Перша повернулася Робін. Вона привела з собою цілу бригаду вантажів, які разом із різноробними « Примарною тіні » почали тягти на борт запаси прісної води і провізії, раз за одним спуском спускаючись у трюми.
— Коли ми проходили повз відділ Варта, я трохи розлучилася. Виявилося, що місцеві моряки вже готові до бойової готовності. Можливо, вони збираються доставити нам неприємності. Робін стояла поруч з Родзу і стежила за вантажем, а потім легкою посмішкою дивилася на штабу Морського Варта в центрі міста.
Родзу сидів на перилах палуби і, не піднімаючи голови, безучно відповів:
- Нехай приходять, якщо хочуть. Їм і так багато пощастило, що я сам не вирішив заглянути до них в гості.
Робін ніжно посміхнулася і, підперши підборіддя долонею, додала:
— Дозорні люди навряд чи будуть насмілитися напасти. Але новини про наше прибуття напевно вже досягли штаб-квартири Морського Варта. Мабуть, на Гранд-Лайн нас чекатимуть великі сили.
Вона добре розуміла, що місцевий гарнізон не становить загрози для Родзи і лише хотіла нагадати про майбутні труднощі на головному морському шляху. Родзу, звичайно, вловив її натяк. Він повернувся до дівчини і, злегка насмішливо присоромившись, голо провів пальцем по її підборіддя.
- Я не настільки дурний, щоб не передбачати цього... Варта хоче підготуватися до зустрічі.
На цей жест Робін ніяк не злякалася. Вона навіть не почерпнула, лише присоромилася і з цікавістю втупилась на Родзу, схиливши голову навбок. Родзу витримав її погляд кілька секунд, після чого природно перевів очі на безкрає море.
— І ось настає кінець листопада 11 - го року Епохи Великих Піратів, — сказав він вголос.
Якщо пам'ять йому не змінювала, Робін зараз було сімнадцять років. Її день народження - шосте лютого. Це означало, що через два з половиною місяці вона офіційно перестане вважатися неповнолітньою дівчиною.
«?»
Робін відчула в його словах прихований підтекст, наче за цією фразою повинно було слідувати продовження, але Родзу промочав, залишивши її у повному замішанні.
Через півгодини на борт повернувся Лаффіт. Він підійшов до Родзи і різким рухом зап'ястка витяг з неї дивний предмет, схожий на годинник. Але замість циферблата в центрі був скляний шар зі стрілкою, що обертається.
- Це те, що вам потрібно, капітане?
Родзу взяв річ з рук Лаффіта, уважно оглянув її і кивнув:
— Так, саме так. На Гранд-Лайн цей предмет замінює і карти, і звичайний компас.
Коли Лог-пос Лаффіту повернувся, він доручив штурману берегти прилад. Ще через південні комори « Примарної тіни» були верхні забиті їжею і водою. За наказом Родзу матроси дали швартові вітрила, і корабель залишив місто Берос, взявши курс пряміком на Реверс-Маунтін.
Як тільки « Примарна тінь» скрилася за горизонтом, дозорні Бароса негайно передали звіт у штаб-квартира, але Родзу це вже мало хвилювало.
***
З наближенням до Гранд-Лайн погода і течії ставали дедалі більш непередбачувані. Хвиля ворушилась вище, а під килем відчувалася сила підступних підводних потоків. Родзу вийшов на палубу і разом з Лафітом стежив за курсом. Під їхнім контролем корабель не відхилився в сторону Калм-Белта, а впевнено розсікало хвилі, намагаючись до підніжжя гори.
Гранд-Лайн і Ред Лейн ділять цю планету на чотири моря: Східне, Західний, Північний та Південний. Всі чотири океани сходяться в одній точці і прямують у Гранд-Лайн... Це і є Реверс-Маунтин.
Родзу не лякала тиша, бо він знав своє минуле. І хоча вони йшли з Вест-Блу, а не з Іст-Бола, як Луффі та його команда в оригінальній історії, різниця була лише у дзеркальному відбиттях маршруту.
Невдовзі з густого туману на горизонті виднілися величезні бар’єри — велетенський масив червоної землі. Це був Ред-Лайн. Робін, стоячи біля борту, заворожує дивилася на цей сповідинський континент.
- Яке дивовижне видовище.
- Значить, це і є Ред-Лаййн... — Лафіта застигла на губах, а пишний блиск у очах видавав хвилювання, яке не поступилося хвилям.
Навіть Родзу було приємно спостерігати за цим монументальним творінням природи, яке розділює світ надвоє. Одна річ — знати про нього по пам’яті, а зовсім інша — бачити начальство. Подивившись на Ред-Лайн, він мимовільно подивився уздовж лінії Гранд-лайна. Реверс-Маунтін був відправною точкою, початком першої половини шляху і кінцем другий. Десь там, в тумані на самому краю світу був Лаф Тейлор - острів мрії.
Але без вказівок Роад-Понегліфи навіть той, хто вирішить перетнути Калм-Белт і увійти в кінцеву точку Гранд-Лайна ніколи не знайде шлях до Лаф Тейлу. Це буде лише безпорадно кружляти на місці, як сліпа муха. Родзу відвів свій погляд. Його не цікавило титул Короля Піратів або міфічний скарб «Євроцею ». Йому було лише трохи цікаво, що ж воно являє собою насправді.
Плеск! Гул!
З наближенням до Реверс-Маунтинської течії стали яростними. Велика маса води підхопила « Примарну Тень», грозячи скидати її об скелі Ред-Лайн. Але завдяки майстерності Родзу і навігації Лаффіта корабель без пригод увійшов в канал з рухомими течіями. Судно злетило на вершину гори і зі шаленою швидкістю хлинуло вниз, влучаючи у воду Гранд-Лайна!
У той самий час у маяка на Мисі Близнюків старий чоловік, який сидів в шезлонзі з газетою в руках, повільно повернув голову до каналу. Це був Крокус, доглядач маяка і колишній корабельний лікар на кораблі короля Роджера.
Ще одні новачки пішли на Гранд-Лайн. Цікаво, як далеко вони зможуть зайти?
Крокус відклав газету, оглядаючи « Примарну тінь », яка швидко виходила з підніжжя гори. Він регулярно читав газети з усіх чотирьох морів, і назва "Пірати Примарної руки" була йому знайома, але не більше того. За одинадцять років через цю точку пройшли тисячі піратів, але лише одиниці прославилися на весь світ. Для нього команда Родзу була лише черговою малозамітною спалахом на горизонті. Подивившись на них ще кілька хвилин, Крокус повернувся до свого заняття.
***
Через кілька днів звістка про те, що Пірати Примарної руки покинули Вест-Блу і увійшли в Гранд-Лайн, облетіла все море. Доти, доки нескінченні дозорні пірати Західного Океану з полегшенням зітхали, увага світу перейшла на « Кладбічя піратів ».
За останні десять років Гранд-Лайн повністю поглинутий багатьма грізними командами з Вест-Блу, серед яких були і ті, чия нагорода перевищувала сімдесят мільйонів білирів. Тепер у ці небезпечні води увійшов Родзу. Чи стане його команда лише черговою краплею в океані забуття, чи то штормом, який переверне весь Гранд-Лайн - на це питання ніхто не знав.