Побачивши це, губи Хо Ґуна зворушилася жорстока насмішка. Майстри не вміли літати, поки не досягли стадія Сяньтя. Якщо ти хоч генієм, майстром вершини Ховтян, падіння з такої висоти означало неминучу смерть.
Це було дуже просто!
Хоча Лінь Міна була впевнена, що він загинув, Хо Ґун все - таки направив свого орла вниз. По-перше, потрібно було впевнитися у смерті ворога, а по-друге - забрати трофеї. Перстень Сумі і Важке Глибоке Копія з М'якого Серебра були цінними речами, і впустити такий стан він не збирався.
Швидкість падіння була величезною. За лічені секунди Лінь Мін пролетів майже сто метрів. Він постійно обертався в повітрі, використовуючи силу душі мертвої хартії зачепився за фігуру Хо Ґуна. У цю критичну мить його розум був холодним, як ніколи!
Навіть Грім і полум’я могли не дати перемоги проти майстра на півкулі від Хоутяна. У нього був єдиний шанс зламати ситуацію!
« Якщо хочеш моєї смерті, я заберу тебе з собою!»
Лінь Мін перехопив своє довге копальня за край дерева. Триметрова зброя проникла в повітря дугу, а наконечник зимував і вилікував кров.
Під лютим напором вітру Лінь Мін різко активував всю свою справжню сутність.
— Набудова Ветра — Золотий Пен, що пронизує пуститу!
Він широко розтягнув руки, і під його тілом з'явилася невидима сила. Швидкість падіння Ліню Міна раптово сповільнилась! Колись у Пещері Свірепих Ветрів, осягаючи Нарис Вітра, він вже вчився затримуватися в повітрі і ковзати по струмках. Тепер, коли його сили постійно зростали, він робив це з неймовірною легкістю.
Стрибнувши зуби, Ліню Мін різко рвався вгору, напереріз Хо Ґуну!
Той, переслідуючи його на орлі, опритомнів. У найстрашнішому сні він не міг уявити, що Лінь Мін здатен маневрувати в повітрі! Як це можливо? Навіть Оуян Діхуа, який бачив техніку пересування Лінь Міна і не підозрював, що він може буквально ходити по вітру. За загальним переконанням, лише майстер Сяньтя міг літати на основі щільної Істини. Це було нелогічним правилом.
« Невже цей хлопчисько досяг Сяньтя? » — подумала вона промайнула в голові Хо Ґуна, але він відразу відмив її як марення.
Поки Хон перебував у заціпенінні, Лінь Мін вже скоротив дистанцію до 30 метрів. Його бойова аура спалахнула з новою силою!
- Вихід Дракона з Моря!
Копія з-під мишки блискавично рванулось вперед. Повітря, сріблястий наконечник — немов зоря, що падає з зіркою — затопило потік правди!
Хо Гун нарешті прийшов в себе. Взрівши, він витягнув клинок і наніс нищівний удар, намагаючись перехопити атаку Лінь Міна. Але в цей момент Лінь Мін різко опустив руку, і наконечник списа, розминувшись з лезом ножа, встав у груди Орла Божественного Відра!
— Проклятье! — Ужасно закричав Хо Гун.
Він занадто пізно зрозумів, що метою Лінні Міна був не він сам, а його вірний кінь. Без орла падіння на висоту вісімсот метрів він впаде у криваве місиво!
— Сдохни! — Хон з лютістю атакував Линь Міна клинка, охопленого полум’ям. Якщо б Лінь Мін не відступив, ця атака істинної сутності вогню нанесла б йому смертельну рану.
Це був бій не на життя, а на смерть — на чисту лють і рішучість. Але в той момент, коли клинок повинен був наздогнати ціль, Лінь Мін різко відпряв назад. Хоч Гун промахнувся, але він був задоволений тим, що відігнав ворога. Поки він був живий, то мав привілей жити на землі.
Але сталося щось неймовірне. Лінь Мін швидко віддалявся, але його Важке Глибоке Копія з м'якого Серебра раптом подвоїлося.
Коп'є-Ган.
П’ятидесятиметровий промінь енергії, подібно до білосніжної стрічки, встромився прямо у тіло орла, пробиваючи серце і легені. Символ « Ґан» дозволяв дійсному сутності ставати частиною зброї, збільшуючи його настільки, наскільки дозволяли запаси енергії майстра!
— Матеріалізація істинної сутності! Сила, подібна до шовкової нитки!
Лінь Мін не збирався давати противнику ні шанса. Він струшив дерево, і потужніша вібрація істинної сутності зірвалася у тіло птаха. П'ять тисяч вібраційних потоків, як п'яти тисячі лютих драконів, у мить ока перетворили нутро орла на кашу.
З глухим звуком Орел Божественного Відра бризнув кров'ю і замертво впав вниз.
— Ти заплатиш! - З налими кров'ю очима Хо Гун відштовхнувся від туші орла, використовуючи її як опору, і стрибнув у сторону. Одночасно він викликав різкий свист, закликаючи другого орла, що кружляв неподалік.
Лінь Мін розгадав його план. Широко розтягнувши руки і знову зачерпувавши порцію істинної сутності, він направив копальню на другого звіра.
- Зупинись! - Звил Хо Гун. Якщо він загине, то кінець йому. — Ад Червоного Лотоса!
Тіло Хо Ґуна спалахнуло лютим полум'ям. Після помаху його клинка в небі розпустився зловісний червоний лотос, здавалося, затінений самого сонця! Колись Лінь Мін бився з Чжу Янем, і той в останній момент використовував цю техніку для спалювання своєї життєвої сили. Але порівняно з Хоном, це був лише дитячий удар.
Коли Линь Мін побачив вогняний лотос, то розтрощив руки, наче крила велетенського птаха. Його ноги дивно перебирають повітря, змушуючи тіло зміщатися в сторону, наче паперовий змій на вітер. Це був особливий крок техніки Золотого Пена, Шагас Великого Пена на Відту. У битві з Чженом Гуаньюєм Лінь Мін використав лише основи Настроєння Ветра, але він мав приховані методи руху.
Бум!
Вогняний лотос пронісся у відмітних сантиметрах. Але енергія атаки Хо Ґуна була занадто велика. Навіть не попаивши прямо, розгартований вихр зачепив Лінь Міна, відкинувши його убік і зав'язуючи кров у жилах закипіти.
Гун використав замінку, викинув довгий батіг і вхопився за лапу другого орла, сповільнюючи своє падіння. Ліній Мін, кружляючи в повітрі, побачив це і прокинувся у люті. Час ішов, а до землі залишалося лише понад 500 метрів!
Одним рухом він прибрав важкі копійки в кільце Сумі. Коли він втратив шістьсот кілограмів ваги, то відчув надзвичайну легкість. Знову активувавши Істину, Лінь Мін « заговорив » по плоти прямо до орлу.
- Провалюй! — Хо Ґун, тримаючись за батіг, гойдався і наніс удар клинком, намагаючись дістати Лінь Міна. Навіть у повітрі цей майстер на півкулі від Хоутян вітав атакувати з жахливою ефективністю.
Роздався лязок. Навіть поспішний удар Хо Ґуна мав нищівну силу. Лінь Мін встиг вихопити копальню для блоку, але його знову відкинуло, а жар полум'я опалило волосся.
Опинившись у декількох десятках метрів від птаха, Лінь Мін зрозумів, що дистанція для атаки "Коп'ян-Ган" надто велика. Не дістати!
Зсунувши зуби, він рвав рукою біля кільця Сумі і в його долоні з'явилася інша зброя. Це був Коп'є Пронизуюче Радугу - майже триметрове, з темним деревом і криваво-червоним наконечником. Він вже давно не користувався ним.
— Умри! - Проревел Линь Мін. Його тіло, яке останнім часом поглинає п’ятсот років різанини, влилося у броню. Коп'є, наповнене вібраційною істинністю, зірвалося з долоні.
Вж-жух!
Він розтрощив повітря з таким визгом, ніби гострий ніж різав лід. Від одного цього звуку можна було прийти в жах. Хоч Гун, чий замк щойно завершився, висів у порожньому стані без можливості ухилитися або захиститись.
Орел Божественного Ветра був сильним звірем, але безсилим проти потворної сили Ліні Міна і його списа зі швидкістю звуку.
Наконечник увійшов в тіло птаха як у масло. Струмені крові вириснули на декілька метрів, а Коп’є Пронизуюче Радуґу не зменшало швидкості і пробило тушу наскрізь та підвищилося.
— А-а-А- а! - Звил Хо Гун від люті. Він знову спробував дістати Лінь Міна Кліком, але без орла у нього не було опори, і він ніяк не міг нагнати того, хто осягнув Ветра.
Хоґ Гун, махнувши ножем по порожньому пустинні, почав падати. До землі залишалося близько трьох метрів.
- Хлопче, я тебе запам'ятаю! — Його крик перекривав свист вітру. Швидкість падіння ставала критичною.
Лінь Мін кинувся вдогонку. Він не був упевнений, що падіння з такої висоти вб'є майстра на півкулі від Хоунтян.
— У такому разі, я піддам жару!
Він струшив Важке Глибоке Копія з м'якого Серебра. Знову активізувалася технологія "Коп'є-Ган". Багатометровий клінок енергії виліз вперед. Лінь Мін, тримаючи зброю обома руками, заніс його на Хо Ґуна зверху вниз!
Бум!
Сам по собі цей удар не міг сильно зашкодити Хо Ґуну, і той легко заблокував його ножем. Але в момент зіткнення тіло воїна, наче м’яч після удару бітом, збільшилося і швидкість його падіння!
— Сволота! Я розрву тебе на шматки! — Хо Ґун іступлено кричав, але Лінь Мін не слухав. Він зухвало вкачував правду у Насіння лукавого Бога, викликаючи полум’я і силу грому для кульмінаційного удару.
Добити будь-якою ціною! Він вирішив, що навіть якщо ворог виживе після удару про землю, він не дасть йому і секунди. Хо Гун був занадто небезпечним. Він був із Секти Семи Тайн, а тамошні воїни були на голову вище звичайних майстрів. Такий противник міг порівнятися з повноцінним майстром стадії Ховтян. Такий ворог не міг допускати тіні недбалості.
Однак коли Хоун вже майже торкнувся землі, обличчя Ліни Міна змінилося. Вони були над густими джунглями Південних Земель. В останній момент перед ударом Гвен різко змахнув батогом і обвів їм велику гілку гігантського дерева.
— Проклятье!