Влада черв'яка. Глава 58.2
Пропоную Лютца.
- Що ти щойно сказав? То ти все ще плануєш стати торговцем?
- Звичайно ж! Я дійсно хотів стати перекупником, але після того як я поговорив з такою людиною, я дізнався про те, що дає міське життя, тому вирішив, ніби хочу бути торговцем.
- Льотц, чому ти раніше нічого про це не говорив?
- Я казав! Ти або не слухала, або просто забула?!
Схоже, вона дійсно не слухала, що він говорив. Вона дивилася на нього так, ніби вперше чує це.
Я не хотіла втручатися в розмову мами і сина, тому спокійно спостерігала за своїм кріслом.
- Ти казав, що хочеш стати перекупником, - сказала вона.
Вона слабо закочала головою, з неспокійним виразом обличчя. Ясно, що вона збила з пантелику те, як її очікування не збіглись із реальністю.
- Але це ж просто була дитяча фантазія, так? Про це ти просто мріяв, але далі мріяння це не повинно було зайти, так? Я не думала, що ти дійсно вирішиш втілити її в життя. Я думала, що колись ти все ж наважишся.
Я подумала, що слова тітки Карли були зовсім не дурними. Для тих, хто живе в місті, щоб піти далі, велика рідкість у порівнянні з лісами та довколишніми сільськогосподарськими землями. Але перекупник, по суті, іноземець, який несподівано падає снігом час від часу вам на голову, не кожен захоче стати ним. Це була всього лише дитяча фантазія, і він повинен скоро зрозуміти це. Мабуть, Карли були досить схильними до цього.
- ...Я дійсно хотів стати перекупником. Я хотів виїхати з цього міста і відвідати інші містечка, в яких я ніколи раніше не був. Я хотів побачити все те, про що навіть і не чув... Я досі прагну! Я все ще прагну цієї мрії!
- Левц, ти...
Тітка Карла встала на півдорозі і подивилася, як ніби збирається щось сказати. Судячи з її виразу, це мабуть є своєрідним запереченням проти його ходу думок. Але перш ніж вона змогла щось сказати, Летц продовжував говорити.
- Але я поговорив з тим, хто сам був перекупником. Він сказав мені, що тільки ідіот відмовиться від свого громадянства, своєї міської поведінки. Вони не мають учнів, тому мені це стало неможливим.
- Ну, він був правий - сказала вона з полегшенням. Вона сіла з глухим звуком.
Здається, що бути перекупником - це заняття, якого дуже потрібно уникати. Я подумала, що можливість подорожувати світом і бачити визначні краєвиди звучить дуже весело, але я все ще не розуміла здорового глузду цього світу.
Коли я дізнався, що не зможу стати учнем перекупника, то почав думати: "Я міг би просто піти і стати ним самостійно". Тоді Мейн сказав мені, що замість того, щоб стати ним, я міг би бути торговцем у цьому місті. Якби я був купцем, то все одно міг би їздити в інші міста і купувати, і продавати речі там, так сказала вона. Це більш прагматично і реалістично.
Вона потиснула плечима. - Ну, порівняно з тим, щоб бути якимось перекупником ... - Вона втомилася. Здається, вона не знала, що її син серйозно ставиться до своїх планів стати купцем, тому це стало для неї шоком.
Я сказав торговцю, що хочу стати його учнем, але він був лише знайомий з Мейн через два рукостискання, тому він відмовився мені відразу ж.
- ... Похоже і правильно зробив.
З тим, як працює система учнівства в цьому місті, шанси Льотця стати учнем торговця були дуже малі. Так що, хоча Люц і продовжував говорити їй, що він хотів би стати торговцем, вона не вважала це чимось більшим, ніж якась Ідилія. На основі цього припущення вона, можливо, ніколи не слухала Лютця, коли він пояснював, що дійсно зможе це зробити.
- Але ми змусили його розповісти деякі його умови, вимоги і прийняти нас в його учні, якщо ми їх виконаємо. Мейн і я вже впоралися з цими умовами, тому ми отримали його схвалення учеництво. Чи буде Мейн його учнем чи ні, я все одно збираюся стати купцем.
Карла, нарешті, подивилася прямо на Льотця з серйозним поглядом, зауваживши, врешті-решт, що Левц вже почав прокладати свій власний шлях вперед.
- ...Люц, навіть якщо ти отримав дозвіл цього чоловіка стати його учнем, ти дійсно думав, що зможеш зробити це, якщо твої батьки не схвалюватимуть?
- Я вже вирішив, що зроблю це. У гіршому випадку, я б жив у нього в магазині. Я змусив його вислухати мене, я примусив його поставити деякі умови, і я нарешті почав шлях до того, щоб стати його учнем. Я не збираюся відмовлятися від усього цього.
- Ж... Чи жив би в магазині ...?
Жити в магазині і бути учнем, мабуть, один з найгірших видів життя, які ви могли б вибрати. Перш за все, як учень, ви можете працювати лише півтори тижні, тому ваша зарплата буде низька. Плюс, у вас немає сім'ї на яку можна покластися. Дитина, яка раптово змушена жити самостійно, швидко зрозуміє, що це як фізично обременовано, так і віднімає багато часу.
Його кімнатою будуть горище на вершині будівлі. Влітку буде там спека, а взимку холодрига. Та й нечасто дах буде протікати. Принести речі наверх, особливо воду, стане величезною проблемою. Крім того, птахи рідко гніздяться на горищах. Наприклад, вони так зробили в будинку Летца, що запах там стоїть жахливий. Крім того, на відміну від кімнат для проживання сім'ями у Летца не буде місця для приготування їжі, тому йому потрібно або знайти когось в магазині, хто дозволить йому використати свою піч чи їсти небагато.
Звичайно, такий спосіб життя не залишить жодних ВАМ ДЕНЕГ. Очевидно, йому потрібно буде постійно брати аванси від зарплати і попадати у борги. Магазин, звичайно ж, матиме мінімум щоб зберегти йому життя, але поки він не виросте, то здебільшого буде жити виключно для роботи як учень.
- Льотц, подумай про те, що ти говориш! Ти справді думаєш, що зможеш жити таким життям?
Я не думаю, що будь-який нормальний батько хотів би, щоб їхній син жив таким бідним життям. Вона сказала таким високим голосом, що це був практично крик. Але левець просто потиснув плечима.
- Я справлюсь, угу. Я вже почав готуватися до цього.
У випадку з Летцем, він зможе заощадити гроші, які ми збираємося заробити навесні. Якщо ми використовуємо всю кору, яка вже була на складі, то ми зможемо покласти досить багато грошей в банк. За моїми підрахунками, навіть після купівлі одягу, необхідної для того, щоб стати учнем торговця, у нього все одно залишиться велика сума.
Крім того, під час навчання у нього буде половина тижня вихідних, які він зможе провести зі мною, розробляючи нові продукти, щоб потенційно заробити собі гроші. Якщо ми зможемо так все організувати, тоді немає сумніву, що він буде заробляти набагато більше, ніж звичайний учень. Хоча, у нього не буде багато вільного місця в бюджеті, але я думаю, що це напевно буде набагато краще, ніж постійна потреба грошей. Я не думаю, що у нього буде достатньо додаткових грошей щоб орендувати інше місце для себе, тому він дійсно нічого не зможе зробити зі своїми жахливими умовами життя.
- ... Ти ж серйозно поставився до підготовки, так?
- Дуже серйозно.
Після довгої мовчанки тітка Карла глибоко зітхнула, опускаючи плечі. У неї був складний вираз обличчя, ніби вона здалася такий серйозний сором Левця, але все ще не може відмовитися від свого.
- Я все ще думаю, що було б краще, якщо ти знайшов хорошу, постійну роботу в якості ремісника, а не щось настільки нестабільне, як торговець.
Лютц мимовільно підбив губи. - Якщо я зроблю так, як ти говориш і стану ремісником, то нічого ж не поміняється, хіба ні?
Тітка Карла прищурено подивилася на нього. Оскільки він так просто і ефективно сказав, що незадоволений своїм теперішнім життям, його настрій швидко згорів.
- Що ти хочеш цим сказати?
- Мої брати роблять зі мною все, що захочуть. А коли у мене щось з'являється, то вони просто забирають це, і в мене ніколи нічого не залишається для себе.
- Це... Ви ж рідні одне одному, звичайно, вони братимуть у тебе речі, але вони так само і дають тобі щось майно, хіба ні?
Вона нахмурилась, видно її хвилювання. Але Лютц відразу відкинув її думку.
- Як вони зможуть повернути мою їжу після того, як вони її вже з'їдять, та і коли я отримую від них якісь речі, то це виявляється просто зламані запчастини, ти ж знаєш це, ні? А якщо їх обноски занадто будуть жахливі, так що їх неможливо буде використовувати, тоді ви мені даєте щось нове, але вони негайно забирають це собі!
Той факт, що наймолодша дитина завжди отримує обноски було вірно і для мене. А втім, поки Торі завжди допомагає мені, старші братися постійно командують Летцу що робити. Я не знаю, чи так поводяться брати один з одним, але різниця між двома нашими ситуаціями величезна.
- Я поставив собі мету стати торговцем, дуже багато працював над нею, роблячи багато різних речей з Мейн, і дізнався, як це насправді триматися за те, що зміг досягти. Я хочу подивитися, як далеко зможу зайти без будь-кого. Я ніколи навіть не думав стати ремісником.
Левц, який завжди був поставлений в жорсткі рамки своєї сім'ї, зробив своєю метою знайти середовище, де він зможе бути вільним від їх контролю, і нарешті він зміг знайти таке місце, куди міг би здійснити свої мрії.
Тітка Карла повісила голову. - Я не думала, що ти такий серйозний — тихо проговорила вона. - Я думала, що тебе Мейн просто привезла за собою...
- Я б не став приймати таке життєво важливе рішення, якби все було так...
- Я дійсно думала, що це так, тому я і була проти.
Вона глибоко зітхнув, дивлячись на підлогу. Вона подумала деякий час, потім повільно підняла голову, на її обличчі була усмішка, як ніби вона погодилася прийняти речі такими, які вони є.
- Якщо ти продумав все до кінця, і це ти дійсно хочеш зробити, настільки, що навіть почав готуватися залишити будинок, то чому б тобі не піти цим шляхом і зайти так далеко, як тільки? Твій батько, мабуть, все ж таки буде заперечувати, але ти матимеш принаймні одного члена цієї родини.
- Справді? Дякую, мамо!
Обличчя Левця майже заблестило. Він вже давно відмовився від прийняття своєї сім'ї, тому, почувши щось настільки неймовірне, він став таким щасливим, що зміг би застрибувати з радості. Ще мить тому він змушував себе виглядати зосередженим і серйозним, але тепер його вираз обличчя зазвичай носить дитина його віку, і я не могла не посміхнутися. Принаймні один член сім’ї повинен мати для нього велике значення.
Коли його брати повернулися додому, Левц все ще був у доброму настрої. Усі четверо працювали разом, щоб допомогти мені готувати по моєму новому рецепту.
- Заша, - сказала я, — можеш ти і Зик, будь ласка, нагріти сковороду? Люц, будь ласка, натрі на терці багато сиру і змішай його з пару. Тоді, Ральф, не міг би ти дрібно нарізати листя крижина, будь ласка?
Поки я ділила роботу між братами, то додавала трохи олії пари й солі в миску, де Левц натирав сир. Щойно Ральф закінчив нарізати листя, яке нагадує базиліку, я додала його в миску, і все, що залишилося, це перемішати всі та підсмажити на ґратці.
- Сковарка вже гаряча!
- Добре, тоді давайте все це, будь ласка, так само як ви робите парукейки.
Ми ретельно обсмажили все на ґратці, поки сир не став хрустким, а потім почали пробувати все це. Було схоже на вікономіякі (п/п: Окономіки - японський фастфуд, пікантна смажена їжа, подібна до млинця з безліччю інших складників усередині), але завдяки плавленому сиру, який тримав все разом, вийшов дуже західний смак. Цей рецепт - наварювання того, що я вигадувала у свій час Урано за допомогою залишків після приготування сомен (п/пі: сомін — популярна локшина в Японії), використовують як складник для більш складних страв або подається з соусом) або ж після спаґетті подрібнюючи все дуже тонким.
- Так просто приготувати, але так ситно!
- Було б краще, якщо додати фарш з шинки або овочів, - сказала я.
- Так, задумаючись над цим, а адже це вже повноцінна їжа, на відміну від паркейків.
Кожен їв свою частку, радісно посміхаючись тому, якою вона була смачна. У середині цього процесу Ральф за секунду до того, як стягнути їжу з тарілки Левця, тітка Карла вдарила його потилицю.
- Не бери чужу їжу. Не будьте пожадливими! Чи ти можеш приготувати ще для себе?
Ральф, якого щойно вдарили по голові, дивився на неї з легким шоком. Льотц теж. Через мить Ральф встав, щоб приготувати ще трохи поїсти і Летц повернувся до такої вишуканої страви з полегшенням. Карла спостерігала за ними, потім посміхнулася. Тепер, коли у Летца з'явився хтось настільки впливовий, як вона, на його боці, то всі його проблеми зі всією сім'єю спадуть на немає, схоже, що в них все полагодилося принаймні на даний момент.
Після цього у мене знову став день сучка. Моє життя стало нескінченним циклом ручної роботи, репетиторства Лютца, допомоги біля воріт і лежачи в ліжку з застудою, тоді як Лец продовжував доставити частини шпильки, вчитися та іноді приносити готові шпильки у магазин Бенно.
Врешті - решт сніг почав танути, і мій зимовий спосіб життя наближався до кінця.