Такеда повернувся до Кенічі, збираючись вислухати його, але, ледве встиг повернути голову, побачив, як кулак Кнісчи швидко наближається до нього. Удар був настільки швидким, що у Такади не було шансу зреагувати. Кулак зупинився в сантиметрі від його обличчя, але сила удару була така, що навіть з цього руху волосся Такеди відхилилися назад. Кенічі повільно опустив руку і спокійно сказав:
- Я сильний, Такеда. Не варто турбуватися, що я можу отримати травму. Поки що я не зустрічав нікого у своїй віковій групі, хто зміг би мене перемогти. Просто подзвони мені, якщо що. Він злегка зковтнув.*
— Так, я подзвоню, не переживай, — відповів Такада, злегка посміхнувшись.
- Гаразд, побачимося в школі, — сказав Кенічі кивнувши.
– До зустрічі, Кенічі, - Такеда вийшов з ддзьо, помахавши рукою.
- Бувай, Кенічі відповів тим самим.
- О, Кенічі! Якщо у тебе теж є телефон, давай обміняємося номерами - запропонував Ма-сенсей.
— Добре, серсею, — відповів Кенічі і швидко обмінялася контактами.
Побачивши ж Апачай з заздрістю глянув на них, і обернувшись до Міу, почав уередливо:
- Апачай теж хоче мобільний телефон! Купи мені, купи!
- Зараз ми не можемо собі цього дозволити, Апачай-сан, — м'яко заперечила Міу.
- Я подарую його тобі на день народження, Апачай-сенсей, — пообіцяв Кенічі.
- Правда? - З радістю вигукнув Апачай.
— Так, звичайно - підтвердив Кенічі.
- Добре, тоді мій день народження в наступному місяці, принеси мені телефон заздалегідь! – Апачай зажадав.
Міу розсміялася:
– Пфф... Ха-ха-хо! Ну що, Кенічі-кун, тепер ти в пастці?
Кенічі посміхнувся:
- Гаразд, я принесу тобі телефон завтра.
— Добре, Апачай чекає завтра.
Тим часом Такеда йшов додому по вулиці. Раптом він почув шум і, зупинившись, произсер:
- Виходьте всі! У мене немає на це цілий день.
Як тільки він вимовив ці слова, через стіни почали вискакувати люди, оточуючи його з усіх боків, блокуючи шлях до відходу. Кісара стояла на одній з стін, дивлячись на нього зверху вниз.
- Йо, Такеда, — холодно вимовила вона.
- Привіт, Кісаро! Давно не бачилися, — відповів Такада з спокійними почуттями.
- Для тебе я не Кісара, а зрадник. - Гаразд, покінчимо з ним усім разом, — запропонував Кога.
- Стій! - Голос Укити. — Я зроблю це сам, — він поклав руку на плече Коге, наче заспокою його.
– Укита... - Такеда сказав, дивлячись на нього.
- Не опирайся, Такеда. Ти щойно видужав від травми. Якщо ти здасися без бою, я обіцяю, що ніяких серйозних наслідків не буде, - Кісара говорила з несподіваною м'якістю.
- Кісара виявляє милосердя? Це щось нове... Але, на жаль, я не можу здатися без бою, — відповів Такада і дістав телефон.
- О, Такеда кличе підкріплення! - Саркастично помітив Кога.
— Так, я прошу про допомогу, — зізнався Такада і набрав номер Кенічі, який відповів вже після першого дзвінка.
- Де ти? – відразу запитав Кенічі.
- Ха! Звідки ти знаєш, що я дзвоню саме за допомогою? - Такеда здивувався.
- Інакше ти б не покликав. Де ти зараз? - Ще Кенічі.
– Біля метро на 5-ій вулиці, поруч з дорогами, - відповів Такеда.
- Я буду через п'ять хвилин, — заявив Кенічі, поклав трубку і вибіг з ддзьо.
- Почекай мене, Кенічі-кун! - Покликала Міу, кинувшись за ним.
- О! Ще один бій нашого учня? Як я можу це пропустити! - Він вигукнув Кенсею Ма і пішов за ними.
Тим часом Такеда упустив сумку і телефон на розі вулиці, готуючись до схоплення.
- Ти завжди був тим, хто проводив чітку межу між добром і злом. Ти ніколи не сварився і не злився на мене, коли я це робив! Ти завжди діяв мені на нерви! - кричав Укита.
- На жаль, я ніколи не відчував до тебе ненависті... - Такеда відповів, приймаючи боксерську стійку.
Укита, замість того щоб атакувати, схопив Когу і підняв його в повітря.
- Уаа! Укита, якого біса? - Закричав Кога.
Укита використовував його як зброю, розмахуючи ним і збиваючи оточуючих, перш ніж кинути його в бік Кісари. Вона спритно ухилялася, і Кога пролетів повз, вдарившись об стіну.
- Укита офіційно розриває зв'язки з Рагнареком, — заявив він, дивлячись на Кисару.
Тепер Укита і Такеда стояли спиною до спини.
– Мені дуже шкода, Укіта, — сказав Такеда.
- Ідіот, це не через тебе! Я вирішив повернутися. Ставши учнем дзюдо, а не злочинцем, — відповів Укита.
- Якщо ви так вирішили, то дозвольте мені допомогти вам з цим. Після цього раунду побиття ви можете йти і робити все, що хочете, - холодно сказала Кісара, стрибаючи зі стіни.
Кенічі, Міу та Кенсей Ма вже встигли спостерігати за ними здалека.
- Ходімо, Кісара вже виявила милосердя, але краще не ризикувати, — сказав Кенічі і побіг до Такеди.
- Я за тобою! - Покликала Міу, йдучи за ним.
Кенсей Ма влаштувався зручніше, готуючись спостерігати за крутими краєвидами.
- Гей! Вечірка вже почалася, — крикнув Кенічі до Такеди і Міу.
- Сирахама Кенічі... - Видала Кісара, дивлячись на нього.
- Привіт, Котьонку! - Заздрю відповів Кенічі.
- Кого ти назвав Котьонкою? - Кізара обурився, зрушивши брови.
- Ви прийшли досить швидко! - Такеда помітив.
- Я ж сказав, що буду тут через п'ять хвилин, так що ось я і тут, — відповів Кенічі.
- Гей! Я запитала, кого ти називаєш Котёнкою! - Кісара вже крикнула.
- О! Бо ти любиш кішок, і в тебе такі ж милі очі, як у них. Мені здається, це тебе цілком описує, - спокійно пояснив Кенічі.
Кісара почервоніла і змалечку пробурмотала:
- Н-Ні, дурню!
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya