Після того як у голові народилася надзвичайно зухвала ідея, Сон Дженьджень мовчки подивилася вслід Тан Ханьцьов.
Тан Ханьцьов була одягнена в червону сукню від кутюр; тонка нитка сяючих перлин на талії підкреслювала її струнку й витончену фігуру. Під час ходьби поділ сукні маяв, наче палке полум’я, окреслюючи в повітрі безліч вишуканих ліній.
Маючи зріст сто сімдесят один сантиметр та ідеальну статуру, вона була неперевершеною моделлю: будь-яке вбрання сиділо на ній бездоганно. Здавалося, не існує такого одягу, який би вона не змогла подати з королівською гідністю.
Її рішення обрати бізнес замість кар’єри в індустрії розваг було справжнім проявом милосердя до конкурентів.
Сон Дженьджень дивилася на це яскраве полум’я, що так вабило погляд, і миттєво прийняла рішення — діяти згідно з уподобаннями об’єкта. Причому втілити задумане негайно, без жодних вагань.
Тож, сповнена рішучості та енергії, вона розвернулася і тихо пішла в протилежному напрямку.
Якщо доля послала їй Тан Ханьцьов, щоб покарати злочинця, значить, між ними існує певний зв’язок. Якщо Ю Жубін змогла домогтися прихильності, то і вона неодмінно зможе!
Настане день, коли і її стосунки з Тан Ханьцьов стануть близькими!
Проте, щойно вона зникла за рогом, Ю Жубін зупинилася і озирнулася на те місце, де та стояла — поглянула спокійно та неупереджено.
Присутність Сон Дженьджень була надто очевидною, щоб її не помітити.
Оскільки їхнє спілкування було природним та щирим, їм не було чого приховувати від оточуючих. Навпаки, надмірна таємничість могла б викликати непотрібні підозри та чутки про якісь приховані мотиви.
Саме через відсутність таємниць вона й не звертала уваги на дівчину раніше.
Але тепер у неї з’явилося дивне відчуття — передчуття загрози.
Звідки воно взялося, вона не могла пояснити. Це було щось невловиме, але тривожне — ніби її статус опинився під серйозною загрозою, хоча вона й не розуміла, про який саме статус ідеться.
Позиція центру в гурті? Роль душі компанії в офісі? Статус неповторної лідерки в очах Чи Нвань та інших дівчат?
Чи, можливо... місце в серці Тан Ханьцьов?
Якщо Ю Жубін помітила присутність Сон Дженьджень, то Тан Ханьцьов і поготів. Вона пам’ятала про дівчину, але не відчувала від неї жодної небезпеки, а тому не надавала цьому значення.
Щодо їхньої близькості... Окрім того, що подруги нерідко цілують одна одну в щоку, Тан Ханьцьов тривалий час прожила за кордоном. Усі знали про її широкі погляди та високий рівень толерантності.
У західній культурі вираження симпатії є значно експресивнішим, ніж прийнято тут.
Тому вона й не збиралася застерігати Сон Дженьджень, аби та мовчала про побачене.
У цій поведінці не було нічого неналежного, тож і приховувати не було чого.
Тан Ханьцьов помітила, що Ю Жубін раптом зупинилася і з серйозним виглядом дивиться туди, де раніше стояла Сон Дженьджень. Вона з цікавістю запитала: «Що сталося?»
Ю Жубін різко обернулася і пильно подивилася на неї: «Цьовцьов, я — твоя єдина подруга!»
Тан Ханьцьов не цілком розуміла хід її думок, проте відповіла щиро: «У мене не одна подруга».
Маючи широкі зв’язки та комунікабельність, стверджувати зворотне було б неправдою.
Ю Жубін розчаровано змінила вираз обличчя і вже збиралася уточнити своє запитання, щоб підкреслити власну винятковість, як почула продовження: «Але ти — найдорожча».
«Унікальна».
«Незамінна».
Вона прийшла з іншого світу, вона пов’язана з таємничою системою і навіть наважилася протистояти цій системі заради неї — жоден інший друг не здатен на таку відданість.
Вона була унікальною і справді незамінною.
Зустріч із нею Тан Ханьцьов вважала найбільшим щастям у своєму житті.
Ю Жубін завмерла від несподіванки; вона не сподівалася почути від Тан Ханьцьов такі щирі й зворушливі слова, що за своєю ніжністю нагадували освідчення.
Але хіба Тан Ханьцьов не була для неї так само єдиною і незамінною?
Проте цього здавалося замало. Люди за своєю природою жадібні до почуттів, і вона не була винятком — їй хотілося більшого.
Піддавшись пориву, вона стиснула руку Тан Ханьцьов і, ніби благаючи чи виявляючи ніжну примхливість, мовила: «Тоді ти не повинна дозволяти іншим дівчатам цілувати тебе».
Тан Ханьцьов: «Га?»
Інші дівчата?
Але ж у неї зараз лише одна дівчина, хоч і вдавана, і вона стоїть прямо перед нею.
Ю Жубін уточнила: «Я кажу про твоїх подруг».
Тан Ханьцьов запитала: «Чому ж?»
Дружні поцілунки між жінками не здавалися їй чимось незвичайним.
Ю Жубін висловила своє незадоволення: «Якщо кожна твоя подруга матиме право тебе поцілувати, то моя особливість просто зникне!»
Тан Ханьцьов: «...?»
Чи варте це питання такої палкої суперечки?!
Ю Жубін наполегливо вела свою лінію: «Моє прагнення — бути неповторною, мов іскра у темряві. Я не можу бути такою, як усі інші, це суперечить моїм переконанням!»
«Ти, як моя найближча соратниця, не маєш права заперечувати мою винятковість!»
«До того ж не кожна має проходити через систему корекції. З якого права їм дозволено цілувати тебе? Яким тоді буде престиж моєї системи? Я відчуваю несправедливість щодо 008!»
008, занурений в аналіз даних, знову почув згадку про себе і мимоволі підняв погляд. Його обличчя відображало крайню розгубленість.
Несправедливість?
Щодо чого?
Престиж?
Про що вона говорить?
Хіба в його стосунках із господаркою ще існують подібні поняття?
Спантеличений 008 запитав: [Господарко, про що ви щойно вели мову?] Він відчув певну невідповідність ситуації.
Ю Жубін, розуміючи, що він знову був занадто зосереджений на своїх обов'язках, лише підтвердила свою думку: велика влада вимагає великої відповідальності. Чарівний 008 був значно працьовитішим за недолугого 009.
Ю Жубін зухвало відповіла в думках: Я захищаю твою честь і доводжу твою значущість! Тан Ханьцьов має чітко розуміти, що ти — особливий і твоя роль унікальна!
008: [...]
Попри те, що ці слова звучали як комплімент, він не відчув радості.
008 зніяковіло промовив: [Тоді я... маю вам подякувати?]
Ю Жубін великодушно зауважила: Не варто церемоній, ми ж партнери! Відтоді як почалася корекція сюжету, ти став моїм найближчим союзником!
Вона вважала своїм найкращим другом кожного, хто сприяв її зближенню з Тан Ханьцьов.
008: [...]
Він дивувався її оптимізму в умовах стороннього контролю. Чи справді вона поводиться адекватно?
008: Це починає мене лякати.
Тан Ханьцьов бачила, з яким запалом Ю Жубін обґрунтовує свої вимоги, і це викликало в неї добру посмішку. Глибоко в душі вона не могла знайти в собі сил відмовити їй — не могла відкинути це палке бажання дівчини бути для неї єдиною і найважливішою у світі.
«Зрозуміло, — з усмішкою відповіла Тан Ханьцьов, — заради своєї "дівчини" я відмовлятиму всім іншим прихильникам».
Зрештою, з огляду на її статус, ніхто не міг наблизитися до неї без її згоди. Якщо вона була проти, то жодна людина не мала шансу на таку близькість.
Ю Жубін просіяла і додала: «Якщо бути точнішою, то працівникам "Хваяо" теж зась. Власне, нікому, крім мене — твоєї вірної соратниці — не дозволено цього робити».
Терпіння Тан Ханьцьов щодо неї було безмежним, тож і тепер, попри таку самовпевненість дівчини, вона лише лагідно погодилася: «Добре. Нікому, крім тебе».
Ю Жубін відчула неймовірне піднесення. Їй подобалося, що Тан Ханьцьов так щиро їй потурає; у такі миті здавалося, ніби вона володіє цілим світом.
008, спостерігаючи за її щасливим обличчям, нарешті згадав про питання, яке бентежило його раніше.
Здобувши здатність до незалежного мислення, він почав цікавитися всім новим, намагаючись осягнути світ, починаючи з базових уявлень про норми поведінки.
008 запитав: [Господарко, я маю запитання. Чи можуть дві дівчини цілуватися?]
Пані-Богиня та закладені дані подавали їм інформацію лише про почуття між протилежними статями. Нічого іншого вони не знали, тож усі оператори вважали за норму, що чоловік і жінка виявляють свою любов саме так.
Проте вони не мали уявлення, чи є це природним для представників однієї статі, і чи слугує це також виявом кохання?
Їх ніхто не навчав подібного, а в попередніх світах вони не стикалися з такими ситуаціями, тож це виходило за межі їхнього досвіду.
Ю Жубін усе ще тримала Тан Ханьцьов за руку, тому через фізичний контакт та мимоволі почула це запитання й перевела погляд на супутницю.
Ю Жубін подивилася їй у вічі й усміхнулася. Аби Тан Ханьцьов теж почула її відповідь, вона не стала звертатися до 008 подумки, а відповіла вголос: «Звісно».
Вона продовжила: «Не лише дві дівчини, а й двоє юнаків можуть цілуватися, якщо мають на те спільне бажання. Це цілком природний спосіб вираження почуттів між людьми, що не обмежений статтю».
008: [Спосіб вираження почуттів?] Це так само, як кохання між чоловіком та жінкою?
Ю Жубін відповіла: «Саме так. Це спосіб виявити свою прихильність до людини чи будь-якої живої істоти».
Значення поцілунку не варто обмежувати лише романтичними стосунками між чоловіком і жінкою. Коли люди бачать милих домашніх тварин, вони теж обіймають і цілують їх, аби показати свою любов.
Це лише форма прояву симпатії.
Здавалося, 008 почав осягати суть.
Саме тієї миті у Тан Ханьцьов задзвонив телефон — це був Тан Хетянь. Ю Жубін відпустила її руку, і Тан Ханьцьов відійшла вбік, щоб відповісти на дзвінок.
Ю Жубін мовчки чекала.
Вона розуміла, що це сімейна справа, і не мала наміру втручатися чи підслуховувати.
Тоді 008 поставив ще одне запитання: 【Отже, вона тобі подобається?】
Тобі подобається цей персонаж, подобається Тан Ханьцьов, і саме тому ти повсякчас прагнеш її поцілунків?
008 підсвідомо відчував, що це почуття йому знайоме — воно нагадувало ту любов, яку він бачив між чоловіками та жінками.
Ю Жубін дивилася на витончену постать Тан Ханьцьов, на те, як денне світло крізь прозоре вікно підкреслює її вроду, і серце її сповнювалося ніжністю.
Вона ледь помітно ворухнула вустами й тихо промовила: «Так».
«Вона мені подобається».
Щойно вона договорила, розмова Тан Ханьцьов обірвалася, і вона несподівано обернулася, пильно дивлячись на Ю Жубін.
------(Перекладач має що сказати)------
Уууууу~)