Влада черв'яка. Глава 58.1
Пропоную Лютца.
Наступного дня після сімейної поради усім було трохи ніяково. Батькоова усмішка виглядала трохи самотньою, мама часто обіймала мене знову і знов протягом всього дня, а Торі могла раптом розплакатися. Однак з плином днів усе почало поступово повертатись до того ж старого щоденного життя.
- Ти не повинна цього робити, Мейн. Я сама справлюсь, - сказала Торі.
- А? Це я повинна сама зробити! Хіба не ти говорила, що мені ніколи не навчитися чого-небудь якщо я не буду робити це сама?
Торі, яка раніше підштовхувала мене якомога більше допомагати, щоб я могла стати незалежною від кого-небудь, бездумно забрала всю моб роботу собі. Не можна заперечувати, що вона стала піклуватися про мене ще більше, ніж раніше.
Мене розбудив збуджений крик Торі. - Вау, погода ясна! Ми повинні піти збирати пару сьогодні ж!
Небо все ще було тьмяне й похмуре, але здавалося, що сніг уже не йшов. Торі побачила промінь світла, який проник через вікно, і широко відчинила його, щоб перевірити погоду, дозволив холодному повітряу вулиці вдертися всередину.
- Торії, холодно!
- Ах, точно! Прости, прости.
Вона зачинила вікно, а потім одразу приступила до сніданку. Я снідала, аж поки моя сім’я не пішла з дому шумно. Коли вони закінчили їсти, мама і тато почали збирати кошики та дрова. Мій батько почав збирати речі біля входу, які вони схоплять з собою, і подивився на мене, коли я неохайно жувала свій хліб.
- Що ти робитимеш сьогодні, Мейне? Ти підеш до воріт?
- Не-а, я подумала, може мені варто піти і спробувати допомогти позбирати пару?
Судячи з того, що сказала мені Торі, дерево подружжя було гарним і чудовим рослиною. Я не зовсім впевнена, що вона мала на увазі, коли говорила про блискуче спалахує світлом під час обертання, тому я захотіла сама все побачити. Але коли моя допитливість змусила мене сказати ці слова, кожен з моєї сім’ї повернувся, щоб подивитися на мене.
- Зовсім ні! Ти або залишишся тут і наглядатимеш за домом, або підеш допомагати біля воріт.
- Збирати пару дуже важко, а тим більше занадто складно для тебе! Ти точно заболієш!
- Так! Ти погано лізеш по деревах, і ти не можеш ходити сама по снігу, тому ти ніколи не зможеш допомогти.
Всі троє відразу відкинули ідею про те, щоб я супроводжувала їх у зимовий ліс для збору пару. Звичайно, не може бути, щоб хтось на зразок мене, хто не міг навіть пройти крізь сніг, аби дістатися до якихось воріт, був здатний дістати їжу в засніженому лісі.
- Добре. Ви будете збирати пару до полудня, вірно? Тоді я піду до воріт і допоможу там, поки вас чекатиму.
Я взяла свою сумку і приготувалася до воріт. Я подумала, що оскільки мій батько був вихідний, у Отто він теж міг би бути, але здається, в цей час року Отто з'являється на роботі майже щодня.
Моя сім’я завантажила багаж, у тому числі мене на сани, і ми пішли. Я чула, що всі в місті ходять збирати пару, коли тільки можуть, і на основі великої кількості людей, які тягли свої сани до південних воріт я все правильно слухала. Повітря настільки був морозен, що впивався у мою шкіру, але кожен був наповнений таким хвилюванням від однієї тільки думки що він нарешті може піти і зібрати пару, Що настрій було у всіх дуже схоже як на фестивалі. Навіть я теж трохи занепокоїлася.
- На жаль, - сказав мій батько солдату біля воріт - подбай про Мейн заради мене. Вона буде допомагати Отто до полудня.
- Так, сер!
- Удачі всіх! - Я сказала їм.
Коли ми під’їхали до воріт, я сльозила з санами і попрощалася зі своєю сім’єю, коли вони вирушили в ліс. Я привіталася з солдатом, якого я вже знала, і попрямувала до нічної кімнати.
- Містер Отто, добрий ранок.
- О? Мэйн? Я думав, у командира загону сьогодні вихідний, хіба ні?
Очі відчинилися в подиві, і я кивнула, злегка усміхнувшись.
- Так, тому що сьогодні коштує ясна погода, він пішов до лісу, щоб зібрати пару. Я вам допоможу до полудня.
- Аа, зрозуміло. Хм, до полудня значить, хм...
Отто усміхнувся, як би відразу зрозумівши ситуацію, і почав викладати документи, в яких потрібно буде перевірити розрахунки. Поки він працював над розчищенням простору для моєї роботи, я подякувала йому за пораду, яку він дав мені на дні.
- Містере Отто, дякую вам за вчорашнє.
- Хм?
- Коли ви давали пораду мені про перспективи моєї роботи. Я розповіла своїй сім’ї про пожиратель і про пошуки роботи, яку я могла б робити з дому. Коли прийде весна, думаю, я також порекомендую і з містером Бенно...
- Ах! Ну, піклується про себе завжди дуже важливо, так що, якщо Бенно не буде мати і поняття, що ти можеш робити, то знай, мої двері завжди відчинені, коли ти хочеш запитати про те, як ти міг би зробити тут.
- Добре!
Я безумовно помітила в його усмішку натяк на щось темне, але тепер, коли я належним чином висловила свою вдячність, я можу попрацювати над своїми розрахунками, відчуваючи себе свіжо.
Пополудні моя сім’я повернулася з лісу, так що я сіла на сани і ми поїхали додому. Сьогодні їх було троє і, схоже, що вони привезли з собою шість пар. На відміну від минулого року, тепер ми вже знаємо, що навіть пару без соку дуже корисні в домашньому господарстві, тому мама була у дуже піднесеному настрої.
Поки моя мама працювала над приготуванням їжі, ми з Торі працювали над соком. Торі схопила найгучнішу паличку, яку вона змогла знайти з купи дров і підпалила її в печі. Потім шкірка трохи тріснула.
- Мэйн, воно ллється прямо тут!
- Поняла!
Я підклала миску під неї, щоб не марнувати мастило-білу рідину, яка стала литися. Зачаровані солодким запахом, ми закінчили зливати сік і потім Торі передала осушений пару нашому батькові. Він розтирав шкіру плода, витиснувши з неї олію. Оскільки він здатний підняти важкий вантаж, який ми використовуємо для пресування, ми залишили цю частину завдання йому, що означало, ніби масло було витиснене в мить ока. Оскільки останок, який залишився після того, як плід був ретельно вижарений, мав фактичне застосування в кулінарії, ми відклали чотири пари для себе, залишивши позосталі два, щоб віддати їх сім'ї Летця у обмін на яйця.
Після обіду я пішла до нього, прихопивши з собою пару і свіжі ідеї для рецептів. Якщо б я могла скористатися духовкою, то могла б зробити колерування або навіть піцу, але оскільки у мене в доступі були тільки сковорода і горщики, тоді види страв, які я можу робити, різко обмежуються.
- Привіт, Латц. Можеш обміняти мені це на яйця, будь ласка? До речі, я придумала новий рецепт, хочеш спробувати?
- Йоу, Мейн! Я завжди радий новим рецептом, але зараз не можу тобі допомогти, так що ми поки не можемо почати. Давай почекаємо тут.
Незважаючи на те, що я нарешті принесла їм новий рецепт, старших братів Летца тут не виявилося.
- А де ж твої брати? Вони пішли кататися на санках або типу того, раз погода ясна?
- Ці хлопці пішли, щоб заробити трохи грошей, згрібаючи сніг, - сказала мати Летца.
Я ніколи поняття не мала, що це за праця такої, так як я не могла в цьому брати участь, але здається, з такою важкою працею по схованні снігу можуть впоратися і діти, а заодно й може заробити пристойні кишенькові гроші.
- А чому ти все ще тут, Левц?
- Хтось же повинен витиснути пару. Якщо довго прочекати, то він розтягнеться, так?
Це була правда. Не можна просто так залишити пару в спокої на деякий час, але я не могла не помітити, що все виглядало так, як ніби Летц застряг з роботою по дому, не може заробити кишенькові гроші, і я зрозуміла, він насправді виглядав трохи похмурим. Але оскільки ні Левц, ані тітка Карла нічого не говорили про це, то мені як сторонній чоловік слід тримати рот на замку.
Я б хотіла допомогти їм, витиснувши фрукти, але оскільки це вимагає фізичної праці, то це поза моїми можливостями. Все, що я могла зробити - це просто подивитися, як Левц розбиває ядро молотком, а тітка Карла вичавлює олію.
Коли я не могла дивитися на це, то раптом пригадала собі, що насправді не розповіла Летцу про мою пораду в сім’ї. Дати йому знати, що я не буду працювати в магазині Бенно - ось що мені потрібно зробити.
Лутц. Я вирішила, що не буду працювати в магазині Бенно.
- Що? Чому?
Левц, високо підняв молоток, повернувся до мене і почав дивитися на мене з широко розкритими очима. Тітка Карла теж дивилася на мене, її очі також трохи округли.
- Эм... Моя мама згадувала вже щось подібне, вірно? Я просто стану тягарем для тебе. Крім того, хоч би що я вигадала, у мене все ж недостатньо витривалості для такої роботи. Я поговорила про це з містером Отто, і він вказав мені на кілька різних речей.
- Кілька речей на зразок чого?
Летц поступово знову почав рухати молотком, змушуючи мене говорити своїм поглядом.
- Саме так, ем. Ну, якщо новий учень з'єднається із лихварем і буде відпочивати весь час, що на твою думку всі остальяни, які працюють в цей момент, будуть думати?
- Ааа. Ти про це...
Він пробурмотів про себе, наче почав розуміти, і вдарив свою пару. Тітка Карла міцно притиснулася до свого тіла.
- Ти будеш турбувати всіх, поки не відсутнєшся - стала роздумувати вона, - і твоя відсутність під час тренування зашкодить тобі в довгостроковій перспективі ...
- Це вірно. ... Плюс, у мене все ще є багато речей, які я планую зробити, і якщо вони будуть дійсно прибутковими, то я збираюся заробити на цьому багато грошей, ти ж знаєш це? Отже, якась учениця, яка завжди відсутня, але при цьому заробляє купу грошей, хіба це не зруйнує взаєморозуміння в колективі в магазині?
- Ты права...
Лютц нахмурився, зрозуміло кивнувши, але Карла виглядала трохи здивованою.
- Ну, - продовжувала я, — кажучи про гроші, то думаю, це все стосується і тебе, хоча якщо ти будеш працювати так само наполегливо як тільки можеш, те реакція людей буде іншою. Все ж нам варто обговорити це з містером Бенно точніше.
- Так, давай домовимося що поговоримо з ним навесні.
Я думала, що можна було б відокремити прибуток лютця від його зарплати. Тоді, він міг би отримувати додаткові гроші таємно. Врешті-решт, все що потрібно зараз, щоб передати комусь гроші це просто доторкнутись картками гільдії.
- Мейн, якщо ти не збираєшся працювати в магазині, то що будеш робити після хрещення?
- У випадку з пожирачем я не знаю, що збираюся робити, але поки я буду працювати зі свого дому, переписувати листи або офіційні документи, вигадуючи нові продукти чи допомагаючи біля воріт ... Я вже сказала своїй сім’ї, що не хочу сильно помінятись своїм життям.
- Ах, добре. Так, так буде краще для твого здоров'я.
Тепер я відчула полегшення, бо заручилася підтримкою Левця. А вираз обличчя тітки Карли раптово прояснився.
- Добре, ну хоч зараз! Якщо Майн не збирається працювати в магазині, тоді тобі теж не потрібно там працювати, Летц, так? Тепер ти можеш стати ремісником!
Я в замішанні нахилила голову в сторону. Яке відношення моє рішення не працювати в магазині Бенно до того, що Левц хоче там працювати? Однак Левц підняв брови високо, як тільки почув зітхання полегшення матері.
- А? Що ти хочеш сказати, мамо?
- Що ти маєш на увазі? - Вона запитала з повним браком розуміння на її обличчі.
Лютц змилувався мова. - Я хочу бути торговцем! - Він закричав. - Мэйн не має нічого спільного з цим! Я єдиний, хто втягнув її у це!
Вона дивилася на нього, як ніби не могла повірити жодному його слову.
- Що ти щойно сказав? То ти все ще плануєш стати торговцем?
- Звичайно ж! Я дійсно хотів стати перекупником, але після того як я поговорив з такою людиною, я дізнався про те, що дає міське життя, тому вирішив, ніби хочу бути торговцем.
- Льотц, чому ти раніше нічого про це не говорив?
- Я казав! Ти або не слухала, або просто забула?!