Тан Ханьцьов тримала слухавку, пильно дивлячись їй у вічі.
Під цим мовчазним поглядом серце Ю Жубін затріпотіло з неймовірною швидкістю; воно калатало так гучно, ніби прагнуло вирватися з грудей і відкрити її справжні почуття перед Тан Ханьцьов.
Викрити її перед людиною, до якої вона плекала ніжність.
Її горло стиснулося, відчуваючи, як тіло охоплює непереборна напруга.
У її думках панувало тривожне запитання: Невже... вона все почула?
Але як це могло статися? Вона ж бачила, що Тан Ханьцьов розмовляє по телефону, і була цілком певна, що та нічого не розчує — саме тому дозволила собі таку зухвалу відвертість…
Невже її таємницю викрито?!
Невже все скінчено, і на неї чекає лише забуття?!
Тан Ханьцьов злегка ворухнулася і звернулася до Тан Хетяня: «Тату, будь ласка, зачекай хвилинку».
Ю Жубін помітила, як та затулила мікрофон і, не зводячи з неї очей, ворухнула вустами, що за кольором нагадували пелюстки троянд: «Що ти щойно промовила?»
Хвилювання перехопило дихання Ю Жубін, думки сплуталися, а серце сповнилося остраху. Вона лише змогла видавити з себе розгублене: «Га?»
Тан Ханьцьов мовила: «Мені здалося, ти щось сказала. Це було звернення до мене? Я не розчула».
«Не могла б ти повторити?»
Тієї ж миті тривога відступила, а хвилювання вщухло. Ю Жубін змусила себе всміхнутися: «Ні, це було не до тебе. Продовжуй свою розмову, будь ласка».
Тан Ханьцьов спокійно прийняла цю відповідь і знову повернулася до розмови з Тан Хетянем.
Ю Жубін відвернулася, глибоко зітхнувши з полегшенням.
Це було близько, занадто близько.
За мить вона зупинилася і з досадою ляпнула себе по лобі, видавши гучний звук.
Чому ж вона так злякалася?!
Раніше вона завжди вирізнялася винятковим самовладанням у скрутні хвилини, була безстрашною і здатною переконати будь-кого в чому завгодно, майстерно викривляючи факти на свою користь.
Тож чому зараз її розум так підступно відмовив їй через страх?
008 раптом зауважив: [Ти щойно здавалася дуже нервовою та наляканою?]
Це зауваження влучило в саму ціль і змусило Ю Жубін замислитися.
Так, вона боялася. Боялася, що Тан Ханьцьов побачить її справжнє серце.
Те серце, що ховалося за безліччю виправдань і про яке вона не наважувалася говорити вголос.
Хоча зазвичай вона була гостра на язик і під виглядом «найкращої подруги» чи «соратниці» намагалася стати для Тан Ханьцьов кимось особливим, та щойно виникла загроза викриття її справжніх намірів — вона втратила мужність.
Їй усе ще бракувало відваги для зізнання, принаймні не зараз. Вона не могла дозволити собі втратити Тан Ханьцьов.
Так само як і її батько...
Чим більше кохаєш, тим обережнішим треба бути.
Проте вона не збиралася визнавати свій страх перед 008, адже була занадто гордою для цього.
Ю Жубін зухвало відповіла подумки: Зовсім ні, я не хвилювалася. Тобі просто здалося.
008: [...Мої дані свідчать про зворотне].
Ю Жубін: Значить, твої дані хибні. Раджу оновити систему.
008 на мить замовк, проаналізував записи, а потім знову глянув на неї і повільно промовив: [Страх часом стає мечем у руках ворога, спрямованим проти тебе].
Ця фраза була водночас загадковою і сповненою глибокого змісту.
Ю Жубін спантеличено запитала: Що ти маєш на увазі?
008 не надав прямої відповіді, лише додав: [Бажаю тобі невдовзі подолати все, що викликає у тебе тривогу та острах].
Вона залишилася стояти на місці, роздумуючи над словами 008. Його вислів здався їй дивним, проте, зважаючи на його роль у системі, у ньому відчувався певний сенс.
Здавалося, 008 не просто говорив загадками, а намагався попередити її про щось надзвичайно важливе, закликаючи бути пильною.
— Меч у чужих руках.
Чи означало це... що система корекції готує нове втручання?
Невже ця структура вирішила будь-що здолати її опір?
Не зумівши звабити її, вони мають намір поцілити у найвразливіше?
Ю Жубін тихо процідила крізь зуби: «Яка ж нікчемна ця система!»
008 збентежився і запитав: [Ти лаєш мене?]
Ю Жубін: Усіх, крім тебе.
008 сказав «О», думаючи про купу даних, які він не закінчив, попрощався, активував режим блокування і занурився у справи.
Хоча нині він перебував на боці Ю Жубін, він мусив виконувати свої обов’язки, аби не викликати підозр у головної системи.
Тієї миті тендітні руки обережно торкнулися плечей Ю Жубін, а позаду почувся знайомий голос: «Що сталося?»
Ю Жубін різко обернулася. Перед нею стояла Тан Ханьцьов із вимкненим телефоном у руках, а в її погляді світилася щира турбота.
Відчувши приплив тепла, Ю Жубін злегка стиснула її долоню на своєму плечі й непевна всміхнулася: «Ця дурна система знову плете змови проти мене. Вони прагнуть вдарити по моїх слабкостях. Оскільки їхні методи занадто підступні, я дозволила собі кілька різких слів на їхню адресу — виключно з поваги».
Слабке місце?
Тан Ханьцьов одразу ж припустила: «Твій батько?»
Зазвичай Ю Жубін була непохитною, і навряд чи хтось міг зачепити її найчутливіші струни, окрім покійного пана Ю.
Тан Ханьцьов пам’ятала, що Ю Жубін двічі плакала через батька у її присутності. Кожного разу вона виглядала настільки розпачливо, наче дитина, яку покинув увесь світ, що це не могло не викликати співчуття.
Тому було цілком закономірно вважати пана Ю її найвразливішою точкою.
Якщо система, бажаючи покарати її, вирішила поглумитися над пам'яттю про померлого і жорстоко роз'ятрити стару рану, то вона справді заслуговувала на найсуворіші слова — це було свідченням повної відсутності моралі.
Ю Жубін пильно подивилася на неї і, не вагаючись, додала: «А також ти».
Вона з незвичайною серйозністю продовжила: «За все своє життя я ніколи не зустрічала нікого, подібного до тебе».
«Ти виявляєш терпіння, підтримуєш мене, повсякчас піклуєшся і ставишся до мене з найщирішими почуттями».
«Ханьцьов, ти надзвичайно дорога мені. Настільки, що я панічно боюся твоєї втрати».
Вона вже втратила Лао Ю і не могла дозволити собі втратити ще й Тан Ханьцьов.
Саме через цей страх вона не наважувалася відкрито висловити свої почуття.
І цей страх будь-якої миті міг стати зброєю в руках системи, спрямованою в саме серце, аби остаточно її зламати.
Вона не могла передбачити, як саме система використає Тан Ханьцьов проти неї.
Чи зможуть вони контролювати Тан Ханьцьов? Це здавалося неможливим, адже її вплив і сяйво лише зростають. Вірогідно, колись вона позбавить колишню героїню її статусу і сама стане центром цього світу. Система вже не мала влади над цією видатною жінкою, яку помилково вважали лише другорядним персонажем.
Тоді чи змусить система її саму діяти проти Тан Ханьцьов? Поміркувавши, Ю Жубін відкинула і цю думку. Якби система мала змогу втручатися безпосередньо, їй би не знадобився посередник.
Вони могли б просто керувати тілом головної героїні, аби власноруч скоригувати сюжет.
Тому вона не мала уявлення, як саме ця прихильність стане зброєю в руках системи. Їй залишалося лише сповістити об’єкт своєї тривоги: ти моя слабкість.
Я боюся втратити батька.
І так само боюся втратити тебе.
Тан Ханьцьов мовчки дивилася на Ю Жубін.
Вираз обличчя дівчини був незвичайно серйозним, а в очах пломеніло яскраве світло. Вона дивилася пильно, не кліпаючи, наче боялася бодай на мить випустити співрозмовницю з поля зору або ж побоювалася, що їй не повірять.
Не повірять у її страх перед утратою.
Їхня зустріч із самого початку нагадувала театральну постановку. Крок за кроком вони підтримували одна одну, разом долаючи те, що іншим здалося б неймовірним.
Для світу вони були різними.
Але одна для одної вони були однаковими.
Схожі долі, однакова міцність духу, однакова цінність.
Це було незаперечним фактом.
Ніжність повільно наповнила серце Тан Ханьцьов і відбилася м’яким сяйвом у її погляді. Вона відчула непереборне бажання обійняти дівчину і вперше вона проявила ініціативу.
«Я не стану твоєю вразливістю, я стану твоєю надійною опорою. Ти ніколи мене не втратиш, — вона обняла цю надзвичайно дорогу людину і тихо прошепотіла їй на вухо: — Довірся мені, добре?»
Вона була вихована як маленька принцеса родини Тан, як дорогоцінна перлина під опікою батьків та брата; вона завжди мала міцний тил, що підтримував її на життєвому шляху.
Тепер такий тил з’явився і в Ю Жубін — у її особі.
Якщо раніше захищали її, то тепер настав час їй стати на захист іншої людини.
Принцеса давно подорослішала й перетворилася на величну королеву. Королева здатна захистити своїх підданих, обороняти власні володіння і вберегти найцінніше — свою Ю Жубін.
Вона не буде слабким місцем, вона стане гострим мечем у руках дівчини, аби захищати її, битися пліч-о-пліч, долати перешкоди й розсіювати темряву на шляху до світла.
Ю Жубін була глибоко зворушена. Вона з вдячністю обійняла Тан Ханьцьов у відповідь і тихо промовила: «Добре».
Вона беззастережно вірила своїй Ханьцьов.
І щиро сподівалася, що ці дорогі серцю почуття триватимуть вічно і не будуть зруйновані нічим.
...Зокрема і її власним зізнанням у коханні, на яке вона поки не наважувалася.
Тан Ханьцьов ніжно погладила її по голові й відсторонилася. «Я маю дещо обговорити з тобою і дізнатися твою думку», — мовила вона.
Ю Жубін кліпнула очима і миттєво відповіла: «Звісно, я згодна на все».
Тан Ханьцьов усміхнулася: «Я ще не встигла пояснити, про що йдеться».
Ю Жубін запевнила: «Твоє слово для мене — закон. Я підтримаю будь-яке твоє рішення».
Вона постійно практикувала цей великий принцип кохання: «Довіряти в усьому Ханьцьов».
Тан Ханьцьов схрестила руки на грудях, уважно оглянула її і багатозначно промовила: «Що ж, ти сама це сказала».
Почувши це, в Ю Жубін одразу виникло погане передчуття.
Ю Жубін: Що не так? Щось не так з моїм великим принципом кохання?!
«Зачекай, — поспіхом додала вона. — Мабуть, мені варто спочатку дізнатися подробиці. Це щось серйозне?»
Тан Ханьцьов витонченим жестом заправила волосся за вухо. Її обличчя залишалося незворушним. «Відповідь залежить від того, наскільки переконливою ти зможеш бути в ролі акторки».
Ю Жубін зацікавилася: «?»
Перспектива акторської гри неабияк її надихнула.
«Я впораюся!» — вигукнула вона.
Для Ю Жубін, яка майстерно володіла мистецтвом перевтілення, гра завжди була в радість.
Тан Ханьцьов кивнула й зателефонувала батькові: «Ми незабаром приїдемо до вас».
Ю Жубін: «???»
Зачекай... це та легендарна зустріч з батьками?
«Тобі потрібно вдавати, що ти палко кохаєш мене, — Тан Ханьцьов поглянула на її розгублене обличчя і запитала: — Хіба це надто складне завдання?»
------(Перекладач має що сказати)------
У-у-у-у, я не можу... Вони такі милашні, ну так солодко! У-у-у-у-у!