Розділ 15.
- Сьогодні поганий ранок, тому що я впав з ліжка!
- Отче, спочатку випий води.
- Привітайся з Естер, Великий Герцог.
Коли всі зайняли свої місця, на стіл почали виставляти гарячі страви.
Суп, хліб, салати, гуляш і курка різного виду.
Скільки тут їжі? - Очі Естер розширилися, коли вона побачила прекрасні страви від запаху яких у неї підгиналися коліна.
Все їжа виглядає так апетитно.
Не думаю, що навіть на свято в храмі готують стільки їжі, скільки тут для дивовижного, але єдиного трапези...
Особливо погляд дівчинки притягувала товста курка, з яскраво-золотистою коркою. Естер одразу потекла слині, коли побачила це соковите м’ясо, яке було перед нею.
- Давайте їсти.
- Дякую за їжу. Я буду це, це ... І ось це! - ледь Герцог замовк, як Джуді відразу ж потягнувся до курки, а потім відірвав одну з курчатних ніжок, яких було всього дві.
А я можу зробити так само? - Як тільки Естер помітила це, вона відразу зацікавилась.
Вона не пропустила з уваги смачних і гарних шматків їжі, але це природно для Естер.
Джуді вибирав з кожної страви лише найсмачніші частини і складав собі в тарілку. Наповнивши її, хлопчик повернув голову і побачив, що Естер все ще не доторкнулася до їжі:
- Чому ти нічого не береш? - Джуді відразу відірвав решту курячої ніжки і поклав на тарілку Естер. - Ти теж з'їси одну. Я люблю курячі ніжки.
Естер злякалася, побачивши курку на тарілці:
- Все нормально, адже вона остання?
Дівчинка подумала, що це для Герцога, оскільки це було м'ясо, але Дарвін не особливо цікавився м"ясом. Те саме стосувалося Денніса.
Вони насолоджувалися легким сніданком, віддаючи перевагу хліба та салату.
Почувши слова Естер, Джуді розсміявся:
- Що? Ах-ха-Ха, ти така кумедна. І що, вона остання? Якщо тобі потрібно більше їжі, то скажи шеф-повару, і він приготує більше.
– Ах, - Естер злякалась губу.
Вона усвідомила, що дійсно є частиною сім'ї Великого Герцога Дехсин.
Якщо подумати, то десять платтяв можна купити не дивлячись, але я часто думала, чи так буде з їжею...
Я можу з'їсти стільки курячих ніжок, скільки хочу, без будь-яких проблем!
Мені більше не доведеться турбуватися про голод! - Естер потекла слини.
Дівчата вперше мали скуштувати курячу ніжку з такою великою кількістю м’яса.
— Дякую за їжу, — неглибоко подякувала Естер і вже зібралася взяти виделку біля тарілки.
Однак вилок виявився занадто багато.
Дівчинка не знала, яку виделку їй слід використовувати, оскільки всі вони виглядали однаково. Тому Естер вибрала вилку з такою ж точністю і взяла ніж.
Вона хотіла відрізати шматочок м'яса від курячої ніжки, проте не знала, як правильно робити це, тому що ніколи раніше не нарізала м"ясо.
Коли Естер наданула на виделку, та відскочила, а м’ясний сік і спеції забризкали білу скатертину.
- Вибачте. Я не знаю, як ними користуватися... - Дівчинка поспішно спробувала виправити свою помилку, але коли вона витерла соус рукою, плями стали ще більше.
Коли Естер зрозуміла, що зробила щось гірше, її обличчя зганьбило.
Мене негайно відправлять назад до храму...
Звичайно, дівчинка думала, що її відрубають, але реакція сім'ї Дехсин зовсім відрізнялася від очікувань Естер.
- Батько, думаю варто змінити скатертину. Вона надто біла.
- Чудова ідея, — Дарвін миттєво віддав розпорядження палацові.
Коли ніхто не лаяв її, Естер була приголомшена:
- Хіба Ви не гніваєтеся?
- Чому я повинен сердитися? — Дарвін запитав, чи він витирає кутки губ з виразом обличчя, який нібито означав, що не помітив нічого особливого.
- Я зіпсувала дорогу скатертину.
- Чому я повинен сердитися на тебе за зіпсовану скатертину? — запитав Дарвін, а коли Естер зрозуміла, що її погляд похрамився, то коротко додав: « Дитина від природи схильна до помилок. Не будь нетерплячим, скоро ти почнеш неквапливо вчитися всьому новому. Все, що тобі потрібно робити зараз - це добре їсти і гарно відпочивати. Ти мене розумієш?
- ...Так, – кивнула Естер, стискаючи свої рукава.
У світі, в якому я жила раніше, навіть найменші помилки не допускалися.
Так було завжди. Якщо я робила щось не так, то могла бути покарана кілька разів.
Але це місце здається іншим...
Мене не звинувачують за очевидну помилку. Не зачиняють в кімнаті наодинці і не карають... - Дівчинка почувалася незручно, бо не потребувала вибачення за свої помилки.
Естер була вдячна за такі заспокійливі слова, але почувалася незручно, коли її відпустили так просто.
Може мені не їсти її? Тоді я більше не зроблю ніяких помилок, - Естер не могла поворухнутися руками, боячись зробити ще одну помилку.
Раптом, до чуток дівчинки, яка не наважилася їсти, дійшов кашель Денніса.
А?
Денніс, що сидів навпроти неї, накладав їжу собі на тарілку. Його м’ясо, яке він недавно не помічав, лежало на тарілці і нагадувало м'ясо Естер.
Денніс повільно рухав руками. Спочатку він взяв виделку і ніж другого розміру серед столових приладів біля своєї тарілки, а потім почав повільно нарізати м’ясо.
Не розуміючи, що сталося з Деннісом, дівчинка раптом зрозуміла його наміри.
Він хоче, щоб я повторювала за ним!
Завдяки цій допомозі Естер навчилася користуватися будь - яким приладом, що відрізняється лише від свого розміру. Вона навчилася правильно різати їжу.
Завдяки пережитому років Естер швидко навчалася. Саме тому вона навчилася певних манер, необхідних за столом.
Тільки дівчинка не розуміла, чи Денніс, який здається байдужим, допомагає їй або просто їсть сам.
Таким чином, сніданок пройшов успішно.
Дарвін, зайнятий роботою і закінчуючи снідати, швидко покинув їдальню. Невдовзі після цього, закінчив сніданок і Денніс сказав, що йому пора читати.
Естер спустошила ще кілька тарілок і поклала ложку на стіл.
Через довгий час дівчинка вперше змогла з'їсти стільки, скільки її душі завгодно - в неї розцвіло щастя.
- Ти все ще голодна? - запитав Джуді, який жував твердий багет.
Естер похлеснула себе по животу і похитала головою:
- Я багато з'їла.
- Пф-фе, ти не набереш ваги якщо будеш їсти як пташка.
Наберу вагу?. - Естер дивна подивилась на свою тарілку.
Дівчинка з'їла чотири порції. Вона їла до тих пір, поки не відчула нудоту, тому що це був перший раз, Естер їв таку смачну їжу без жодних обмежень.
Тому Естер не розуміла, як можна з'їсти ще більше.
Залишивши замислену дівчинку позаду, Джуді плескнув у долоні:
- Саме так! Ти ж не забула, що обіцяла мені вчора?
- Пане Себастьян?
- Ага. Зустрінемось пізніше, о другій годині дня.
Естер кивнула і показала, що зрозуміла.
***
Чому час іде так повільно? - Естер лежала на ліжку і не відривала очей від годинника. Вона була в такому стані з того самого моменту, як повернулася з сніданку.
Дівчині було так прикро, що стрілки годинника рухалися дуже повільно, і вона хотіла повернути їх на потрібний час. Естер дивилася на годинник так, ніби це означало результат снігової битви.
Коли годинник показали 1:20 і залишилося 40 хвилин, Естер підскочила з ліжка й почала нарізати коло по кімнаті. Так пройшло 10 хвилин.
- Ура! - Коли годинник пробили половину другого, Естер захолола в долоні.
Зустріч призначена на дві години, але дівчинка вирішила, що буде краще, якщо вона спуститься вниз і почекає півгодини там.
Таке золотце, - Дороті вважала Естер дуже милою, але сама дівчинка навіть не здогадувалась, що її хвилювання було настільки очевидним.
- Я піду вниз.
- Міс, чи не хочете взяти з собою печиво?
Естер, яка побігла до дверей, сказала:
- Я можу взяти їх з собою?
- Звичайно. Ніхто не буде звинувачувати вас за це, — Дороті поклала печиво в приготовлену для Естер кошик для пікніка.
Естер спустилася на перший поверх особняка, ніжно притискуючи до себе кошик.
Джуді ще не бачила.
Естер стояла біля дверей, думаючи, що ще не прийшов час для їх зустрічі.
- Міс Естер, Ви можете сісти, а не чекати стоячи.
- Ні, я просто хочу постояти.
Незважаючи на байдужість дівчинки, її почуття тремтіли.
Естер була в захваті, бо ніколи раніше не давала нікому обіцянок. Просто мати людину, яку можна було чекати, було чимось особливим.
Було майже 2 години дня.
Коли великий годинник на стіні вітальні пробили дві години, церковні дзвони голосно задзвонили.
Очі Естер виблискували передчуттям.
Дівчинка, вже готова вийти, не відриваючись дивилася на двері, думаючи, що Джуді ось-ось відкриє її.
Але навіть через 5 і 30 хвилин Джуді так і не прийшов.
З того часу, обличчя Естер потьмяніло.
Чому він не приходить? - Естер, яка не мала друзів і вперше отримала запрошення на зібрання, терпеливо чекала, але її розчарування було таким же великим, як і очікування.
- Думаєте, пане Джуді прийде?
- Думаю так, бо це прохання Господаря.
Дворецький та Дороті подивилися один на одного і злякалися.
Дороті зробила крок вперед, думаючи, що не може дозволити продовжувати Естер чекати далі:
- Міс, у Вас не болять ноги? Чому б Вам не піднятися в свою кімнату і не почекати там?
- Я так і зроблю, – Естер невпевнено усміхнулася, чомусь відчуваючи, що Джуді не прийде.
Це була усмішка, наповнена темрявою.
Прийшовши сюди, я відчула таку радість, що послабила свою пильність...
Я вирішила не довіряти людям, але була щаслива здійснити весь цей шлях заради Джуді... Мені сподобалося розмовляти з ним. Навіть здавалося, що він легко розкривається переді мною...
Тримай спину прямо, коли тобі боляче, навіть якщо ти чекаєш цю біль, - Очі Естер були повні смутку, коли вона подивилася на кошик для пікніка, який так ніжно притиснута до себе.
Дівчинка повільно повернулася і попрямувала до своєї кімнати.
Однак саме тоді пролунав дзвінок у двері.
Коли палаци відчинили двері, один з супроводжуючих Джуді поспішно вбіг всередину:
- Міс Естер! Пан Джуді наказав мені передати вам це! - лицар біг так довго, що його волосся розтріпалося, а сам він трохи задихався.
Тим, що приніс цей лицар був недбалою запискою.
Тому я спізнююся. Йди в сад Гавала першою!]
Покреслення письменника було кривим і, здавалося, що послання писалося в поспіху.
Але, почивши її, Естер розслабилася.
Мені почекати ще? - Дівчині не сподобалося односторонній затримок, але вона вирішила виявити розуміння.
Принаймні, мене не кинули.
— Дякую за повідомлення, — подякувала Естер і покликала Дороті: « А де сад Гавела?
- Треба піднятися на пагорб, що лежить за захід від замку, але дорога важко пояснити словами. Я відведу Вас.
Дорога за межами особняка була незнайомою Естер і навіть здавалася дивною.
Я бачила шлях, коли виходила з карети, але йти ним - це зовсім інше... Я думаю, що без допомоги Дороті я відразу втрачу своє вміння.
https://literna.net/uk/books/420-svyata-yaku-udocheriv-velikii-hertsoh-zaversheno