Розділ 2821. Душа у камені.
Битва була такою запеклою, що земля і небо немов занурились у моглу.
Мо Фань, Му Бай і Сан Фейяо залишалися на місці. Ані гірські люди, ані синьцзянські монстри не звертали на них уваги.
Чому вони такі ворожі? Чи це просто боротьба між племенами?
Перші були стихійними істотами, не мали ресурсів, з якими у них була конкуренція із Сіньцзянськими монстрами. А другі були кровожерливими хижаками, який їм штовхнув від таких противників?
- Невже Синцзянські монстри не могли перейти Галань саме через них? - запитав Му Бай.
На північ від Галанішена живе велике плем’я Синцзянських монстрів. Їх дуже багато, і вони широко поширені. Але для того, щоб захопитися місцем проживання людей, їм потрібно подолати Галаньйонь.
А в горах саме ці землі живуть. Ці істоти пробуджуються в той момент, коли наближається багато Синцзянських монстрів.
- Ммммеее!
Кілька бойових баранів закричали, але це не було схоже на переляк від наближення монстрів.
Вони постійно оберталися назад і кричали. Тільки тепер Мо Фань помітив, що до них наблизилося кілька чоловіків в одязі місцевих пастухів.
Вони прийшли на шум? Чи знали про все наперед і просто чекали на місці?
- Джентльмени, нам потрібно поговорити. Обережно, не дайте монстрам поранити вас, - сказав один з скотарів із обгорненими загорілими руками.
Троє чарівників сумнівалися, що повернулися ближче до скотаря. З цієї висоти було видно більшість поля бою.
- Якщо вже ви тут з'явилися, значить вам вдалося знайти, що ви шукали, - сказав ватажок у круглому капелюсі.
- Ха-ха, вам придалися наші барани? - Чоловік, якого вони зустріли під горою, дуже посміхнувся і обнажив жовті зуби.
Оглянувши розвідників, Мо Фань зрозумів, що їх не так вже й багато. Лише одна група. Кожен верхи на оленях. Мабуть, вони вже давно звикли до шуму місцевих боїв.
- Що тут відбувається? - Не стримався Му Бай.
- Поки не зрозуміло. Хелань дуже близько від країни Синцзянських монстрів. Тут немає жодної військової фортеці, тільки ми виконуємо роботу патруля. Але чи ми настільки сильні, або монстри не зможуть подолати гори? - Сказав жовтозубий.
Голова підняв руку, зупиняючи його базікання.
Чоловік подивився на Мо Фаня, ніби зрозумів щось.
Але через деякий час він відвів погляд і став мовчки спостерігати за великим ватажком гірських людей, ніби він був його старим другом.
Люди стояли мовчки, але з боку скель доносилися гучні крики. Кілька синцзянських монстрів впали з висоти в тисячу метрів і розбилися об каміння...
- Вони допомагають вам охороняти Галашень? - Порушив загальне мовчання.
- Знаєш, чому нас називають скотоводами? - запитав ватажка у капелюсі.
Великий ватажок вже бився з Головою Синьцзянських монстрів. Навколо них падали скелі та кам’яні брили, які кидалися в глибокі ущелини. Здалека були видніті летючі брили завбільшки з будинок.
- Ви місцеві укриття. Приручаєте тварин, наприклад оленів і бойових баранів, - сказав Мо Фань.
- Ні, ні, ми керуємо не тваринами. Ми керуємо усіма силами гір Галанішень! - сказав ватажок.
Мо Фань, Му Бай і Сун Феяо розкрили роти від подиву.
Чи ці солдати землі також слухаються їхніх наказів?
Є так багато, і вони такі сильні! Вони набагато кращі за будь-яку елітну армію!
- Що це за магія? - спішно запитав Мо Фань.
Використати гори як джерело заклику до природних солдатів.
Невже це магія духа?
- Цих солдатів призивали не ми. Вони завжди живуть у горах. Вони не повністю підкоряються нам, а лише пробуджуються під час появи Синцзянських монстрів і тимчасово стають нашими солдатами. Більшість часу вони сплять в горах... - пояснив ватажка.
- То це магія духа?
- Так, але в той же час і ні. Не проти, якщо я розповім стару історію? Ха-ха, хоча провівши тут пару днів ви і самі дізналися б її, - ватажок вперше посміхнувся.
Мо Фань наволожив вуха.
- Раніше ми були звичайними скотарями, а не бойовими магами чи патрульною командою. Але як би не було багато худоби, ми все одно ледве виживали, тому що Синцзянські монстри переходили гори для полювання.
Монстри сильні, а ми слабкі. Невдовзі ми вже не могли прогодувати себе. Одного разу монстри перетнули гори і натовп кидався вперед.
Ми думали, що приречені і навіть не знали, чи в горах є селище. Її жителі вийшли вперед і використовували сильну магію, щоб відкинути монстрів, але всі вони тоді загинули.
- Всі вони були відлюдниками. Монстри не могли дістатися до їхніх поселень, але вони все одно вийшли на битву, щоб захистити нас.
- З усього села залишилось лише кілька чоловік. Ми хотіли провести їх у прищепленні і оселити разом з нами, але вони відмовилися.
- Серед них був чоловік, який глибоко запанував магією духу. Він використав воду з джерела, покинувши її своїх загиблих товаришів і втопивши їхні душі в цих скелях.
- Ми не розуміли, чому він так зробив. Чому він не дозволив їм піти?
- Вони сказали, що хочуть стати захисниками.
- Їхні душі увійшли в породу, і камінь знайшов життя. Ці природні солдати є душами тих людей. Вони вже забули, що охороняють, але завжди допомагають нам впоратися з монстрами - кажучи це, ватажок дивився на Мо Фаня.
Особливо коли говорив про джерело.
Це не звичайне гірське джерело. Це священне джерело!
Тільки він може дати стільки енергії та сил!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku