Під ревітливий вітер та сильний шторм піднялася гігантська вал. « Примарна тінь» то злітала на гребені хвиль, то провалилася в пучіну і тримати її на курсі ставало дедалі важче.
— Скільки ще до першого острова? — запитала Робин.
Під керівництвом Лафіта вона використовувала свої здібності, щоб миттєво змінювати положення вітрил і запановувати над шаленістю стихії. Решта моряків також виснажилися, борючись за виживання корабля.
Лаффіт з усією серйозністю вдивлявся на зап'ястку.
- Важко сказати. Я теж вперше на Гранд-Лайн і не очікував, що там погода та течія стануть настільки примхливими. Нас уже знесло із заданого курсу.
— Це не має значення, — почувся спокійний голос.
Родзу вийшов з каюти. Хоча палуба ходила ходуном, він стояв твердо і впевнено.
- Поки ми слідуємо за стрілкою Лог-поса, ми рано чи пізно прийдемо до якого-небудь острова.
Родзу й сам не знав. На Гранд-Лайн існувало щонайменше сім різних маршрутів, і їх шлях, ймовірно, не збігав з тим, по якому колись пройдуть Пірати Соломіній Шляпи.
Раптом з политу туману виднілась вода заввишки приблизно 20 метрів. Здавалося, що величезна хвиля була готова впасти на корабель і розчавити його масою.
- Стережіться! - Викрикнув Лаффіт.
Серце Робін пропустило удар. Як власник сили диявольського плоду, вона була беззахисна перед лицем морської пучини і не мала способу зупинити цю лавину води.
В останній момент Родзу обнажив Харураку. Одним з його зусиль був клинок Хакі Озброєння і сильний удар на хвилю. Роздався свистячий звук. Випущена з неймовірною силою енергія меча, що всилена легендарним клинком, по своїй могутності могла зрівнятися із Ранкяку віце-адмірала Онигумо. Повітряний розріз розрубав 20 - метрову товщу води рівно посередині, і « Примарна тінь» щасливо прослизнула у тенета.
Коли особиста сила досягає певного рівня, навіть аномальна погода Гранд-Лайна перестає бути нездоланною перепоною. Вірші знеохочують лише слабких людей, які не готові до випробувань.
— Ого... Капітане, ваш меч також дуже поганий. Лаффіт не пропустив хвилини для виявлення поваги та захоплення.
Родзу прибрав меч, зберігши невгасимий вигляд. Він був цілком задоволений своїм штурманом. Як тільки корабель минув, обставини знову докорінно змінилися. В тумані зліва і справа з'явилися два темних силуету. Один з них, безперечно, був піратським кораблем. А від іншого віяло могильним холодом — велетенська крижана брила завширшки майже сто метрів.
— Зліва по курсу піратський корабель, справа - великий льодовик! - Негайно доклала Робін.
У ту ж секунду підводні течії під килем різко змінили напрямок. « Примарне Тінь» підхопило і з величезною силою потягло прямо на крижану гору.
Неподалеку, на безіменному піратському кораблі, команда теж помітила непроханих гостей. На відміну від Родзу та його супутників, ці пірати виглядали жалюгідно: їхні вітрила були зірвані градом, а самі вони ледве трималися на ногах.
— Капитан! Там корабель! Пірати!
Капітан, почувши доповідь підлеглого, нахмурився в сторону « Примарної тіні ». Його корабель отримав серйозні пошкодження, і він найменше хотів вступити в бій посеред шторму. Але йому довелося віддати наказ змінити курс, як він побачив, що чужий корабель потрапив у пастку течії і на повній швидкості несеться до льодовика.
— О?
— Не панікуйте! Слідкуйте за течіями, утримуйте корабель! - Капітан досить посміхнувся. Якщо чужинці розіб'ють об лід, він залишиться тільки зібрати здобич серед уламків.
Здавалося, зіткнення неминуче. Глиба льоду була настільки велика, що мала б принести « Примарну тінь» в щіпки. Але перш ніж це сталося, з палуби корабля Родзу до неба взмила фігура. На очах у здивованих піратів людина буквально пробіг через повітря і приземлився на вершину льодовика.
- Хтось вистрибнув з корабля!
- Він що, летить по небу? Мені це чудиться?
Пірати на сусідньому судні в жахі і непевності протирали очі. Тим часом Родзу вже стояв на льоду.
Хруст!
Його стопами торкатися поверхні, як під дією сили іскрування по льоду бігли глибокі тріщини. Вони швидко поширювалися, перетворюючи моноліт на павутину розломів.
Гуркот!
Розбилося оглушливе полум’я. Глиба завширшки 100 метрів розлетілася вдребезги, перетворившись у міріад маленьких осколків, які градом посипалися в океан. « Примарна тінь» яка секунд тому повинна була загинути, легко зм'якшила залишки льоду своїм форштевнем і вирівнялася.
«...»
На безіменному кораблі запанувала трунна тиша. У піратів і їх капітана щелепи ледве не торкнулися палуби.
— Льодник... Він просто вибухнув...
— Я сплю? Скажіть, що це сон...
Капітан насилу проковтнув. Він вважався не останньою людиною в Норт-Блю, і його нагорода складала тринадцять мільйонів білияли, але побачене вразило його. Коли він помітив, що « Примарна тінь» розвертається і прямує до їхнього боку, його охопив первісний жах.
— Швидше! Розвертайте корабель! Йдемо!
За щасливим збігом обставин їхній корабель знову підхопив і віднесло геть у густий туман, подалі від грізного противника. Проводячи поглядом "Примарну тінь" - капітан витер холодний піт з лоба. Його люди стояли поруч, переглянувшись у замішанні.
- Знаєте... Думаю, нам краще повернутися в Норт-Блю.
- Згоден... - Видохнули інші.
Родзу, яка повернулася на палубу після знищення льодовика, стежив за піратами. Для нього подібні зустрічі з новачками в початковій частині Гранд-Лайну були як повернення високорівного гравця до стартової локації. Битися з « дорослими » було нецікаво — ані досвід, ні стояча здобичі.
— Вирівняти курс. Продовжуємо рух.
Родзу глянув на небо, яке почало прояснюватися. Він змінив напрямок не заради погоні за тим кораблем, а просто тому, що Лог-пос вказував саме туди.
— Слухаюсь, капітане, — відвісив легкий уклон Лаффіт.
Смішне небо на бурі та снігопади, « Примарна Тень» пройшла найбільш хаотичну зону і врешті досягла першого острова в своїй дорозі у першій половині Гранд-Лайн.