— Добре, якщо вже поїли, давай поговоримо, — сказав Кенічі тримаючи склянку соку і дивлячись на Кісару, яка разом з Міу знову взялася кішки.
- Про що? - Казала, не відходячи від котів.
- Я хочу, щоб ви залишили Такеду в спокої. Хлопець, який втратив свій шлях, нарешті зміг повернутися на нього. Я не хочу, щоб він знову постраждав, — сказав Кенічі.
- Серйозно, що це за Рагнарек? Ха! Ви, хлопці, хочете, щоб це було ваше майбутнє? Знищити всіх, хто йде проти вас і тих, які залишають вас? - Роздратований додав він.
Кісара не знайшла, що відповісти. Вона просто застосувала правила Рагнарока, ніколи не задумуючись про їхню суть. Але найголовніше те, що вона опинилася в Рагнареці, щоб довести, ніби навіть дівчинка може бути такою ж сильною, як і хлопці, а навіть без зброї.
- Я не прошу тебе зробити щось неможливе. Просто залиш Такеду в спокої, — повторив Кенічі.
- Чому ти так про нього дбаєш? Ти навіть не знав його до того, як я послала його за тобою. Насправді, тобі навіть не потрібно було за нього поступатися. Він би зробив усе за моїм наказом, якби зміг, — заперечила Кісара.
- Так, але він не зміг і ніколи не зможе. У мене немає причин гніватись на нього. Він і так почувається винним, — сказав Кенічі.
- Як би там не було, як 8-й кулак Рагнарока, я повинна дотримуватися його правил. І я буду це робити, — відповіла Кісара.
- Добре, Кісаре, я хочу, щоб ти дещо зробила для мене. Ти зможеш? - Він запитав Кенічі.
Кісара посміхнулася, підняла брови і запитала:
- Що це таке?
- Нічого складного. Просто розбий цю тарілку, — сказав Кенічі.
- Що? - Кiсара і Міу.
- Так, це все, про що я прошу. Чого ти боїшся? - Він запитав Кенічі.
— Гм, - фиркала Кішара і швирнула тарілку на землю.
*Грохот*. Тарілка розлетілася на шматочки, видаючи гучний звук, який привернув увагу всіх в кафе.
- А тепер вибачся перед тарілкою, — сказав Кенічі.
Кісара і Міу зробили дивні обличчя, не розуміючи, що він має на увазі. Все ж Кісара зробила те, що він сказав, аби дізнатися про своє клонування.
— Мені дуже шкода, — сказала Кісара, дивлячись на уламки.
- А що сталося? Чому вони не зібралися назад? - Він запитав Кенічі.
- Як вони можуть зібратися разом, якщо вже розбиті на шматки? - Відповіла Кісара.
Кенічі посміхнувся її словами і сказав:
- Бачиш, якщо щось зламано, його вже не повернеш назад, що б ти не говорила або робила.
Кісара зрозуміла, що він намагався донести.
- Я не збираюся просити тебе покинути Рагнарек. Я знаю, що ти цього не зробиш. Але, будь ласка, не змушуй того, хто намагається встати на правильний шлях знову падати, — сказав Кенічі.
Одна служниця підійшла до столу і запитала:
- Все гаразд, господар і міс?
- Так, все гаразд. Але ми дуже шкодуємо про тарілку, яку щойно розбили. Будь ласка, внесіть її у рахунок для того, щоб ми могли компенсувати збитки, — ввічливо сказав Кенічі.
— Добре, я передам управителю і вона вирішить, — відповіла покоївка.
— Дякую, — з усмішкою подякував Кенічі.
Служниця присіла, швидко зібрала уламки і пішла. Кенічі повернувся до Кісари і побачив, що вона вийшла з оцепеніння.
- Ну, що ти вирішила? - Він запитав.
Кісара не відповіла. Вона взяла свою сумку і вийшла з кафе, не озираючись. Кенічі не зупинив її, розуміючи, що відповіді немає.
- Як думаєш, що вона зробить, Кенічі? – запитала Міу.
- Не знаю, Міу. Але думаю, вона не переступить межу, — відповів він.
Через кілька хвилин покоївка принесла рахунок з ціною розбитої тарілки. Кенічі заплатив чайові, не задумуючись.
Після зустрічі з Кісарою вони вирушили до Додзьо. Біля воріт Ріозанпаку вони побачили Такеду, яка виходить з клініки Акісамі.
- Эй, Кеничи, Миу! Як ви? - Такеда гукнув, махаючи рукою.
– В порядке, Такэда. Але я не впевнений щодо тебе, — відповів Кенічі.
- Що ти маєш на увазі? - Такеда запитав.
- Ми зустрічалися з Кісарою. Рагнарок матиме з тобою справу в будь - який момент, — сказала Міу.
- О! Не хвилюйтеся про це. Я сам розберуся, — недбало відповів Такада, намагаючись їх не турбувати.
- Ні, ти не впораєшся. Дай мені свій телефон, — попросив Кенічі.
- Що ти збираєшся з ним робити? - Такеда запитав, передавши телефон.
Кенічі зберіг у ньому свій номер і додав його до швидкого набору.
- Подзвони мені, як тільки вони прийдуть за тобою, — сказав він, повертаючи телефон.
- Кенічі, я більше не хочу завдавати тобі проблем, — сказав Такеда.
Кенічі зітхнув і похитав головою.
- Такэда... - Він почав.
Такеда подивився на нього, але в цей момент побачив, як удар наближається до нього з величезною швидкістю.
- Уа-а! - Викрикнув він.
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya