У День святого Валентина Цзі Ціня викликали до лікарні, бо цей чоловік намагався накласти на себе руки, перерізавши собі зап’ястя у ванній.
Він не міг сказати, що відчував у ту мить, і не знав, чому цей чоловік тепер щодня витворяв дурниці, ніби втомився від світу. Минулого разу це були снодійні, цього разу — поріз на зап’ясті. Що ти зробиш наступного разу?
Він поспішив до лікарні й лише біля входу виявив, що пальці побіліли й болять від того, як міцно він стискав телефон.
Він нерішуче розтиснув пальці. Це лише спроба.
Він вважав, що той, за кого він непокоївся, — лише Цзе Ань… Ні, якщо бути точним, це мало бути його справжнє кохання, тіло Цзе Аня.
Ця людина… просто любить гратися зі смертю, завдаючи собі шкоди в обмін на його увагу, гадаючи, що це змусить його прийняти того, хто посідає тіло Цзе Аня.
Цзе Ань давно йому подобався. Під час їхньої першої зустрічі хлопець був сором’язливим і милим. Він помітив його, коли той уперше прийшов на стадіон, — наче хтось створив його саме на його смак.
Хлопець часто приходив на стадіон із дівчиною. Він думав, що вона була його дівчиною, тож більше не звертав на нього уваги, але в глибині душі трохи шкодував. Так тривало до того дня, коли в його бік полетів пас: дівчина легенько підштовхнула його, і він, опустивши голову, підбіг та передав м’яч.
Він узяв м’яч і подякував йому; вуха хлопця почервоніли, і він утік. Він навіть не зміг як слід розгледіти вираз його обличчя.
Милий. Він замислився. Шкода, що в нього є дівчина.
Хлопець часто приходив на стадіон зі своєю дівчиною, але не розмовляв із ним. Водночас він часто відчував на собі його погляд, тож не міг не докладати більше зусиль у грі.
Їхня перша офіційна зустріч, мабуть, відбулася на випускному вечорі. Він помітив, що хлопець теж прийшов зі своєю дівчиною — мабуть, вони були з кимось знайомі. Але це все одно трохи його тішило: сам він не дуже цікавився такими заходами, проте присутність хлопця змушувала його почуватися набагато краще.
Спочатку він хотів піти з KTV раніше, але після всіляких перипетій хлопець зрештою опинився навпроти нього, відділений лише вузькою стільницею. Підвівши очі, він побачив на його обличчі стурбованість. Посміхаючись у душі, він відчував, що хлопець стає дедалі милішим.
Вперше в житті він грав у гру «Правда чи дія». Нарешті настав раунд, у якому вони з хлопцем мали цілуватися протягом п’ятнадцяти секунд. Хлопець, здавалося, вагався, перш ніж під глузування присутніх підвестися, простягнути руку, обхопити його за потилицю й припасти губами до його губ.
Такі м’які.
Його серце шалено калатало. Якби не людина, яка його тримала, він, можливо, не зміг би себе контролювати.
***
Після того як усе закінчилося, вони додали одне одного у WeChat. Краєчком ока він помітив, як дівчина здалеку мовчки підбадьорювала хлопця, і тоді зрозумів, що вони, можливо, не пара.
Ось як усе виявилося.
Потім, після спілкування під час літніх канікул, вони цілком природно стали зустрічатися.
Він завжди вважав хлопця милим і веселим, але після першого побачення виявив, що насправді той був дуже сором’язливим і розсудливим, а також надзвичайно обережним і турботливим щодо оточення. Це було зовсім не те, що він собі уявляв.
Але, як би там не було, Цзе Ань — той, хто йому подобається.
Вони були разом недовго. За останні два роки вони з Цзе Анем майже ніколи не сварилися. У їхніх стосунках панувало мовчазне взаєморозуміння, і вони нагадували літнє подружжя. Поважали й берегли одне одного. І саме в ту мить, коли він вирішив, що все його життя триватиме так і надалі, з’явився новий Цзе Ань.
А його Цзе Ань у День святого Валентина, до якого він так ретельно готувався, раптом зник.