Розділ 382 - очі і вуха. Частина - 2
З бігом часу дощ зменшився, здавалося, що він скоро припиниться.
Коли я простягнула руку від парасольки, щоб відчути дощ, Гайнлі прошепотів, дивлячись на мене:
- Хм... Насправді, я б хотів прийняти ванну разом з тобою.
Я насолоджувалася холодними краплями дощу, що падають на мою долоню, але швидко віддернула руку від подиву.
- В якості подарунка на день народження, давай разом приймемо ванну. "
- Ти хитрий...»
Хейнлі не заперечив.
Я похитнулася і сказала, щоб вийти з ситуації:
- Я подумаю про це..."
До його дня народження залишалося ще кілька місяців.
- Якщо ти не хочеш приймати ванну разом, давай принаймні, насолодимося днем тільки для нас двох, моя Імператриця. Ні з ким іншим."
Я кивнула і запитала:
- Чому ти так одержимий ідеєю прийняти ванну разом? "
По правді кажучи, він не так наполягав на цьому, щоб вважати це нав'язливою ідеєю. Все ж я не могла повірити, що він хотів цього з стількох можливих подарунків.
Хіба він не сказав також, що хоче прийняти ванну зі мною, прикидаючись переляканим під час метушні з привидами? Я, природно, була спантеличена.
Хейнлі спокійно відповів:
- Я б теж хотів побачити свою Імператрицю наскрізь промокшей".
Коли я вже збиралася сказати "Це єдина причина?", на розум прийшла одна сцена.
Сцена, де Гейнлі перетворився з птиці в людину біля фонтану. Він, безумовно, виглядав дуже красивим, промоклі в місячному світлі, відкинувши волосся назад.
- Хм... Ти виглядав дуже красивим, наскрізь промокшим, Хейнлі.
Коли я спокійно зізналася у цьому, Гайнлі посміхнувся очима, як би кажучи:
« Ти нарешті зрозуміла? »
Я відразу нахмурилась і відвела погляд. Дощ тільки що припинився, тому я вийшла з-під парасольки і швидкими кроками пішла вперед.
Евелін нервово підійшла до Совешу.
Після того як вона стала помічницею придворного мага, він призначив їй служницю.
Якщо їй щось знадобиться, вона може сказати покоївкою. Крім того, він посилав їй гроші кожні два тижні.
Прислана Раштою покоївка була найтяжчим бар’єром, але в іншому випадку вона почувалася невимушено.
Хоча Суешу був дуже уважний у багатьох відношеннях, він не викликав її, щоб поговорити наодинці, і Евелін проводила свої дні, не підозрюючи про існування Совеша.
Ось чому Евелін не могла зрозуміти, чому він раптом покликав її.
Чи я зрозуміла, що збрехала перед Раштою і приводила до себе його прихильність?
Якщо так, то це було б трохи ніяково. Евелін хвилювалася, сподіваючись, що це не так.
На щастя, він покликав її у справі, яка не стосувалася її.
- Нав'ячі дуже піклувалася про тебе, вірно? Якщо ти згодна, чи можеш передати Навікові подарунок від мене? "
Очі Евелін розширилися, і вона запитала:
- Подарунок?
- Так. Але не кажи, що це подарунок від мене. Зроби це в подарунок від себе. "
- Добре, але..."
- Я попрошу тебе приєднатися до наступної делегації, яку я відправлю в Західну Імперію, ти не проти? "
- Так. Все гаразд, якщо я зможу зустрітися з Найві".
« Чому ж моє ім’я? Хіба він не може просто відправити його? Невже дійсно необхідно йти на всі ці приготування, щоб зробити подарунок? "
Евелін зрозуміла причину, коли втупилася на Совешу. Після розлучення їхні стосунки стали неточними.
- Це було б занадто очевидно, щоб прийти раптово, так що найкраще піти на вечірку в день народження Імператора Хейнлі. "
- Так.»
- На той час я зв'яжуся з тобою ще раз. "
- Я розумію, Ваша Величносте.
Як тільки вона отримала відповіді на свої попередні запитання, з’явилися нові.
Евелін стало дуже цікаво.
« Хіба ж Імператор Совішу не розлучився з Навотом, бо любив Рашту? Тоді чому він піклується про Нав'яви? Він почувається винним? "
Евелін спочатку думала, що Імператор Совішу був закоханий в Рашту до такої міри, щоб не відходив від неї ні на крок. Однак, почувши різні чутки від прибуття до Імператорського палацу, імператор Свешу, здавалося, не дуже турбувався про цю другу Імператриця. Ходили навіть чутки, що у другої Імператриці роман з членом Королівської сім'ї...
"Тоді чому він розлучився?"
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr