Глава 2820: Битву природних солдатів
Не встиг Му Бай договорити, як над їхніми головами пролунав рик!
З-за гірського скелі з'явилася величезна кам"яна стопа, що вилізла наче нізвідки і опустилася прямо поруч із магами!
Ця машина була розміром з цілий будинок і легко могла перетворити великого здорового барана на криваве місиво.
Незабаром з’явилася ще одна нога — Мо Фань і Му Баєм подивилися в тому напрямку й побачили гігантську поясницю серед скель, що поверталася на поверхню!
Повертаючи черево, він почав розвертати в ту сторону та інші частини тіла!
Це був величезний гігант, тіло якого було кам’яним — воно ніби відділилося від гори!
Нарешті він повністю відокремився, представу погляд хлопців ніби найвища сонячнозахисна скеля в окрузі!
Еле-єле відірвав очі від створіння, що з'явилося, Мо Фань мимовільно переклав погляд на інші насильницькі зображення людей - вони витримували точно так само!
Це... це була не якась заборонена магія ... вони дійсно були живими!
Ці вибиті людські тіла вони бачили на самому початку! А найважливіше, що вони не з’явилися нізвідки і весь цей час були тут!
Горна людина видає гучний вигук, який звучить наче заклик до бою для цілого племені Галашаня...
Велетенське небо підпирало велетенською головою, від нього виходила жахлива аура. Мо Фань з Му Баєм не ризикували діяти різко, вони виставляли очі навколо і намагалися зрозуміти, як простіше буде втекти звідти — сховатися за іншими скелями або ж дати цьому монстру бій.
Тільки ось величезна оживлена кам’яна людина взагалі не звернув уваги на двох людей під ногами, він стримав руки і побіг геть з ущелини!
Коли наступного разу затряслося велике людське військо, великі силиети кинулися бігти слідом за ним — сонце освітлювало камінних людей і вони стали золотими божествами!
За лічені хвилини ущерть наповнилось цілою армією кам’яних воїнів!
Усі вони дивилися назовні, і інші людські обриси продовжували відділятися від гори Мо Фань та Му Бай обомлі, побачивши, що в ущелині ще повно випірів людських фігур...
- Вони... згодна, вони не біжать за нами, - тільки через довгий час Му Бай зміг вимолити хоч щось.
Мо Фань також був шокований побаченим.
Спочатку маг думав, що це священні хоронителі з'явилися тут, щоб покарати вторженців - хто ж міг подумати, ніби три заломлених чарівника будуть їм до лампочки? Увага істот було пильно назовні, ніби там сталося щось більш серйозне....
- Хочеш залізти наверх і подивитися, що там? - запитав Му Бай.
- Звичайно, хочу.
Зрозуміло, що Мо Фаню було цікаво дізнатися про те, як це сталося ззовні, і навіть їхнє вторгнення на територію Галанішена залишилося знехтованим.
Мо Фань, будучи магом елемента землі, чітко відчував густу аура стихії наповнилась його силою.
Він піднявся у напрямку, куди втекли кам’яні гіганти.
Сун Феяо та Му Бай пішли за ним, але їх все ще не відпускало тривога, а чи вони стали причиною такого масового переполоху.
***
Навіть з висоти ситуація не стала більш безпечною — на кілометри довкола тяглися гірські пасма, гострі вершини яких попадали на леза кинджалів, але небезпечніше було те, що між цими вершинами зіяли безпросвітні ущелина і якщо людина випадково пірветься вниз, то йому точно не вижити!
Кам’яні гіганти обернули простір у напрямку півночі.
У віддалі на узвишшях один за одним почали показані великі монстри з густим-густким хутром, що покривав їх тіла. Вигляд цих істот був дуже агресивним, а їхні гострі ікла висікли назовні, придаючи їм озброєного вигляду.
Гучні ревіння ширяли довкола, але не були налякані кам'яними гігантами - вони охороняли свої землі від нападок цих північносиньцзян.
Северо-сіньцзянські криваві монстри... вони знову хочуть заволодіти територією Хеланшаня! - Вражився Му Бай.
Ці створіння з густим хутром належать до монстрів, які воліють жити на високогір’ях із буйною рослинністю. Протягом багатьох поколінь мешканці Сінцзян ведуть постійну боротьбу за землю.
Роздався рик лідера північно-сіньцзян кривавих монстрів. Можна було побачити, як його туша з'явилася серед тисячі підопічних.
Гості кам’яних гігантів випустили рик, але не зрушили.
Це тривало недовго, і через кілька хвилин нетерплячі криваві монстри рушили в бік противників.
У цій битві не було кровопролиття, бо тіла гігантів були скручені з каменю, який був просочений стихійною енергією. За це мешканці Галаньшаня прозвали їх солдатами землі.
А що до кривавих монстрів... їх тіла не кровоточили з тієї простої причини, що вся їхня кров буквально проковтнулась їхніми потужними м'язами і стала додатковою силою.
І хоча не було жодної краплі крові, війна продовжувала бути такою ж запеклою. Деяким кам’яним солдатам відірвало голови, і можна було побачити, як вони покотилися в глибокі ущелини на багато каміння. Так само і північно-сіньцзянські монстри перетворилися на порох прямо на очах.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku