Він вишуканий делікатесом на космічному лайнері Конфедерації волів звичайним гамбургерам тут, на Землі, в районі гетто. Тому без вагання побіг всередину.
Через годину кожна людина в закусочній, включаючи клієнтів і персонал, з подивом дивилися на хлопця. За цей час він з’їв тридцять великих гамбургерів — подвиг, на який навіть свиня не здатна.
Ван Дуна не турбувалися образливими поглядами, які він привів. Погубивши живіт і відригнувши, він самовдоволено сказав:
- Не так вже й погано, я практично наївся.
Усі були приголомшені його словами. Офіціантка, яка особливо уважно дивилася на Ван Дуна, підсвідомо подумала, що цей хлопчик був щойно звільнений з центру ув'язнення, і якщо це так, то Конфедерація явно використовує голод як засіб для тортур.
Частково офіціантка була права. Конфедерація справді морила Ван Дуна голодом, тільки не в центрі ув’язнення, а на розкішному космічному лайнері. Їжа на кораблі виглядала фантастично, але їй не вистачало кількості. Оскільки Ван Дун отримував ці дорогі продукти безкоштовно, йому було соромно просити більше. Він не хотів проїдати гроші платників податків, але що важливіше, якби він з’їв стільки, скільки бажав, весь корабель міг загинути від голоду в перший же день своєї подорожі.
Однак тут, у цій закусочній, він купив усі гамбургери на власні гроші і тому їв стільки, скільки захоче. Ван Дун ще раз переконався, що бургери — це найліпша їжа, оскільки вони поєднують м’ясо і овочі. Це була "смачна їжа" у своєму найпростішому вигляді.
- У сумі буде триста кредитів. - Хоча немислимий апетит Ван Дуна був трохи затриманим, вона усміхалася.
- Три сотні? - подумав Ван Дун, нехотячи нахмурившись: « Берт візьми, першого ж дня я витратив один відсоток своїх заощаджень".
Він дуже хотів забути арифметику, щоб бути менш поінформованим про своє фінансове становище.
Офіціантка почала нервуватись, побачивши глибокі зморшки на обличчі Ван Дуна. Вона сподівалася, що цей недавно звільнений неповнолітній злочинець не завдасть їй шкоди. З огляду на суму, яку він наїв, вона подумала, що його удар може бути смертельним.
Раптом обличчя Ван Дуна розглянулося, і він продемонстрував сліпучу посмішку:
- Будь ласка, не могли б ви зробити мені знижку?
Розум офіціантки похитнувся від глибини її хибнь.
- Емм... Вибачте, ви замовили особливу пропозицію, на нього немає знижок.
— Жадібні виродки, — тихо пробурмотів Ван Дун, неохоче передавши свою банківську карту і зжальтеся за витрачені кредити.
Але як тільки він вийшов з закусочної, яскраве сонячне світло швидко змусив його забути про дрібні неприємності. Ван Дун озирався навколо і спостерігав знайомі сцени рідного міста, переконуючись в тому, що він нарешті повернувся.
Він підійшов до громадського інформаційного терміналу і почав шукати зйомну кімнату. Коли він переглядав список легкого житла, його настрій, як і сонце на небі, швидко заволокло хмарами. Він зрозумів, що з часу його від'їзду ціни на житло подвоїлися. І з нинішніми розцінками було неможливо знайти місце в якому він зможе довго оселитися.
Ван Дун швидко знайшов альтернативне рішення - гуртожиток у навчальному закладі. Він все одно збирався піти вчитися, хоча це доведеться зробити раніше, ніж він планував. Тепер питання полягає в тому, яку академію він повинен обрати?
Найкращою академією на Землі, безсумнівно була Академія Кайпу. Ця академія S-класу вважалася гордістю всього людства, але розглянувши свої фінанси і шанси на вступ, Ван Дун відразу відмовився від надії потрапити в неї.
Старий пердун завжди говорив Ван Дуну: « Людство не повинно бути занадто жадібним». А тепер Ван Дун повністю погодився з цим твердженням.
Він вирішив, що йому не потрібно ходити до школи S-класу; а це було б більше ніж достатньо. У столиці було багато академій А-класу, і одна з них була особливо "знамена" - військова Академія Ейрланг, Альматер самого генерала Лі Фена. Але лише завдяки зв'язку з генералом Лі Фэном, Арланг змогла зберегти свій статус академії А-класу.
Престиж Академії Ейрланґ почав дедалі зменшуватися після інциденту, організованого генералом Рілангалосом Довером, тоді як академія Кайпу тільки піднялась. Академія Ейрланг була заснована генералом Лі Феном, щоб навчати солдатів новим інноваційним тактикам і технологіям. Але протягом століть саме Кайпу випустила в світ найвідоміших генералів та науковців, які зробили цей навчальний заклад найкращим прикладом вищої освіти Землі.
Для когось на кшталт Ван Дуна, який просто хотів отримати диплом вищої освіти, академії Ейрланг було більш ніж достатньо. Ця академія мала ще одну перевагу: на відміну від інших академії вона була недалеко від місця, де жив Ван Дун.
Він все ще сподівався що старий пердун одного разу повернеться у свій старий будинок, після того як просадить всі свої гроші на випивку, також як це траплялося раніше; Ван Дун подумав, що це може повторитися, тому вирішив залишатися поруч і чекати його.
Ван Дун успішно поступив в Ейрланг, незважаючи на двотижневе запізнення з реєстрацією. Небресна адміністрація була ознакою того, що Академія все ще жила своїм славним минулим, незважаючи на те що за останні кілька століть більшість найбільш шанованих людей закінчили Кайпу і жоден з них не був таким відомим як Ейрланг.
Хоча ван Дун був неуважним і відсталим, він захопився цим навчальним закладом. Якість тих знань не мала для нього особливого значення, з того часу як він вивчив « Тактику Клінка »; головним було те, що академія дала можливість отримати величезну кількість фундаментальної інформації і комфортне середовище для самостійного розвитку.
Пан Шутник як і раніше кричав і час від часу навіть проклинав Ван Дуна, але юнак не хотів йому відповідати, частково тому, що йому було шкода слабоумного бідолаху.
Ван Дуну подобалося уявляти своє майбутнє життя в академії Ейрланґа. Ця подія позначила новий початок життя і розквіт його яскравої молодості. Він розсміявся від усього серця, відчуваючи, що сонячне світло на його обличчі був на рідко теплішим і приємним.
- Гей, хлопче, дивись куди ти наступиш — попередив добросердий перехожий. Ця людина вперше побачив, щоб хтось був настільки щасливим, знайшовши в купу собачого лайна.
– Ах... Люди, підбирайте лайно за своїми улюбленцями! Мої черевики! Це моя єдина пара! Ах...
Під цим сумним криком почався його студентський спосіб життя.