Влада черв'яка. Глава 59.1
Поновлюймо виробництво паперу.
Сніг вже почав таяти, а дні стали солонішими. Хоча погода була ще холодна, моя сім’я дозволила мені піти до крамниці Бенно і ми з Летцем поїхали туди, щоб отримати гроші за наш зимовий одяг. Кожен чоловік, який допомагав у роботі, довірив мені маленьку сумочку, щоб вкласти їх до неї. Я поклала їх у свою сумку, разом з останніми шпильками, і ми пішли до магазину.
Все ще були помітні сліди зими: центр головної дороги був вже очищений від снігу, але в кутах переулків все ще залишалися нерослі сніговики, а по боках шляху все ж таки були гори снігових гір, які встигли трохи підтаїти і сильно замерзнути. Обличчя всіх, хто вийшов назустріч новій весни, були яскраві, а їх кроки були плавні, поки вони йшли туди-сюди по вулицях. Крім того, на головній дорозі з’явилося багато возів і віз.
Здається, що кількість відвідувачів магазинів Бенно значно зросла. Тож навіть увечері, коли в більшості випадків трапляється кілька людей, крамничка була дуже жвавою. Коли я запитала Летца, чи не краще нам повернутися пізніше, з'явився Марк і він йшов прямо до нас. Здається, один з наших співробітників помітив нас і покликав.
- Доброго дня, я привіталася з ним. - Приємно нарешті побачити вас знову, містер Марк.
- Ах, Летц и Мэйн! Хай буде благословенно танення снігу. Нехай богиня весни принесе вам велику милість.
Марк підняв правий кулак перед грудьми, а потім притиснув до нього ліву руку, тримаючи пальці разом і злегка нахиливши голову. Я й гадки не мала, що він зробив, тому ми з Лютцем подивилися на нього з широко розкритими очима.
- А? Що це було?
- Ну так ви вітаєте когось новою весною?
Судячи з тону Марка, він не думав, що ми не могли знати цього, тому я змогла здогадатися: це було свого роду дуже очевидне вітання, яким обмінюються тут.
- Я вперше чую про таке. Льотц, ти знав про це?
- Ні, я теж вперше чую.
Якщо Левц не чув про це, то це могло б бути чимось унікальним для цієї конкретної частини міста, або, можливо, це було пов'язано з професією.
- ...Може бути, це вітання використовують тільки торговці?
- У моїй сім'ї завжди так віталися, - відповів Марк, — тому я не приділяв цього великої уваги, але поза роботою я спілкувався тільки з такими ж торговцями, так що цілком можливо. Оскільки бізнес розцвів, як тільки сніг почав танути, ми став бажаємо всім нашим клієнтам благословення на відтавання снігу, і привітати їх, бажаючи, щоб богиня весни принесла їм велику милість.
Сказавши це, він почав вчити нас цієї привітності торговців. Схоже, що воно використовується тільки коли ви вперше зустрічаєте когось навесні. Я просто запам'ятала це, як щось схоже на наше "З Новим роком".
Як і Марко з хвилини назад, я виставив правий кулак перед грудьми, притиснула до нього ліву руку і спробувала попрактикуватися в привітанні.
- Благословення на відтавання снігу ...?
- Правильно - відповів він.
- Нехай богиня весни принесе вам велику милість, думаю так.
Я не раз бурмотіла ці слова собі, але цілком впевнена, що до завтра я забуду все це. Саме такі моменти нагадують мені, що я дуже потрібен блокнот. Може, у мене була дошка в сумці, але це все ж не блокнот.
- Господар зараз веде переговори. Про які питання по бізнесу вам потрібно було поговорити з ним?
У відповідь я почала загинати пальці, відзначаючи що хочу зробити сьогодні.
- Ем, спочатку я хотіла б розрахуватися з нашою зимовою роботою. Потім, оскільки я хотіла б відновити виробництво паперу якомога швидше, я хочу перевірити, чи містер Бенно закінчив робити великі бамбукові циновки вже. Крім того, я хотіла б поговорити з ним про моє навчання, але здається він зараз дуже зайнятий, так?
- Я зрозумів. Дуже добре, давайте почнемо з урегулювання питань по вашій зимовій роботі. Він незабаром має завершити свої діла.
Він привів нас до маленького столика в магазині. Ми з Летцем сіли поруч, а Марк сів навпроти нас.
- Будь ласка, ось останні шпильки, які ми повинні були зробити взимку, - сказав Летц, говорячи набагато більш ввічливою мовою, ніж зазвичай.
Він поставив сумку з шпильками. Марк дістав їх з сумки, щоб перерахувати.
- Тут двадцять чотири, - відрапортував він. - Включаючи ті, що ви принесли нам взимку, все разом складе сто вісімдесят шість, вірно?
- Так, сер, все так. - Левц кивнула, переконавшись, що остаточний підрахунок Марка відповідає оцінню, який ми зробили самі на невеликій дошці.
Кожна шпилька коштувала п'ять середніх мідних монет. Після цього, доля Льотця і моя були зараховані прямо в банк гільдії. Потім я викинула різні сумки, які захопила з собою, щоб полегшити розподіл решти грошей, і почала складати в них монети.
Щоб переконатися, що брати Левця не забутантують, ми розділимо їх між ними три рази і сключимо Люта. Розліпити її було неважко, адже кожна з них отримала шість великих і дві середні мідні монети. Щодо моєї сім’ї, то моя мама зробила вісімдесят три шпильки, а Торі - шістдесят шість, сама я — тридцять сім. Оскільки ці цифри були занадто різні, то розділити долі було трохи складно. Моя мама отримала одну маленьку срібну, шість великих мідних і 6 середніх мідяних монет. Доля Торі - одна маленька срібна, три великих мідних і дві середні мідяні монети; а моя частка — сім величезних та чотири маленьких мідій.
- З такою кількістю шпилек у нас повинен накопичуватися вже такий запас, що ми зможемо протриматися до наступної зими, - сказав Марк. - А попит на них вже досить великий! Оскільки у нас є такий великий вибір квітів, наші клієнти насолоджуються чимось.
Я посміхнулась, виховуючи батьків і дитину, які вибирають шпильку разом.
- Ах, дійсно все так? Я рада, - сказала я. - А я теж зробила собі шпильку, чи знаєш!
- А як вона виглядає?
Я захихикала. - Це буде секретом до дня церемонії.
Марк зігнув брову. - О боже, - проговорив він. - Тоді, я буду з нетерпінням чекати, щоб побачити її в цей день. Отже, наступним ви хотіли б обговорити поновлення вашої паперової роботи, так?
- Так, правильно, — відповіла я. - По суті, ми не зможемо відновити роботу, поки Літца ще не з'явилася можливість відвідати ліс і перевірити стан річки, але з приходом весни я думаю, що хотіла б почати її робити якомога швидше.
Інвестиції Бенно будуть тривати аж до початку літа, коли відбудеться наша церемонія хрещення. Тому я хотіла б якнайшвидше відновити всю нашу роботу.
Марк злегка кивнув. - Дуже добре. Я запитаю у майстерні про ваше замовлення. Якщо я не помиляюся, ви замовили дві бамбукові циновки розміром з контрактний аркуш?
- Так, сер, велике вам спасибі.
Я помітила кількох торговців, що виходять з задньої кімнати, неначе переговори, які там проходять, закінчилися приблизно відразу після того, як ми завершили нашу дискусію тут.
- Піду повідомлю господаря про вашу присутність. Будь ласка, почекайте хвилинку.
Після того, як він на мить зник у задній кімнаті, він повернувся, щоб провести нас. Оскільки ми вперше зустрічаємося з Бенно цієї весни, я швидко об’єднала ліву руку з правим кулаком перед своєю груддю і вимовляла привітання.
- Містер Бенно, приємно знову вас бачити. Благословлять танення снігу. Ох, ем ... Нехай богиня весни, ем, викличе велику милість... хах?
Поки я з усіх сил намагалася пригадати те, що почула лише хвилину тому без блокнота, Летц подивився на мене в захопленні. Він ступив переді мною, притискаючи ліву руку до правого кулака перед грудьми.
- Містер Бенно, нехай благословиться танення снігу. Нехай богиня весни принесе вам велику милість.
- Ага, так, саме так! Благословлять танення снігу. Нехай богиня весни принесе вам велику милість.
Хоча Лютц освіжив мою пам’ять, я таки правильно привітала. Бенно, очевидно, не сміявся і відповів нам на вітання.
- Ах, нехай благословляться танення снігу. Нехай богиня весни принесе вам велику милість. ... Я повинен сказати - відповів він, посміяючись, - що це було дуже недбале вітання. Намагайтесь вивчити її більш детально.
Він постукав пальцем по столу, як би запрошувати нас з Летцем сісти. Ми так і слелали, а потім говорили про весняне привітання.
- Ми щойно дізналися від Марка про це вітання, чи знаєте. Цього кожен з нас не чув, поки ріс, тому сказали б щось на зразок: "дуже добре для вашого першого разу ", будь ласка!
-Ой, ось як? Тоді, хороша робота, Льотц. Отже, ви хотіли поговорити про своє навчання?
Бенно похвалив тільки Летця, який повністю запам’ятав вітання. Я на короткий час надулася перед тим, як розпочати сьогодні головне питання.
- Я не буду вчитися тут після хрещення, - заговорила я.
- А? ...Стой. Чому ти таке говориш? Це тому, що я не похвалив тебе зараз? Ну, ти неправильно сказала, але ти все ж намагалася?
Він дуже потерав свої віскі і видавав із себе трохи похвали за моє привітання.
- Справа не в цьому! Це не має ніякого відношення до цього.
- Якщо не це, то що тоді?
- Я трохи слабка, розумієте?
- Вражаюче, але так.
Його красномовність вкоренилася у моєму серці.
- Ухх... ви хвилювалися раніше про те, чи зможу я належним чином виконувати свою роботу тут, так? Якщо б у вас був учень, який завжди мав брати вихідні через його погане здоров'я і йому призначалося б легка робота, до якої не накладав би сили, тоді, подумайте про це, чи не стало б це яблуком розбрату в колективі магазину?
- І це все?
Він подивився на мене своїми червоними очима, і я згадала й інші проблеми, які Отто обговорював зі мною.
- Крім того, якщо я буду заробляти гроші зі своїх товарів, то швидше за все я почну заробити набагато більше, ніж навіть ваші ветерани, які працювали тут понад десять років, чи не так? Гроші - найпростіший спосіб зруйнувати будь-які відносини.
- Хто тобі таке сказав? - Він запитав, а його очі звузилися. - Ти б ніколи не здогадалася до такого самостійно.
Я енергійно закивала. Коли я була Урано, єдине, що я коли-небудь робила або хотіла робити, було читання, тому моє поле зору було досить вузьким. На цей раз, я не розглядала нічого крім своєї фізичної сили. Але він показав мені інші речі, щоб я подумала про людські стосунки.
- Містер Отто, - відповіла я.
- Зрозуміло.
А? Мені здалося, або його голос тільки що був трохи нижче... Та й від нього стала виходити свого роду хижа аура... Або я просто уявила собі це?
Я злегка нахилила голову в сторону, задумалася про такий лютий ауре Бенно, і тоді сказала те, що найбільше обтяжує мій розум.
- Крім того, ви ж знаєте про мого пожирача, вірно? Якщо б я прийняла рішення, то не думаю, що найняла б працівника, будучи невпевненою в тому, чи він проживе довше року.
Дуже ймовірно, що будь-які ресурси, витрачені на мою освіту, підуть даремно. Я не думаю, що торговець був би здатний витратити такі ресурси.
Бенно потер лоб, дивлячись на мене своїми гострими проникливими очима.
- Тоді, якщо ти не будеш працювати в моєму магазині, то що робитимеш?
- Я буду переписувати листи або офіційні документи вдома, працювати з Лютцем над розробкою нових продуктів в його вихідні дні, і час від часу допомагати у воротах ... В основному, я просто буду продовжувати робити те, що я весь цей час робила. Після розмови з моєю сім’єю я вирішила, що так буде краще для мене і не надто навантажує моє тіло.
- А бути учнем і так далі навантажувало б тебе. Ну я зрозумів.
Напруження з його очей і плечей пішло. Він потер віскі, наче намагаючись зрозуміти, що ж робити йому далі. Поки він бурмотів собі під ніс, я знову заговорила.
- Емм, містер Бенно. У вас є якась робота, яку я могла б робити вдома?