Глава 14.
Наступного ранку вранці.
Естер прокинулася від яскравого сонячного світла, заливаючи кімнату.
– Ярко... - Потягнулася дівчинка і потерла сонні очі.
Світла, залитий сонцем кімнату, не знала її, і Естер безглуздо втупилася у вікно.
Це через те, що я покинула храм? Цієї ночі мені нічого не снилося. Не знаю, скільки часу пройшло з тих пір, як у мене було таке освіжаючий ранок... - Дівчинка знову потягнулася, і ковдра впала на підлогу.
Естер була спокійною, але не ліжком. Її звичка з храму нікуди не справдилася, тому вона зазвичай заснула на підлозі.
Дівчинка могла заснути лише сіваючи на підлогу і, обнявши коліна, пригорнувшись до стіни. Так вона розуміла, що не була у в’язниці.
Це був найкращий сон за дуже довгий час, - Естер бездумно простягнула руку до сонця і подивилася на прозоре тепле світло, що окутує її долоні.
Цей дуже спокійний момент здається таким чужим для мого життя... Як довго він триватиме?
Раптом хтось постукав у двері.
Це була покоївка, яка прийшла розбудити Естер до сніданку:
- Міс! Ви прокинулися?
- Ох, секунду! - Естер схопив ковдру і побігла в ліжко.
Дівчинка не хотіла, щоб хтось дізнався про те, що вона спала на підлозі, а не на ліжку. А все тому, що вона найкраще знала, якщо вона виявить хоч краплю слабкості, на неї можуть напасти.
Через кілька хвилин Естер, закінчуючи прибирати кімнату, відчинила двері. Дороті, яка чекає її за дверима, з радістю посміхнулася дівчинці:
- Міс, вам добре спалося?
- Так, я чудово виспалася.
Почувши відповідь Естер, Дороті нахмурилась і похитала головою:
- Міс, знову. Ви ж вирішили, що будете говорити зі мною більш комфортно.
- Ой, прости. Мені все ще ніяково, — Естер злякалася і висунула язика та відразу сховала його.
Раніше я не мала всього цього, тому часто гублюсь і говорю занадто офіційно...
- Ви звикнете до цього.
Дороті була покоївкою, яку Герцог Дехсин приставив до Естер, і мала веселий, непримушений та витончений характер. Естер також була ввічливою і не говорила зайвого.
Однак Естер, яка була незвичайною в цьому плані, почувалася дуже незручно у присутності покоївки.
Справа в тому, що якщо ти можеш подбати про себе самостійно, то не варто привертати когось іншого.
Однак Естер не могла більше залишатися сама.
- Дякую.
З допомогою Дороті дівчинка вмилася і оделась. Зараз вона виглядала набагато чистіше, ніж напередодні, тому що вчора її ретельно відмили у великій ванні.
Коли Естер зняла піжаму і переодяглася в сукню, Дороті плескнула у долоні, наче щось придумала, а потім підвела дівчинку до туалетного столика:
- Міс, не могли б Ви посидіти тут пару хвилин?
Покоївка посадила Естер на стілець, а потім взяла в руки розчіску, щоб розчестити хвилясте волосся дівчинки.
- Можу я заплести Вас?
– Да.
Дороті кілька разів повернула голову Естер, а потім почала робити. Частково зібране волосся, м’яко колихалися, зібраних і закріплені червоною стручкою.
— У Дороті дуже вправні руки, — захоплено сказала Естер, торкаючись стрічок.
- У мене три молодші сестри. Вони часто кажуть мені, зроби те, роби це. Ця зачіска дуже легка і від неї не болить голова, — посміхнулася Дороті, намастивши волосся дівчини олією.
Естер сподобалася зачіска, яку зробила Дороті.
Закінчивши одягатися, дівчинка спустилася по рушниці на перший поверх. Пройшовши коридор і повернувшись кілька разів, Естер побачила праворуч двері в їдальню.
Дівчинка зупинилася в дверному провіте. Завдяки настановам Дороті Естер легко дісталася до їдальні, але її ноги відмовлялися йти далі.
Тут немає місця для мене.
Стіл був накритий лише для трьох персон, але нікого ще не було. Побачивши це, Естер не могла завести себе в їдальню.
Поки вона стояла і дивилася на прихований стіл, відчуття радісного збудження, чомусь, миттєво погасло. Дівчинка усвідомила своє становище, і їй стало сумно.
А чого я очікувала? Я тут не для того, щоб грати в сім'ю. - Естер змусила себе відчужуватись.
Я повинна померти перш, ніж мене оголосять Святий - Раптом Естер відчула запаморочення і нудоту.
Коли дівчинка от-от була готова впасти через своє запаморочення, хтось міцно стиснув її плече.
- Чому ти тут стоїш?
Саме Джуді перший побачив Естер і підкрався до неї, щоб застати зненацька. Але обличчя дівчинки було занадто серйозним, тому хлопчик перестав сміятися.
Джуді встав поряд з Естер і подивився прямо, ворожячи, на що ж дивиться його сестра. Оскільки їхній ріст був майже однаковим, поля зору були дуже не такими. Тому Джуді відразу помітив посуд на трьох персонах, розставленій на столі.
- Дурня. Ти ж ще не визначилася зі своїм місцем, коли почула те, що розхвилювало Естер, і Джуді підштовхнув її в спину.
- Ні, зачекай!. - У розпачі Естер увійшла до їдальні.
- Ой! Ви вже тут?
- Доброго ранку, молодий пан, Міс, — покоївки в їдальні, відразу ж ніжно віталися з ними.
У них були більш теплі погляди, ніж очікувала Естер. З боку, дівчинка вважала, що її відкидають, проте коли вона увійшла в їдальню, то зрозуміла, ніби це було не так.
У їхніх поглядах не було зневаги або недбалості. Ці погляди були гарячими і щиро вітали дівчинку.
Чи це дійсно сила влади?
Хоч Великий Герцог і прийняв мене як свою доньку, все це лише номінально. Я прожила все життя у зневазі та занедбанні, а тут мене вітають...
Нехай це все через мій змінений статус, мені все одно не комфортно, але з іншого боку ... Мені подобається це тепло.
- Це моє місце, а переді мною є батько. Що б ти не вирішила, сідай поруч зі мною, - Джуді, який першим зайняв своє місце, поплескав по сусідньому стільці.
Естер, у якої все одно не було свого місця, сіла поруч з Джуді.
- Але ти й справді худа. У тебе немає нічого крім кісток, вірно? Ти нічого не їла? - Джуді, хіхікав і жартував.
Естер натягнулася йому, бо не могла відповісти на його запитання.
У храмі, кандидатам давали дуже невеликі порції їжі через наше навчання. А коли я була у в’язниці, мені давали лише рідкий кашу. Мене годували рівно настільки, щоб я не померла, тому я навіть не пам'ятаю, коли наїдалася досита, - Естер пурхнула головою, бажаючи позбутися болісних спогадів і відчула несподівану енергію.
Погляд дівчинки сам по собі мітнувся до дверей:
- Ах!
У їдальню входив хлопчик. Естер з першого погляду зрозуміла, що це Денніс, брат-близнюк Джуді.
Я вперше бачу його, - Естер прокинулася від свого здивування:
- Вітаю, дівчинка схилила голову, а Деніс злегка кивнув у відповідь.
Це була абсолютно спокійна реакція для того, хто несподівано зіткнувся з « сестрой».
Його аура зовсім інша. - Естер використала момент, щоб краще розгледіти Денніса.
Перше, він був набагато вище Джуді.
Гострий погляд і риси обличчя були точно такими ж, але його аура була зовсім іншою. На відміну від Джуді, волосся якого було коротко підстрижене, Дінеса довше переплелося з короткими прядами.
Він так само носив тонкі окуляри в срібній оправі, які, незважаючи на його юний вік, видавали в ньому інтелектуала.
- Я Естер.
- Ага, почекай хвилину.
Напружена Естер обережно представилася, але Денніс пройшов до свого місця, навіть не дивлячись на неї.
— Щоранку мені потрібно пити воду, — монотонно сказав Денніс, взявши чашочку зі столу.
Це було делікатне і обережно рух, як у людини, яка збирався зробити щось важливе.
Коли Деніс підняв чашку, служниця відразу ж наповнила її водою з глека, а потім опустила листок трояндаріну.
- Дякую, — Денніс звик пити воду.
Хоча служниця налила досить багато, хлопчик засунув чашку.
Щоранку, Денніс завжди спускався у їдальню і випивав воду. Це було дуже важливим для нього, чоловіка, який завжди діяв суворо за планом.
Денніс поставив порожній чашку на стіл, витер губи серветкою і заговорив, природним жестом поправляючи чілку, що закриває його очі:
- Для хорошого кровообігу, вранці треба пити воду. Чому б і вам не кинути курити? Джуді не слухає мене, скільки б я йому не розповідав про це.
- Добре, Естер, яка не зводить очей з Денніса, кивнула
— Зараз, - Денніс подивився на Естер і їй відразу ж дали чашку води.
- Ей, ти ж бачиш, що їй не по собі! Естер, тобі не обов'язково пити це.
- Не зупиняй її. Чому ти не п'єш воду вранці?
Джуді та Денніс підвищили голос і почали перерубуватися.
Естер на мить задумалася і випила воду, яку запропонував їй Деніс.
Не знаю, в чому проблема, але пити воду зовсім не важко.
Денніс спостерігав за Естер, схрестивши руки.
Батько привіз додому молодшу сестру.
Батько завжди готовий зробити те, що ми просимо, але я не очікував, щоб молодша сестра з'явиться у нас так швидко. - Погляд Денніса, спрямований на Естер, захопився цікавістю.
У ній є щось особливе?
Дитина, яку привів батько, не може бути чимось звичайним. - Бажання все дізнатися стало ще сильніше і Денніс, повернувшись голову, заговорив:
- Естер.
- Так? - Дівчинка миттєво відреагувала на поклик Денніса.
- В чому ти хороша?
В чому я хороша? - Естер задумливо повернула голову. У моїх минулих життях я не отримувала нічого, схоже на похвалу. Хоч я й була кандидаткою у Святі, як нижчий клас, то мусила працювати в храмі.
Одна з моїх обов’язків — шити й зашивати одяг.
Хоч я маю Божу силу, то як і руки не можу шити.
- Я добре шию одяг.
- Шьёшь? Тоді ти покажеш мені, коли будеш робити це наступного разу?
- Шити одяг? - Вуби Естер зачаровувалися, вона була збентежена нев’язною промовою Денніса.
- Навіщо тобі це вчити? Чому б тобі не битися зі мною на мечах? - Роздратований запитав Джуді, не розуміючи того.
— Ненавиджу вашу молодість, — Денніс завжди спокійно ігнорував Джуді, який був дуже запальний, особливо під час їхньої сварки.
Це не можна було вважати за суперечку або бійку, тому що це був один з способів, їх ігри. Ці двоє були найкращими друзями і чудовими братами, тому всі їхні сварки та суперечки не мали жодного значення.
Чи я мушу зупинити їх? - Погляд Естер метался від одного до іншого.
На щастя, суперечки цих двох швидко закінчилися, тому що в їдальню увійшов Дарвін.
- Доброго ранку, - хоч зараз і було ранок, Герцог Дехсин з'явився в бездоганному вбранні, швидко зайняв своє місце і зустрівся поглядом зі своїми дітьми.
https://literna.net/uk/books/420-svyata-yaku-udocheriv-velikii-hertsoh-zaversheno