Том 3, розділ 20 — Чорний Кінжал (ща друга)
Ґночий за Лінлією убив людину вже був на відстані близько п’яти метрів, але побачив приголомшливу швидкість Привидної Миші його до цього моменту холодне і спокійне обличчя спотворилося гримасою здивування: « Що це за швидкість? » Він одразу ж зреагував і підняв кинджал для блоку.
Було очевидно, що вбивця в чорному був трохи сильніше того, як Лінлей зустрів раніше. Принаймні, коли Бебе зустрівся з ним, він не розгубився і його швидкість реакції вистачило, щоб спробувати заблокувати випад.
"Свист!"
Бебе люто змахнув своїми кігтями в бік кинджала.
"Ляз!"
Коли кігті Бебе зіштовхнулися з кинджалом - той розлетівся на дрібні шматочки, які з блискавичною швидкістю дістали його шию, наче перешкоди у вигляді ножа і зовсім не було. Людина в чорних одягах померла на місці.
« Розрив між шостим і сьомим рангом дійсно є іменником» - побачивши, що вбивця встиг зреагувати, Лінлей зазначив різницю.
Бебе є неймовірною Примарною Мишою, силою якої вистачає, щоб навіть могутній Моленіносного дракона сьомого рангу навернути в втечу.
«Шарп!», - Лінлей підбіг до трупа, після чого розірвав його одяг і схопив прив'язаний до спини рюкзак. Як тільки він закінчив - відразу ж продовжував тікати. Вігри вітру виникли біля його ніг, після чого його швидкість постійно зросла і грація та спритність з якою він долав перешкоди не залишаючи за собою майже ніяких слідів могла змусити позаздрити навіть воїна шостого рангу.
Через короткий час група людей у чорному вже встигла до місця, де сталася сутичка. Усі присутні нахмурилися, коли побачили травми # 2
"Магічний звір?" У їхній свідомості відразу почали з’являтися зображення різних магічних звірів. « Чи ти маєш глибоку Примарну Мишу шостого рангу? Або Фіолетова Примарна Миша сьомого рангу? Чи може золото шерстяна Камнеподібна криса сьомого рангу?», ця тонка смужка рани від кігтя однозначно належить магічному звірині підвиду гризунів.
Багато тих, хто вирушив на хребт Магічних Звірей, вважають, що найстрашніше, з ким вони можуть зіткнутися - це зустріч із звіриною восьми або дев'ятої ранги. Інші ж вважають, що найжахливішим може бути зустріч з магічними звірами - зграями. А вбивці в чорному впевнені, що найстрашніший для них результат - це наткнутися на півчище Камневидних Крис або Примарні Миша.
Оборон Камеподібної Криси не знає рівних, а її зуби і кігті гострі як бритва.
Швидкість Примарної Миші була однаковою, а її зуби і кігті такі ж небезпечні.
Якщо повз Камневидні Крис або тисяча Примарних Миша зіштовхнеться з величезною армією - від тих може не залишитися навіть кісток, що вже говорити про десяти убивць у чорному.
« Відходимо!», - ні краплі не вагаючись сконтактував лідер групи.
...
Лінлей продовжував утікати, подолавши високі гори, ліси і широкі хребти. Пройшовши близько 100 кілометрів, Лінлей вирішив, що група, яка гналась за ним, ймовірно, вже давно втратила його слід.
"Бос, поспіши і подивися нарешті що в рюкзаку!"
Навіть без цих слів Лінлей вже довго не міг стриматися, щоб подивитися на вміст здобичі, яка впала у його руки. Цей противник виявився сильнішим за попередній, відповідно кількість ядер, що він зібрав, повинно бути більше. Вбивця, який був на початку шляху, зміг зібрати магічних ядер на п'ятнадцять тисяч золотих, але крім того, що # 2 був сильніший його, до цього моменту він ще і провів на хребті чарівних звірів на два місяці довше.
Лінлей відкрив рюкзак.
« Таксе, ще два комплекти чистого одягу... - Лінлій почав вивчати вміст рюкзака # 2.
Побачивши кількість ядер, що встиг зібрати убивця, дихання Лінлея стало преривистим і прискореним.
« Багато? І в основному тут магічні ядра п'ятого рангу. Є навіть багато ядер шостої рани», - оскільки Лінллей міг легко визначити ранг ядра, він відразу почав вести підрахунок.
« Дев’ять магічних ядер шостого рангу. 56 магічних ядер п'ятого рангу. 12 магічних ядер четвертого рангу. Сім магічних самок. Якщо всі сумирувати, то це приблизно ... 20 000 золотих монет. Якщо додати до 50 000 що у мене вже є... Отже, після продажу всього я повинен заробити не менше 70 000." - підрахувавши підсумковий результат обличчя Ліндей засяяло від щастя.
70 000 золотих монет!
Якщо він вивалить стільки грошей перед батьком, то той буде просто приголомшений.
Протягом 51 дня, що Лінлей провів на хребті Магічних Зверей, він зміг зібрати ядер та інші цінності приблизно 65 000 золотих від убивць через невдалі покупки. І тільки ядра магічних звірів на 5000 золотих, що зараз є в його багажі, він заробив власними силами.
З'явився поруч Дерінг Коворт, побачивши вираз обличчя Лінлей не міг стриматися від сміху.
« Я нарешті зрозумів, чому так багато людей на хребті Магічних Звірей намагаються пограбувати інших. Я заробив кілька тисяч золотих, але вбив і вибирав здобич іншого.
« Ейх, з ядер та інших 70 000 золотих щоків у мене є, тільки 5000 я зміг заробити самостійно. Решта видобутку дісталася від вбивць.", - Лінлей похитав головою і зітхнув.
Дерінг Коурарт погладив свою білу бороду, кажучи: « Навіть якщо ти виглядаєш так добре, то дуже допоміг тобі. Якщо б ти подивився трохи старше і досвідченішого, то більшість тих, хто напав би на тебе, не відчували б удач з тобою."
«Ха-ха" - засміявся Лінлей.
« Дидія Дерінг, дотримуючись того, що я почув під час розмови тієї групи, вони були тут на треніровій місії." - Ліндей було досить цікаво.
Дерінг Коуарт видав натягнуту посмішку: « Лінлей, кожна з великих Імперій чи королів материка Юлан повинна мати свою елітну бойову одиницю або армію звичайних боїв, щоб підтримувати владу і показувати силу у цьому жорстокому світі. Але війська не з'являться з-ніоткуда, їх треба виростити і натренувати. Тому багато хто посилає своїх бійців хреститися вогнем і набирати досвіду на хребт Магічних Звірей".
Лінлэй кивнув.
« Лоінлей, на цьому континенті є безліч могутніх організацій, про які ти навіть не здогадуєшся. Якщо бути чесним... то навіть я мало що зараз про них можу знати. За останні п'ять тисяч років з часів падіння Пуентської Імперії багато змінилося», - самознищим тоном вимовив Дерінг.
Лінлэй вирішив не продовжувати задавати питання. Він відчував велике напруження від того, що континент Юлан виявився більш складним, ніж він уявляв раніше.
Привівши себе і вміст рюкзака в порядок, Лінллей продовжив свій шлях. Пробираючись через гірські ліси, деколи спускаючись від скель і проповзаючи під завалими дерев - він рухався вперед. Але після того, як Лінлей перетнув вершину особливо великої гори...
Він побачив, що ця гора простягалася сотні кілометрів і розкинулась по цілій землі. Стоячи на вершині, Лінлей міг бачити, що вершина наступної гори була щонайменше в сотнях кілометрів від нього, а між ними десь посередині розкинулася величезний глибокий каньйон.
« Що за дивний каньйон».
Лінлей помітив, що коли побігти в сторону біля ущелини, то розколина між ними з часом зменшується. Коли Лінллей добрався до краю ущелини, він переходив усе далі й глибше. Зрештою він дійшов до місця, де розколину можна було перестрибувати звичайним стрибком, бо між двома краями був лише метр у поперечці.
Перевівши одну ногу з одного боку щілини, а іншу Лінлей подивився вдалечінь. Йому навіть здалося, що далеко біля скелі з'єднуються в одне ціле.
"Як незвично".
За той час, що Лінлей провів на хребті Магічних Зверей, він побачив багато чого, але ніколи не бачив такого унікального каньйону. У щілині каньйону Лінллей міг побачити внизу тільки дивний білий туман, через який неможливо було розглянути, наскільки той клубок.
« Неймовірно глибоко», - Лінлей стало цікаво, що може бути на самому дні цього ущелини.
Лінлэй продовжував йти біля краю каньйону, уважно вдивляючись глибше, як ніби він міг щось розглянути через цей білий туман. Інша дивина — це те, що каньйони були близько одна до одної лише біля вершини.
Якщо придивитися, то чим глибше був каньйон, тим далі були стіни один від одного
Наприклад, на самому початку - між краями було відстань приблизно сто метрів, але чим глибше спускатися, тим стіни ставали далі. Виходячи з того, що можна було побачити - відстань розширялася до кількох тисяч метрів або навіть могла перевищувати десять кілометрів.
« Гм? Що це... І я не можу цього зробити ».
Побачивши щось Лінлей застиг, ніби його вразила блискавка. Він пильно дивився вниз. На одному з виступів внизу, у нижній частині туману, були схожі на лужейка, що виступала над кам’яними схилами. Зростаючи в кущі трави були темно-зеленого кольору, але навколо них можна було помітити тьмяно світлий ореол блакитного відтінку.
« Страва » сильніша за серце людини. Це ж трава “Сише серце! ”», - Лінлей бачив картину цієї трави в записах бібліотеки Академії Ернст. Як тільки він її побачив - то відразу ж розпізнав, а в його очах проскочив дивний блиск. Це неймовірно рідкісна трава благородного класу, що росте на відвісах важкодоступних скель, яка може допомогти знизити негативний ефект після того, як людина вип'є кров дракона. Це трава “більше серце..."!
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставимо лайки, радимо друзям, не соромимося!