Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Реінкарнація Найбільшого учня

Розділ 37: Слабкість Кісари »М’яу--

0% of chapter read

- Почекай, — сказав Цудзі, потім глянув на Кенічі і вимовив: — Отже, ми нарешті зустрічаємося, Ширахама Кенiчи!

— Я не люблю чоловіків, але мені подобаються гарні жінки Міу та дівчина.

– Пуффт... Ха-ха-хо, — засміялися Кісара і Міу, а Кенічі лише посміхнувся.

- ПОШИРАХАМА КЕНІЧІ!! - Курзи закричав і кинувся в бік Кенічі, вдаривши його кулаком у обличчя.

Кенічі підкинув свою шкільну сумку в повітря, а потім звернувся вліво, схиляючись від удару, і правою рукою вдарив Цудзі в живіт. Коли Цудзі впав на землю, Кенічі підхопив сумку, навіть не глянувши на неї.

Побачивши цей прояв сили і його недбалість, обидва охоронець Цудзі були настільки вражені, що на кілька хвилин забули про свого боса. Навіть Кісара, яка кілька секунд тому стояла з веселим виразом обличчя, широко відкрила рот у формі літери "О". Тільки Міу, яка бачила справжню силу Кенічі не виглядала шокована.

- Гей, ви не збираєтеся його забрати? - Він запитав Кенічі.

Почувши його голос, обидва охоронець Цудзі вийшли з оцепеніння.

– Ах... Босс, — закричали хлопці, схопили Цудзі і втекли з лютим поглядом на Кенічі.

На той час навіть Кісара прийшла в себе:

- Я не скажу спасибі, я б сама справилася з ними, — заявила вона.

- Так, я знаю, але оскільки вже був тут, подумав, що може ми зможемо швидко закінчити це і поговорити пізніше, — відповів Кенічі.

- О! Ти хочеш поговорити зі мною? Але чому я повинна це робити? Адже саме через тебе так багато моїх хлопців опинилися в лікарні, а один навіть насмілювався покинути Рангнарок, — сказала Кісара, приймаючи бойову стійкку тхеквондо.

- Так, щодо того хлопця, який пішов, я хотів запитати: не могли б ви відпустити його? - Випитав Кенічі.

– Пф... - Кізара, почувши його слова, вдарила йому ногою. Кенічі звернувся, лише трохи нахиливши голову вліво.

- Ого, ти дійсно схожа на дику кішку, що готова стрибнути в будь-який момент, — сказав Кенічі, відступаючи на крок, щоб вийти з досяжності її ніг.

— Це як комплімент, — відповіла Кісара і рушила вперед, щоб знову пнути Кенічі.

- Гей! Кісара, я не збираюся битися з тобою, Я хочу поговорити нормально, - сказав Кенічі, піднімаючи обидві руки, все ще тримаючи сумку в одній із них.

Кісара зупинилася, коли побачила Кенічі, що він не збирається чинити опір.

- Я не хочу ні про що говорити, і цей хлопець Такеда отримає свою кару за зраду Рангнарока, — заявила вона, повертаючись, щоб піти.

- Але є нова кав'ярня з котами, де можна їх прасувати і замовляти їжу. Я хотів запросити тебе туди. Ти точно не хочеш піти зі мною? - Він запропонував Кенічі, дивлячись на спину Кісари, яка здригнулася, почувши про кафе.

- Хмнп... Гаразд, я вислухаю, що ти хочеш сказати, веди, - відповіла Кісара у своєму стилі цундері, її очі загорілися в очікуванні.

— Гаразд, ходімо, Міу, — сказав Кенічі, дивлячись на Мію, яка мовчки стояла поруч.

— Добре, Кенічі-кун, — відповіла Міу, йдучи за ним з Кісарою.

Пройшовши близько 20 хвилин, вони добралися до кафе з кішками. Коли вони увійшли, їх зустрів солодкий голос:

- Ласкаво просимо, пане і міс, — сказала дівчина в костюмі покоївки, з котячими вухами та хвостом.

Кізара та Міу були здивовані і раді, побачивши її. Вона виглядала як справжня котяча дівчинка.

- Дякую, столик на трьох, будь ласка, — сказав Кенічі.

— Звичайно, будь ласка, йдіть за мною, — відповіла покоївка.

Вони пішли за нею, знайшли столик і замовили тістечка та каву. Коли замовлення було прийнято, підійшли ще дві покоївки, кожна з кішкою на руках, і запитали:

- Чи не хочете погладити наших кошечок, пане і міс?

Перед тим як Кенічі встиг щось сказати, Кісара і Міу вскочили та взяли по одній кішці з рук покоїв. Кенічі похитав головою, побачивши, як вони захоплено:

- Принесіть їжу і для цих двох кішок, — попросив він.

Горничі прийняли замовлення, і через п'ять хвилин все було на столі. Поки Кенічі насолоджувався пиріжками, дві дівчини забули про себе, ковдри котів і кормячи їх.

- Ви обидві повинні поїсти, пам'ятати про себе.

— Так, — відповіли вони і зрештою з щасливими особами почали бенкетувати.

"Кожен раз, коли хтось з дівчат гнівається на мене, досить привести їх сюди, в це кафе, з кішкою і смачною випічкою", - подумав Кенічі про себе.

https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya

Previous chapterNext chapter