- Незвичайні властивості, - закінчив Куай-Гон. Шми кивнула. - Він побачить події, - продовжував лицар. - Тому у нього така блискавична реакція. Це - властивість джедаїв.
Жінка дивилася йому прямо в обличчя, і складно було не розгледіти у глибині її темних очей світло надії.
- Він гідний більшого, ніж доля раба, - негромко сказала Шмі. Лицар відвернувся.
- Рівень його Сили на рідкість високий, - сказав він. - Хто його батько?
Вона замовкла. І мовчала занадто довго для простого паузи в розмові. Схоже, він поставив запитання, на яке вона не була готова відповісти. Або взагалі не хотіла відповідати. Він не почав допитувати. Їй потрібен час. А він умів чекати.
- У нього немає батька, - нарешті вимовила Шмі.
Вона була обережною, ніби з неї насміхаються.
- Я його виносила, народила і виростила. Я не можу пояснити... але батька у нього немає.
Він не питав пояснень. І сміятися не став. Просто стояв і дивився на двір, де Падаме та Енакін з радістю забирали один у одного відгортку. Шмі взяла його за руку.
- Ви можете йому допомогти?
Наступила його черга обмірковувати відповідь на запитання. Дітей, які мали особливі властивості відбирати аж до шести місяців. Так було з Обі-Ваном, і з ним самим, та з кожним із джедаїв, про кого йому доводилося чути або яких він знав особисто. Ще не вдавалось навчити дорослу дитину. Винятків раніше не було ніколи. Майже ніколи.
"Ви можете йому допомогти?" Як і чим? Неможливо. Але тоді, чому весь час здається, що йому призначено щось зробити? Куай-Гон відчував, як між ним і хлопчиком кріпиться зв'язок. Це може бути дружба, а можливо - передвісником учнівства. Але в будь-якому з цих двох випадків він не може не ...
- Я не знаю, - сказав він, як міг, м'яко. - У мене немає завдань звільняти рабів. Якби він народився в Республіці Енакін, то зміг би стати джедаєм. У нього... свій шлях. А я.. Навіть не знаю, що можу зробити.
Шми кивнула, обличчя її знову стало втомленим і настороженим, наче на мить знята маска повернулася на місце. Вона взяла з перил веранди і спустилася на подвір’я.
З тіні біля стіни вийшов я, що слухав усю розмову і підійшов до неї на зустріч. Проніс тихий шепот:
- Коли Енакін переможе в цій гонці, він сам зможе відправитися куди захоче і забрати вас собою. Я про це подбаю.
Жінка вдячно кивнула і пішла далі, але хода у неї вже була не настільки втомленою. зареченою. Це вже добре.
Я знову подивився як хлопці возяться з болем, хоча він вже був повністю готовий. з урахуванням збереженого ресурсу. Ну нехай, треба ж їм чимось зайняти руки, захопитися. Енікін знав про цей факт. Мабуть йому просто подобається займатися з технікою.
***
За водою довелося піти ще раз, тому що людям на задньому дворі додалося - прибігли сусідські хлопчики Кітстер і Сік. Ну, а раз вони тут, значить, з ними прийшла Амія, сестра Сіка. Їй вже майже шість і вона ні на крок не віддаляється від брата, що не додає йому щастя в житті. І, звичайно ж, з ними заявився Вальд, родиче. Деякі батьки забороняють дітям гратися з ровесниками, але Шмі не бачила в дружбі свого сина і Вальда нічого страшного. Так, звичайно, родичі - дивна раса. Їх зелена шкіра вся у пупухах. Деякі неосвічені люди вважають, що від них з'являються бородавки, але це не так. А ще родимці - примружні бродяги і мандрівники. Кажуть, один з них зміг дістатися до дуже далекої планети на самому краю галактики і навіть прожити там довгий час, постійно ховаючись від імміграційних служб. Правда, бідолаха не так давно загинув. Так кажуть.
- Який астродроїд! - Присвиснув Кітстер. Він також посвистував. - Пощастило ж тобі...
Це ще не все, - нарочище недбале потискання плечима мало означати могутність і велич, але в Енакіні тієї ж секунди зачісувався ніс, і він витер його забруднюваною у машинному маслі долонею.
Амии захихикала.
- Завтра я беру участь в гонках.
- Що? - Засміявся Кітстер, запускаючи пальці в густу копну своїх темних курчавих волосся. - На ньому?
Він хотів пнути ногою машину, але передумав, зауваживши, як насупився Енакін. Справа могла закінчитися бійкою, а Кітстер був слабшим. Це його гнітило, але він був реалістом.
- Оуна йоке, Ані, - подав голос Вальд.
- А я кажу - злетить, - заперечив Енакін.
Ти стільки років над ним працював, - сказала практична Амія. - Але він з місця не спуститься.
І відразу заробила підзатильник від брата.
- Не лізь, коли старші говорять. - Амія налагодилася влаштувати рів, але її вчасно задобрили цукеркою.
- Гаразд, - сказав Сік. - Ми йдемо грати в м'яч. А великий пілот хай влаштує свій драндулет. На гонках від нього тільки мокре місце залишиться.
Енакін гордо відвернувся. І побачив, що Джа-Джа вже встиг відвити кришку лівого двигуну так що синхронізуючий розряд звивався у безпосередній близькості від рук гунгана.
- Эй! - Заорал Енакін так, що здригнувся не тільки біля друга Кітстер, але й ті, хто втікав на відповідну відстань Сик і Амії. - Джа-Джа! Держись подальше! Якщо твоя рука попаде в розряд, вона оніміє на кілька годин.
Гунган здригнувся від жаху і упустив зривку. І, звичайно, нагнувся за нею. Щоправда, він пам’ятав, що руки треба тримати подалі від себе і навіть поклав їх за спину. А навіщо гунгану руки, якщо є така чудова мова, якою можна підчепити все, що завгодно, коли поблизу немає джедая Куа-Гона... Ой!
- Моя явик онмел! - Сумно повідомив Джа-Джа. - И моя застять...
Що вірно, то так. Якщо поставити пальці за інструментом в щілину, можна і застрелити. Джа-Джа подумав, що тепер він напевно знає, чому люди відгортку назвали откруткою - боляче вона вертка.
- Ати... Эй! абблу-блю... Ані! Эй! Моя за-природа...
Енакіну було не до того. Він сперечався з новопризначеним на посаду старшого механіка Кітстером.
- Ти навіть не знаєш, заведеться двигун чи ні! - Настаівал Кітстер скептично, як і покладено бути старшим механіку.
Він слухався лише одного дроїда — астробудоїда! - Кітстера не зупиняло.
- Заведеться, - вперто стояв на своєму Енакін.
- Саме час з'ясувати, - помиріл спорників підійшовший Куай-Гон.
З сумки на поясі він дістав невеликий пузаний циліндр і простягнув його Енакін.
- Вот. Держи стартёр.
Енакін навіть рот розкрив від подиву, забуваючи, що йому, як гонникові, слід поводитися з гідністю. Старці були рідкісною штукою, ламалися вони нечасто. Тобто, взагалі не ламалися, а гроші коштували абсолютно божевільних. Уотто був один, але він трясся над ним, як над сімейною реліквією. Щоправда, покупців на стартер все одно не знайшовся - легше було купити цілий корабель на стороні, ніж один стартор у Вотто, так що незабаром тударіанець забув про нього, хоча й зберігав на самому видному місці.
- Мені теж здалося, що Вотто він потрібен менше, ніж тобі, - кутки губ Куай-Гона підрагували, наче він стримував усмішку.
Енакін теж стримався. Як джедай покинув з-під носа Вотто його скарб, він поняття не мав і не хотів знати. Я не купував...
Хлопчик заліз у кабіну, стискаючи в кулакі союзний циліндр. Старт - ковзнув у щілину на панелі керування. Всередині щось клацнуло. Енакін обережно поклав руки на кермо. Щось змінилося, подумав він. Скільки разів він сидів у цьому кріслі, під потіною рукою тремтів пластик руля, що заходила від боліда до краю пустелі. Але раніше він сідав у вже готову машину. Тільки зараз і тільки тут машина ожила у нього в руках. Він вдячно озирнувся на Куай-Гона і подумав "Дякую".
Молодий гонувальник рішуче потягнувся до ключа стартера, але щось його зупинило. Він встав і озирнувся: біля одного з двигунів припливав і мичав Джа-Джа. Енакін злякався. Він зібрався вискочити і допомогти, але втрутилася Падмі - вона звільнила пальці невзучого гунгана і відвела його подалі у сторону. Хлопчик полегшено зітхнув. Варто часто озиратися...
Ну тепер щось не повинно перешкоджати, він оселився зручніше і запровадив двигун.
Радон-ульлерівські двигуни здригнулися і басіво запеліто. Зі співпел виглянули дразнливі язички біло-блакитного полум'я. У глядачів ударив піщаний вихр. І крізь рев мотора пролунав крик Енакіна:
- Вийшло!
***
Я подумав, що зараз саме час, коли всі зайняті, і дав команду своїм залізним охоронцям, щоб поспілкуватися з Вотто.
- Ти був з ними хлопчик, і з Енакіном, але без цих залізниць. Тобі і Енакіні ще щось потрібно? Цей тупоголовий джедай вкрав у мене прекрасний в своїй виправленні стартер. Мабуть зараз думає, що я цього не бачив. Всі думають, що можуть мене обдурити і образити!
Похитаю головою.
- Щодо джедаю, я з тобою повністю згоден, Вото. Мені теж здається, що у них щось не те відбувається з розумом незалежно від раси. А на рахунок Енакина ти правий. Я хочу викупити його матір. Сподіваюся, ми домовимося.
https://literna.net/uk/books/444-insha-istoriya-zoryanikh-voi-n