Тан Ханьцьов на мить заклякла: «Що?»
«Закохалася в мене, — сказала Ю Жубін, — ну, це коли революційній бойовій дружбі кінець».
Тан Ханьцьов: «...»
З якого дива вона раптом про це заговорила?
Чому це їхня чудова бойова дружба має розвалитися?
І чому це вона раптом мала в неї закохатися?
Помітивши, що Тан Ханьцьов мовчить, Ю Жубін подумала, що та не в'їхала, тож почухала щоку: «Ну, це як у пісні "Червона троянда"... Я дарую тобі радість, то чи закохалася ти в мене?» — і під кінець вона вже просто почала наспівувати.
Троль-суперечник: Вибачте, це зайшло надто далеко.
Тан Ханьцьов зрозуміла, що в тієї знову почалися дикі стрибки думок, і втомлено потерла перенісся: «Чому ти про це питаєш?»
Ю Жубін миттєво ввімкнула режим «суворого боса»: «Хе, жінко, невже ти забула мої слова? Я ж казала, що обов'язково змушу тебе закохатися в мене!»
«Я вірю, що на цьому етапі твоє маленьке серце вже належить цьому владному генеральному директору!»
Тан Ханьцьов завагалася і через три секунди відповіла: «Ні».
Хоча в неї справді кілька разів йокало в серці, це було цілком природно — звичайна реакція глядача на крутий виступ, нічого спільного з коханням. Тож назвати це «закоханістю» вона аж ніяк не могла.
Кохання — річ серйозна, не варто так розкидатися словами.
«Ех... — розчаровано зітхнула Ю Жубін, — значить, ні...»
Тан Ханьцьов насупилася: «Тобі що, справді шкода?»
Вона справді хотіла, щоб та в неї закохалася?
Ю Жубін раптом абсолютно серйозно мовила: «Бо це був би доказ мого професіоналізму».
Вона — «Червона троянда», що яскраво розквітла на сцені, уявляючи кожну камеру і кожного глядача як ту саму єдину людину. Вона виклалася на повну, щоб її пелюстки сяяли фатальною красою, і сподівалася, що її врода змусить серце тієї людини завмерти й дати ствердну відповідь.
Це було б найкращим визнанням її майстерності.
Але інша людина зовсім не зворушилася!
Або іншу людину було надто важко спокусити, або її професійні здібності були не на належному рівні, і їй потрібно було більше вчитися, щоб удосконалюватися.
Тільки тепер Тан Ханьцьов зрозуміла, що вони двоє абсолютно неправильно зрозуміли одна одну.
Вона думала, що Ю Жубін питає про справжнє романтичне кохання через цей виступ, а Ю Жубін насправді мала на увазі «любов» до самого перформансу — звичайне схвалення роботи.
Вийшло, що це вона так безглуздо все нафантазувала.
Вона весело похитала головою і сказала: «Вибач, я неправильно зрозуміла. Твій професіоналізм на висоті, "Червона троянда" дуже хороша».
Ю Жубін схилила голову набік і недовірливо мугикнула.
Тан Ханьцьов прикрила губи долонею, подивилася на гарячу каву на столі і після паузи тихо сказала: «...Мені дуже сподобалося».
Вона побоялася, що Ю Жубін не повірить або почне в собі сумніватися, тому м'яко додала: «Не треба сумніватися у своїх силах, твій талант безперечний. Кожен глядач буде в захваті від твоїх виступів, і я також».
«Я раніше не це мала на увазі, не зрозумій мене неправильно».
Слухаючи ці виправдання, що сипалися як латки на дірки, Ю Жубін раптом усміхнулася. На душі стало так тепло, що навіть білий сніг за вікном перестав її дратувати. Як цій другій панночці Тан удається бути такою милою навіть на такій відстані?
Це було неймовірно зворушливо!
Визнання її професіоналізму та надзвичайна чарівність соратниці миттєво покращили настрій Ю Жубін. «То в чому ж помилилася наша шановна президентка Тан?» — з усмішкою запитала вона.
Тан Ханьцьов зніяковіло кашлянула і щиро відповіла: «Я припустила, що ти запитуєш про мої особисті почуття до тебе...»
Ю Жубін весело засміялася: «Ось воно що! Знаєте, якщо ви так ставите питання, то у мене з'являються певні міркування».
«Які саме?» — зацікавилася Тан Ханьцьов.
«Підкорити серце такої видатної красуні, стати супутницею успішної жінки, миттєво здобути статки й досягти вершин життєвого успіху — справді блискуча перспектива!» — вигукнула Ю Жубін.
Поміркувавши, вона дійшла висновку, що роман із Тан Ханьцьов був би чудовим рішенням. Та не лише найкрасивіша жінка у світі, а й заможна та чуйна людина. Хто б міг відмовитися від такого ідеального союзу?
Принаймні вона, людина без жодного досвіду стосунків, вважала таку ідею цілком прийнятною, хоча наразі й не плекала до Тан Ханьцьов романтичних намірів...
Тан Ханьцьов: «...»
Вона справжня мрійниця?
«Президентко Тан, чи не бажаєте ви якось завести зі мною роман?» — жартівливо запропонувала Ю Жубін.
Тан Ханьцьов глибоко зітхнула: «Ти знову вигадуєш приводи, аби отримати догану».
Користуючись відстаню, Ю Жубін сміливо заперечила: «Я ще ніколи не була закохана. Хіба це злочин — уявляти таку досконалість, як ви, своєю обраницею? Мріяти нікому не заборонено».
Тан Ханьцьов: «...» Яка дивовижна впевненість.
«Хоча я зараз далеко, — зауважила Тан Ханьцьов, — але якщо я дам відповідне доручення пані Хань, результат буде аналогічним».
Ю Жубін миттєво змінила тон: «Не варто, не варто. Ми живемо в цивілізованому суспільстві, де цінують вихованість».
...
Після розмови з Ю Жубін Тан Ханьцьов на деякий час поринула в роздуми.
Згадавши енергійний голос сперечальниці, вона зрозуміла, що та почувається чудово і зовсім не потерпає від холоду, як здавалося раніше.
Що ж, головне, що вона в безпеці. Вона все ще покладає на неї великі надії щодо успіху компанії.
Проте залишалося питання: хто ж надіслав одяг від її імені?
Подумавши хвилину, Тан Ханьцьов зателефонувала помічнику Тан Моюаня, щоб отримати номер брата Хань Вей.
Помічник швидко надіслав контактну інформацію і Тан Ханьцьов без вагань набрала номер.
Хоча співрозмовник не дав прямої відповіді, проникливість Тан Ханьцьов дозволила їй швидко розгадати цю таємницю.
Після цього вона зв’язалася з довіреною особою у батьківському домі: «Дядьку Дон, чи зробив голова Тан щось за моєю спиною?»
Дон Бо, кинувши швидкий погляд на Тан Хетьеня, який заглибився у фінансову пресу, вийшов на подвір’я: «Панночко, що саме ви маєте на увазі?»
«Чому батько надіслав одяг учасницям проєкту від мого імені?» — запитала вона.
Дон Бо одразу все зрозумів: «Річ у тім, що пан побачив у мережі світлини пані Ю, де вона виглядала дуже змерзлою. Він занепокоївся, що дівчата застудяться, і це засмутить вас. Тому він вирішив допомогти від вашого імені». Він зробив паузу і додав: «Для пана Цьов він також передав необхідне».
Тан Ханьцьов нахмурилася: «Чому ж я маю через це засмучуватися?»
«Ви вперше очолили компанію, — лагідно відповів Дон Бо, — і успіх ваших підопічних — це відображення вашої професійної репутації. Пан щиро вболіває за вас, тому дбає про тих, хто має принести успіх вашій справі».
«Аби вони могли працювати на благо вашої компанії, їхнє здоров'я має бути пріоритетом. Будь-яка хвороба зараз означала б поразку на півшляху та збитки для "Хваяо"».
«Ваші невдачі принесли б вам смуток, а батько надто любить вас, аби це допустити».
«Проте, знаючи його характер, він волів би залишити свої благодіяння в таємниці». Поки Дон Бо пояснював, Тан Ханьцьов слухала з лагідною посмішкою на вустах.
Вона добре знала батька — він би ніколи не зізнався у своїй турботі відкрито.
Першим, хто виступив проти її ділових амбіцій, був сам голова правління Тан Хетянь. Навіть зараз серце батька, безперечно, противилося тому, аби донька докладала таких зусиль і терпіла труднощі.
Проте він був надзвичайно суперечливою натурою: висловлюючи незгоду, він водночас потай допомагав їй.
Будучи людиною гордою, він не міг відкрито виявити свою турботу.
Тан Ханьцьов стиснула слухавку, і її душа знову сповнилася теплим почуттям батьківської любові. Мати таку сім’ю було справжнім дарунком долі.
Раптом у слухавці пролунав голос Тан Хетяня: «З ким ти розмовляєш?»
«З панночкою», — незворушно відповів Дон Бо.
Люблячий батько Тан Хетянь, невдоволено пробурмотів: «Чому вона дзвонить тобі, а не мені...»
Хитрий Дон Бо дотепно заперечив: «Панночка прагне піклуватися про вас, отримуючи інформацію з різних джерел».
Ці слова влучили в ціль: обличчя Тан Хетяня осяяла горда посмішка. Наче велика дитина, він забрав телефон у Дон Бо, аби особисто дати доньці батьківські настанови.
Тан Ханьцьов із лагідною посмішкою на вустах лише покірно погоджувалася, дотримуючись принципу «батько завжди має рацію».
...
Три дні відпочинку промайнули непомітно. Перед початком записів п’ятого епізоду організатори проєкту «Новий зірковий айдол» запровадили нововведення: учасницям повернули телефони, аби вони могли поспілкуватися з батьками та відновити душевні сили.
Знімальна група мала зафіксувати кожну розмову, щоб пізніше використати найкращі моменти в ефірі.
Учасниці, які мали найвищі рейтинги, опинилися під пильним наглядом камер, і Ю Жубін не стала винятком.
Закутана в теплий верхній одяг, вона хвилину мовчки споглядала об’єктив камери, після чого безсило відкинулася на спину з виразом цілковитого відчаю, наче сама зима була її найлютішим ворогом.
Вона не мала наміру телефонувати батькам: рідні попередньої власниці тіла були для неї чужими людьми, а розмова з ними могла б перетворитися на потік нецензурної лексики, неприйнятний для ефіру.
До того ж через холод її рухи були скованими, і вона зовсім не бажала зайвий раз ворушитися.
Організатори помітили, що їхня головна героїня не виявляє жодного інтересу до спілкування, натомість виглядає вкрай виснаженою та байдужою до свого іміджу зірки.
Знімальна група мимохіть подумала: Деякі люди можуть бути приголомшливими на сцені, але наодинці вони просто як солона риба, яка втратила будь-яку надію взимку.
Знімальна група не могла встояти перед тим, щоб відправити свою жінку-режисерку в ролі посередника.
Режисерка стояла за кадром і тихо запитала: «Ю Жубін, чому ти не береш телефон?».
Ю Жубін кивнула, все ще згорбившись: «Ми не пара, він занадто холодний».
Режисерка: «???» Ти що, вже з телефоном стосунки з’ясовуєш?
Вона засміялася: «То потримай його довше, він і нагріється».
«Не можна», — серйозно відказала Ю Жубін. — «Він зараз на перевихованні».
Режисерка: «На... на чому?»
Ю Жубін із розпачем: «Він думає над своєю поведінкою: чому він, телефон, такий холодний».
Троль-суперечник: Мене звуть «Як Лід» (Жубін), але навіть я не така холодна, то з якого дива цей малий шматок пластику собі таке дозволяє?!
Режисерка ледь стримувала сміх: «А ти не хочеш подзвонити мамі чи тату? Почуєш їхні голоси — і стане набагато тепліше».
Ю Жубін байдуже зиркнула на неї і ліниво відвела погляд: «У мене немає батьків».
Всі присутні зніяковіли, відчуваючи провину за те, що зачепили особисту травму дівчини. Режисерка вже збиралася перепросити, коли Ю Жубін продовжила: «Раз уже на те пішло, приховувати більше немає сенсу».
Присутні напружилися, готуючись вислухати сумну сповідь.
Ю Жубін спокійно видала: «Скажу вам правду — я не людина».
Режисерка: «?» Зачекайте, що за наукова фантастика пішла?
Ю Жубін раптом сіла рівно і поважно заявила: «Насправді я — древній Троляка-Суперечник із далеких гір. Тисячу років практикувалася, щоб нарешті прийняти людську подобу».
Режисерка почала каятися подумки.
Яка ж я дурна! Навіщо я взагалі чекала від неї чогось нормального... Р
еально дурна.
Ю Жубін: «Так і бути, не буду нахабніти й змушувати тебе звати мене "праматір'ю", клич просто "бабуся-Троль"!»
Режисерка: «???»
Хіба це щось, що сказала б людина? ???
----------(Автор має що сказати)---------
Ю-дитинча: Я не дзвоню батькам заради твоєї програми, діти не повинні постійно думати про те, щоб створювати проблеми, дивись, у тебе є бабуся.
Режисерка: ???
------(Перекладач має що сказати)------
Вона ж сама зізналася, що вона не людина, хахаха~