Глава 2822. Вибраний неба?
Першим реченням ватажків було: ви знайшли те, що шукали?
Він все знав. Він знав, що Мо Фань знайшов священне джерело і забрав його.
Він хотів, щоб Мо Фань знав, що саме це джерело надав камінням життя. У цілому селі немає жодної людини, тому що всі вони загинули, захищаючи Галаньйонь.
Зіткнувшись з великим лихом, захисники джерела Гелань вирішили вийти в бій. А люди з міста Мінву та острова Сія вирішили ховатися.
- Ви йдіть. Оскільки ви вже знайшли, що шукали, думає мені, ви більше не далеко від істини, - ватажок звернувся до Мо Фаню.
Мо Фань вже зробив все необхідне, щоб повернути священне джерело.
Якщо він потрібен їм, щоб закликати стихійних солдатів, значить він не може забрати його.
Звичайно, йому було прикро, але з часом Мо Фань став більш солістним. Він не може ризикнути всіма селами в горах Галань заради власного культивування. Навіть заради святого джерела...
- Дядюшка, я знаю, вам нелегко... Я поверну, те що взяв - сказав Мо Фань.
Але ватажок похитав головою:
- Я сказав вам це не для того, щоб розбудити ваше сумління. Я хотів показати, що ми не забуваємо угоди предків. Заради людей, Хеланішена вони витратили половину джерел. Тепер вони можуть захищати Галанішень в вищ привидів.
- Дядюшка... - Мо Фаню все ще було соромно.
- Досить балаканини. Я знаю, хто ви і звідки. Ви такі ж, як люди з того села. Ідіть. Половина людей, для яких Хеланішена є захистом від східного узбережжя. Недарма вони охороняли джерело так багато років! - сказав ватажок.
- Але що буде з Хелань?
- Півники вже достатньо. Більш того, це ми в боргу. З чого нам вимагати захисту? Це люди з села твердо вірили, що одного дня вони зрештою дочекатимуться того, хто забере джерело. Вони думають, що не справилися зі своєю місією, вони винні, - сказав ватажок.
Справжня мета їхнього захисту полягала в тому, що вони чекали на підхожу людину, аби дати їй джерело. Вони не повинні були використовувати його.
Місто Бо не впоралося з цим. І острів Ся теж. Хеланшань впорався лише наполовину. На щастя, вони запечатали джерело і не дали йому вичерпатися до кінця. Він все ще може зіграти свою роль.
- Головне, не забирайте життя цих природних солдатів, це більше що ви можете зробити для нас і для них, - ватажок склав руки і злегка уклонився.
Звичайно, Мо Фань не міг забрати життя солдатів.
Половина джерела достатньо. Ось тільки Мо Фань не розумів, чому ватажок вирішив, що він той, кого вони чекали?
Глава пастухів була впевнена в цьому.
Мо Фань не став з ним сперечатися. Врешті - решт існує багато таємниць. Його частина витратила для захисту людей, це краще, ніж якби він вичерпався у безлюдному місці.
......
Поки ці люди і природні солдати тут, Сінцзянські монстри не зможуть перейти гори. Цей гірський оборонний кордон набагато надійніший за багато фортів. Він не зміниться через час або людей. Віршійні солдати стали найчистішим і найпростішим втіленням життя. Вони постійно противляться монстрам, хоча вже не пам'ятають, заради чого билися...
Скотоводи залишалися на місці, дивлячись на Мо Фань, Му Бай та Сун Феяо йдуть на схід. Вони спостерігали за хаотичним боєм. Кілька чоловіків почали читати давню магію, знову закликаючи розбитих піщаних воїнів.
- Глава, цей хлопчик і правда той, кого ми чекали? - Раптом запитав жовтозубий.
- А яка різниця?
- Якщо так, ми нарешті звільнимося. А якщо ні, то ми продешевили! - Чоловік відповів.
- У покараннях предків ніколи не говорилося про те, яким має бути цей чоловік, - сказав ватажок.
- Дивно, що вони дозволили йому забрати джерело. За ідеєю вони мали атакувати їх, - сказав жовтозубій.
- Прийнявши його за того самого, ми можемо звільнитися, - спокійно сказав ватажок.
.......
.......
Річка Хуанхе протікала по одній з вузьких ущелин гір Галашеань. У цьому місці через річку перекинули канатний міст.
Мо Фань та інші дійшли до моста, але не озирнулися назад.
- Мо Фань, здається вони і є люди з села. Ті, що вижили. У результаті вони асимілювалися серед скотарів, - раптом сказав Му Бай.
- Я знаю. Якби вони були звичайними скотарями, то не знали б так багато про джерело. Сан Фейяо, що думаєш? - Мо Фань обернувся і подивився на дівчину.
Зрештою вона була захисницею джерела.
- Так, вони думають так само, як я, - сказала Сун Фейяо.
- Ти про що?
- Настане той день, коли прийде людина і забере джерело. Ми не знали, хто цей чоловік, можливо це ти - Сан Феяо серйозно вказала на Мо Фаня.
Мо Фань озирнувся, намагаючись переконається, що на мала на увазі саме його, а не Му Бая або ще кого.
Вибраний неба?
Невже...
- На чому ґрунтуються ваші погляди? - Мо Фань все ще дивувався.
Він не міг повірити, що став такою людиною. Звичайно, він обдарований і сильний. Йому казали, що в день його народження йшов сильний дощ. Але з чого він став вибраним?
- Ні, джерело не може забрати будь-хто, хто захоче. Звичайно, протягом стількох років з’являлися інші вторженці. Але джерело є священним, його не можна знищити або зруйнувати. І тим більше важко приховати його силу. Якщо хтось забирав його, ми знаходили і повертали назад. Якби хтось зміг надрукувати його, він би допоміг нам у нашій роботі, - сказала Сун Фейяо.
- Я не зрозумів, - пробурмотів Мо Фань.
- У тебе є щось таке, що може засвоїти колосальну енергію джерела без найменшої протечки.
- Емм... - Мо Фань зрозумів, що його розкусили!
І якщо у тебе є предмет, який може поглинути джерело, то чому ти не можеш стати цим обраним? - Вона продовжувала.
Вона зрозуміла це на острові Сі.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku