Розділ 383 - очі і вуха. Частина - 3
Евелін, занурена в складні думки, вийшла у коридор з оцепенінням.
Вівці вже знову вийшла заміж, знаючи, що відповідь не змусить її повернутися і не примусить Совешу покинути Рашту, яка була вагітна...
Раптом, зробивши ще кілька кроків, вона почула шепіт:
- Що тут робить така нікчемна людина?
Евелін нахмурилася і подивилася в напрямку голосу.
Віконт і віконтес Іскуа з презирством дивилися на неї зі сходів.
Можливо, через те, що Совешу був поруч, вони не ображали її так сильно, як раніше, але вони повністю показали своє невдоволення своїм виразом.
Евелін також зобразила огиду. Вона все ще пам’ятала жахливі слова, які вони їй сказали. Вона ненавиділа зустрічатись з ними обличчям до обличчя.
Дитина така ж, як батьки.
Евелін проігнорувала їх, розвернулась і пішла в протилежному напрямку.
*
Тим часом терпіння журналіста-простолюдина Джоансона виснажувались з кожним днем.
Він попросив Аудієнції, зустрічі з Імператором і інформувати його про свою молодшу сестру. Він навіть отримав відповідь, що справу його сестри буде розслідовано.
- Але чому я до сих пір не отримав вивестий з Імператорського палацу?»
Минуло багато часу з тих пір, як зникла його сестра.
Джоансон занепокоївся, просто припускаючи, що з його сестрою могло статися щось погане.
Нарешті він змінив стратегію і вирішив розпитати покоївку, яка працювала з його сестрою Аріан.
Вона була досвідченою покоївкою і майстерною у своїй роботі, про що часто говорила його сестра, тому що вона завжди так чи інакше допомагала їй.
Він збирався почекати, поки вона покине Імператорський палац.
Було важко дізнатись про розклад робіт палацу, тому Джоансон оселився в готелі біля власника і чекав на служницю.
Врешті-решт, зусилля окупилися.
Того дня Джоансон їв просту страву з яєць, сидячи біля вікна своєї кімнати на другому поверсі.
Він взяв вилку, щоб взяти їжу, але не зводив очей з головної двері палацу.
Раптом поруч з великою головними дверима відчинилися маленькі двері, і він побачив, як із неї вийшла жінка.
Джоансон перестав їсти і побіг туди.
Можливо, це була не та покоївка на ім'я Аріан. Насправді, так було і в шести інших випадках.
Але Джоансон, як завжди, підійшов до покоївки і запитав:
- Ти випадково, не Аріан?"
- Так, так.
Цього разу він мав рацію. Це була вона.
У цей момент Джоансон побачив уніформу, яка була для нього наче проблиск надії.
Але про всяк випадок він запитав ще раз:
- Ти особиста покоївка Імператриці?
- Це вірно.»,- спокійно відповіла Аріан.
Джоансон раптово розплакався. Він не міг повірити, що нарешті знайшов спосіб знайти сліди своєї сестри.
Від думки про це у нього клубок підходив до горла, Джоансон звив і попросив:
- Мені шкода, що я прийшов сюди ні з цього..."
Аріан прищурила очі, як ніби це здалося їй дивним.
Джоансон поспішив представитися:
- Я брат Деліз. Ти ж знаєш, хто така Деліз?
Вперше в виразі обличчя Аріан відбулася справжня зміна.
- Ти брат Деліз? Журналіст..."
Джоансон поспішно кивнув.
- Так, так. Я..."
Джоансон хотів щось сказати, але зупинився. Він зробив крок назад і озирнувся з зростаючим страхом, який виник із запізненням.
Якщо його сестра дійсно зникла тут, він повинен був бути обережним у своїх словах.
Навколо можуть бути люди, які не хотіли б, щоб він знайшов Деліз.
- Якщо ти не заперечуєш, ми можемо поговорити де-небудь в іншому місці?»
Але Аріан похитала головою і поспішила геть. Вона навіть не спробувала повернути голову, наче Джоансон був чумою. Вона теж здавалася переляканою.
Це ще більше підбурило підозру Джо - Еннсона.
Джоансон пішов за Аріан і покликав її:
- Я хочу знати про свою молодшу сестру. Моя сестра зникла. Деліз була вдячна тобі за те, як сильно ти їй допомогла. Оскільки ти працювала з нею, може ти зможеш сказати мені, чому моя сестра раптом зникла?»
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr