У мене так багато речей, які я хочу зробити. Просто раніше в цьому було багато сенсу, а тепер мені дедалі більше здається, що я шию весільну сукню для іншої людини. Здається, сенс для мене зник. Я подумав і здався.
Я поїхав навідати своїх батьків. Вони все ще були незадоволені тим, що я не привіз Цзі Ціня.
— Останніми днями він був зайнятий на роботі, — усміхнувшись, сказав я. — Думаю, за кілька днів він приїде разом зі мною.
— Невже? — підозріло запитала моя мати. — Ти справді не створював проблем? На мій погляд, останнім часом ти поводишся дивно.
Я стиснув губи, і моя усмішка вийшла дещо натягнутою.
– Невже… це так дивно?
– Ах, я просто так сказала.
Сказавши це, мама, здавалося, знову про щось замислилася й додала, пораючись на кухні:
– Але, здається, що старшим ти стаєш, то більше стаєш схожим на себе в молодості. Ти вже не молодий…
І справді.
Це правда, що багато чого я робив не так добре, як несправжній Цзе Ань. Те, про що вони говорили, було правдою, хоча після повернення я так старанно вчився, намагаючись досягти його рівня.
Але я — це лише я. Якийсь час я вагався, але зрештою нічого не сказав.
У ніч перед Днем святого Валентина я залишив повідомлення Цзі Ціню, нагадавши не забути повернутися. Він поставився холодно, а його відповідь була навіть трохи недбалою. Обміркувавши це, я не втримався й зателефонував йому. На диво, він відповів. Я почав нервувати.
— Не забудь повернутися завтра, — попросив я.
— Там побачимо, — невизначено відповів Цзі Цінь.
Я раптом подумав про поцілунок посеред літа — вологий і липкий, просякнутий юністю, невіглаством і зароджуваним коханням. Тоді я вперше його поцілував, і це додало мені рішучості переслідувати його.
Тепер я думаю, що досяг успіху, але водночас і зазнав невдачі.
— Цзі Цінь, коли тобі сподобався Цзе Ань? — тихо запитав я.
— У чому річ? — Цзі Цінь почав виявляти нетерпіння.
Я міцно стиснув слухавку й сказав:
– Мені просто цікаво.
Він зробив паузу, і я не знаю, чи то був прояв поступливості, чи він просто хотів якнайшвидше закінчити нашу розмову, але після хвилини мовчання легко промовив:
– Кохання з першого погляду.
Я був заскочений зненацька.
Здавалося, він знайшов лазівку й поспішно додав:
– Спочатку я покладу слухавку.
– Дякую тобі, Цзі Цінь, – пробурмотів я.
Телефон вимкнувся, а мій мозок усе ще повільно працював, обмірковуючи його слова про кохання з першого погляду і про те, чи знає він, про якого саме Цзе Аня я запитував. Але я хочу подякувати йому. Саме його відповідь дозволила мені й далі обманювати себе, думаючи, що моє існування все ще має сенс. Припустімо, що він закохався з першого погляду… у справжнього Цзе Аня, тобто в мене. Це чудово! Дякую тобі, Цзі Цінь.
Я красиво запакував його портрет і поставив його на стіл у студії. Порівняно з несправжнім Цзе Анем моя картина не така вже й хороша, але я ретельно намалював мультяшну версію Цзі Ціня у шкільній формі — цей його образ глибоко закарбувався в моєму серці. Тож особисто я задоволений кінцевим результатом, ха-ха.
Ну от і, мабуть, усе.
Розумієте, я дуже, дуже багато працював. Настав час для мене прийняти цілком нове життя, яке належить справжньому Фан Цзе Аню.
Тієї ночі, коли я прийняв надто багато снодійного, насправді я діяв навмисно. Я міг би… Я справді був розгублений і більше не хотів жити.
У хаосі свідомості першим, із ким я зіткнувся, був Похмурий жнець. Цього разу, побачивши мене, він був небагатослівним, радше мовчазним, і мені навіть привидівся відблиск провини.
– Поверни його назад, – прошепотів я.
Жнець мовчав. Мабуть, він теж був приголомшений. Гадаю, мені вдасться з ним домовитися.
– Я хочу мати нового, повноцінного себе, – сказав я. – Тут я нікому не подобаюся, ха-ха.
– … Я запитаю його думку, – відповів Мрачний жнець.
Йому не знадобилося багато часу, і він повідомив мені, що несправжній Цзе Ань погодився.
Я так заздрю. Несправжньому Цзе Аню справді дуже подобається тутешнє життя. Це й називають взаємним рухом назустріч, правда? Я й справді тут зайвий.
Хай там як, домовленості було досягнуто. Дату призначили на День святого Валентина — першу річницю від дня від’їзду несправжнього Цзе Аня.
Адже це й річниця мого повернення, тільки кому до цього є діло, тож… забудьмо про це.
Я зроблю справжній подарунок, який ощасливить усіх. Ніхто про це не шкодуватиме, і ніхто не буде розчарований.
На мене теж чекає перевтілення — я проживу власне повноцінне життя.
І тоді… цього разу людям, яким я подобаюся, подобатимусь справжній я. Я лежав у ванні, мої очі поволі заплющувалися, аж поки моє тіло поступово не охололо.
Це буде щасливий кінець для всіх.
✦━━━━━━༺❀༻━━━━━━✦