Том 3, розділ 19 — Чорний Кінжал (щасливість перша)
П'ятдесят перший день на гірському хребті.
« Хіба всі вбивці вважають мене такою легкою здобиччю?», - Лінлей подивився на труп жінки з чорним одягом. Ця жінка була лише воїном п’ятого рангу. За допомогою своєї магії Лінлей легко переміг її.
Один Дерінг Коуарт, який стояв поруч з Деніґом, сміявся: « Той, хто бачить тебе, одразу вирішує, що ти просто дитина - дурна. Чому вони повинні пропустити таку легку здобич як ти?"
Лінлей почувався абсолютно безпорадним.
Йому було тільки 15. Незважаючи на те, що фізично його тіло було як у дорослого, його обличчя як і раніше видало в ньому дуже молодого хлопця.
« Перед смертю жінка завдала мені болю. Звичайно, що в мене з'явився ще один шрам - не проблема, але у мене залишився останній комплект одягу" -- коли я бачив гігантські дірки в його одязі - Лінлей не знав, сміятися або плакати.
Лінлей вдалося дістати кілька комплектів одягу від вбивць, що на нього покусали, але втратив він у сутичках ще більше.
« Босс, магічні ядра у сумці цієї людини стоять близько кількох тисяч золотих монет. Чи може комплект одягу коштувати також дорого?" - сказав Бебе.
Почувши ці слова, Лінлей засміявся.
Провівши більше місяця на гірському хребті, шрами на його тілі ставали все більш численними, але й кількість магічних ядер в його рюкзаку постійно зростала.
« Забудь. Відтепер я ходитиму голим до пояса. Я збережу мій останній комплект чистого одягу, щоб повернутися в ньому назад. Так чи інакше, в цьому гірському хребті мене мало хто може побачити." - Лінлей рішуче відкинув убік порваний комплект одягу, показуючи оголений торс. Потім подивився на свій чорний кинджал, що в руці.
Протягом усього періоду часу що Лінлей провів на хребті - цей чорний кинджал надав йому багато допомоги.
Пройшовши якусь відстань, Лінлей почав нашептувати слова заклинання. Як тільки він закінчив - порив вітру, то кинувся на всі боки від місця, де лежав Лінлей. Це було заклинання розвідки вітром і на відстані вже 300 метрів ніщо не могло уникнути уваги Лінлей.
Чесно кажучи, Ліней став ще більш обережним і постійно використовував закляття розвідки вітру, якщо він раз за разом.
"Ох, якась група людей? Чому вони ховаються на вершині дерева?
Приблизно десять чоловік ховалося на вершечку величезного дерева Лінлей у ста метрах південніше від нього. Як цікаво. Лінлее вирішив підкрастися ближче і подивитися.
Повільно і обережно Лінлей підкрався й закопався в пучку високої густої трави. Використовуючи його як свій спостережливий пункт, він почав заглядати в людей на дереві.
Група людей була одягнена в чорну уніформу і кожен з них в нічних на талії висів чорний кинджал.
"Чорний кинджал?" - Ліндей вдивлявся у один з цих кинджалів.
З точки зору форми та фарби - він ідентифікований тому, що був у Лінлей. Крім того, від цієї групи людей на вершині дерева панував такий самий ризик, як і вбивці зустрічного Ліней.
« А той самий чорний одяг, і той же чорний кинджал... - Лінлій також помітив, що на їхніх спинах щось випірало.
Мисли Лінлей повернувся до першого вбивцю, який носив рюкзак щільно прив'язаний до спини. Якби Бебе не роздер одяг - його можна було і не виявити.
« Вони належать до того самого формування», - навіть ідіот міг здогадатися.
Серцебіння Лінлей мимовільно почало прискорюватися. У той час люди, що ховалися на дереві в півголоса говорили.
« Чому ще не повернулися 18 і # 7? » — сказав один з чоловіків, що був нещасним тоном.
« Можливо, вони мертві» - холодно вимовив інший.
« Дайте їм ще трохи часу. Почекаємо до настання ночі. Якщо вони не повернуться, то чи живі вони, чи ні, можна вважати їх невіддільними» - вимовив ще один одягнений в чорне чоловік. Почувши його слова, інші замовкли.
Лінлей, що перебував у траві, міг зрозуміти, як той чоловік був лідером цієї групи вбивць в чорному. Після цього він почав лаятись: « Я був воїном шостого рангу, який влаштовувався на стилі темряви. Мабуть, їх лідер ще сильніший.
Лінлей відразу почав відступати, але після всього декількох кроків назад ...
Лідер раптом нахмурився і повернувся в сторону, де розташовувався Лінлей.
"Свист!"
Чорна тінь на високій швидкості немов вистрелила в бік Лінлей, шокуючи його. У той же момент він зрозумів: « Я був роз’яснений! » Лінлей негайно використовував заклинання стилю Сверхзвуковий і на найвищій швидкості що він міг видати - втік вглиб лісу.
Хоча він був стурбований, але вирішив, що противник може захищатися і не погоніти. Але Лін Лей вже продумав план подальших дій: як тільки він зайде трохи глибше в ліс - відразу змінить свій напрямок і побіжить у бік.
Побачивши чорний рюкзак на спині Лінлей і чорний кинджал в руках, вираз обличчя лідера групи різко змінився.
«# 2, займися ним», - наказав лідер, одягнений в чорне.
Чим вище був ранг, тим сильнішим була людина. Лідер групи зміг точно визначити за рухами Лінлей, на якому приблизно рівні по силі він був.
« Так, пане», - один з одягнених в чорне чоловіків відразу зістрибнув з дерева і почав із вражаючою швидкістю переслідувати Лінлей. Але з-за отриманої на старті фори, відстань між ним та Лінлеєю вже була приблизно сімдесят метрів.
Вдягнутий в чорне чоловік був дуже швидкий. Ліней навіть здалося, що він був швидше за першого вбивці.
« Що за дивовижна швидкість», - Лінвей спритно пробирався в гори, іноді ковзаючи, інколи стрибаючи.
Швидкість вбивці в чорному була і справді вища, через що відстань між ним та Лінлею почала повільно скорочуватися. 60 метрів, 50 метрів і 40 метрів. Як би швидко Лінлей не втік - вбивця наближався до нього все ближче і ближче.
10 метрів, 9 м / 8 метрів!
Зовнішній переляканий Лінлей попрямував прямо в глибокі частини гір.
« Моги вітру? — сказав він. — Він одягнувся в чорне вбивцю і тепер міг точно сказати, що Лінлей використав магію стилю вітру. - Навіть використовуючи магію стилю вітру він такий повільний. Схоже, він воїн четвертого рангу, від сили пік четвертої рани." Чоловік, який був повністю впевнений у своїх силах, не переставав наближатися до нього.
На обличчі Лінлія можна було побачити страх, але насправді він був досить спокійний і зрівноважений.
« Ми пробігли кілька кілометрів. Решта вже навряд чи побачать нас тут.", - раптово в погляді Лінлей з'явився холодний блиск і у той же момент Бебе, який до цього намагався не показуватися — раптом перейшов на атаку.
"Свист!"
Бебе блискавично збільшився в розмірах прямо перед очима вбивці і раптом опинився поруч. Вбивця міг ясно побачити гострі, як бритва зуби в пащі Бебе, які наближалися до нього.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставимо лайки, радимо друзям, не соромимося!